«Музична мова є найзрозумілішою». Iнтерв’ю із всесвітньо відомою українською диригенткою Оксаною Линів

30 березня 2021, 21:00

Робочий графік зірковою диригентки Оксани Линів розписаний погодинно. Сьогодні вона у Києві отримує нагороду Women in Arts, завтра — дебютує в італійській Болоньї, а ще за кілька днів — виступає на сцені Одеського оперного театру.

Гучні прем'єри, участь у легендарних фестивалях, дебюти в різних країнах світу, викладацька діяльність, низка важливих у культурно-історичному контексті проєктів -такий ритм життя не лише не втомлює Оксану Линів, а й наснажує, адже диригентка знає, задля чого все це робить. І лаконічно пояснює: музика — сенс її життя.

Відео дня

Останні роки Оксана Линів живе і працює в Західній Європі. За цей час вона була музичним асистентом і диригентом в Баварській державній опері (Німеччина) та головним диригентом опери і філармонійного оркестру м. Ґрац (Австрія). Зараз диригентка працює на контрактах із різними відомими оркестрами і колективами світу. Її визнано найкращою диригенткою 2020 року за версією німецької премії Oper! Аwаrds та внесено до короткого списку шести найцікавіших диригентів світу від International Opera Awards — 2020 (Велика Британія).

Нещодавно вона отримала нагороду в номінації Музика цьогорічної премії Women in Arts. А на днях спільний проєкт Оксани Линів і культурної менеджерки Ярини Винницької Ковчег Україна: музика отримала премію Українського Культурного Фонду в номінації Аудіомистецтво.

Журналістка Марія Семенченко поспілкувалася з Оксаною Линів спеціально для НВ напередодні її виступу в Одеському національному театрі опери та балету, куди її запросили диригувати концертне виконання опери Євгеній Онєгін. Через локдаун виступ довелося скасувати, але театр відзняв і виклав у вільний доступ кілька номерів з опери.

— За що ви любите оперу Євгеній Онєгін?

— Я взагалі люблю музику Петра Чайковського. Він поєднав слов’янську мелодику і західноєвропейське симфонічне мислення, симфонічну школу. Я диригувала чотири опери Чайковського — Євгенія Онєгіна, Пікову даму, Іоланту і Орлеанську діву. І Онєгін серед усіх опер мені найбільше подобається своїм камерно-музичним стилем, деталями, які передають сердечні переживання героїв. В Онєгіні партитура сповнена тонких психологічних нюансів.

— У чому особливість концертного виконання опери і які виклики воно ставить перед диригентом?

— Концертне виконання опери має свою особливість — публіка може більше концентруватися саме на музиці. В концертному або напівконцертному виконанні сценічно-візуально засоби зведені до найнеобхіднішого мінімуму — лише щоб окреслити сюжет. Так слухачі можуть більше віддатися польоту своєї уяви і через музику зануритися в світ, створений композитором.

Оксана Линів/Facebook
Фото: Оксана Линів/Facebook

— Це ваш перший виступ в Одеській опері після перерви в п’ять років. Що він для вас означає?

— Я востаннє виступала на сцені Одеського оперного театру в 2016 році й дуже зворушена повернутися сюди. До 2013 року я працювала в Одеському оперному театрі диригентом на повну ставку. У моєму репертуарі було більше 15 вистав і велика кількість моїх авторських концертних програм.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Із 2013 року я живу і працюю переважно в Західній Європі, я вже тричі встигла змінити країну проживання. За цей час я була музичним асистентом і диригентом в Баварській державній опері, головним диригентом Опери і філармонійного оркестру в австрійському місті Грац. Зараз я працюю з відомими оркестрами і колективами по всьому світу. І для мене це справді хвилюючий момент — повернутися на сцену Одеської опери, робота в якій стала для мене певним трампліном у подальше творче життя. І я щаслива знову виступити перед одеською публікою.

— Весь світ вже понад рік живе в дуже жорстких обмеженнях. Наскільки гостріше ви зараз відчуваєте цю радість живого виступу перед глядачами? І чому в такі часи криз та історичних зламів важливо звертатися до мистецтва — до музики, до театру? Воно може стати опорою в хиткі часи?

— Музична мова є найзрозумілішою мовою, вона єднає все людство. Шедеври класичної музики здатні подарувати нам дуже сильні переживання і відчуття, здатні спонукати нас до переосмислення внутрішніх, дуже особистих, питань. Я думаю, мало який інший вид мистецтва може безпосередньо так сильно впливати на людину.

Це особлива здатність музики і особлива відповідальність музикантів, які присвячують своє життя тому, щоб бути посередниками між світом тонким, духовним, звідки приходить натхнення і всі ті ідеї в голови відомих композиторів, і світом реальним, в якому ми живемо тут і зараз. Ми, музиканти, все життя опановуємо цю майстерність виконавців-посередників, щоб якнайдосконаліше могти передати сенси, закладені в цих творах. І це правда, що музичне мистецтво може змусити людей переживати такі речі, про які вони ніколи в житті навіть не здогадувалися. Тому в найскладніші моменти криз чи світових катаклізмів мистецтво не тільки продовжувало жити, а й переходило на нові рівні. І саме тому так важливо для нашого суспільства, для кожного з нас, не втрачати цього зв’язку, цього живого діалогу між реальними подіями, дійсністю, в якій ми живемо, і світом мистецьких образів і мистецької мови.

Я дуже щаслива, що навіть в цей період — рік пандемії - мені все ж вдавалося реалізовувати чимало інтернаціональних проєктів. І зараз я ще гостріше відчуваю, що без музики моє життя не мало би жодного сенсу. І що саме в роботі на сцені зосереджена моя основна місія в житті. Тому я вдячна за кожну можливість виступити. Бо навіть ті концерти, які проходили онлайн, в порожній залі, були для мене не менш важливими, адже я знала, що люди, які слухатимуть їх через екрани своїх комп’ютерів, все рівно зрозуміють і відчують те послання, яке я вкладаю у свої виконання.

Оксана Линів/Facebook
Фото: Оксана Линів/Facebook

— Як ви відчуваєте цю різницю між виступами у залі, повній людей, і в порожній залі?

— Для мене найважливішим моментом вираження мого внутрішнього світу є контакт із живим звуком — з оркестром. Тому щодо інтенсивності відчуттів для мене немає ніякої різниці, чи я виступаю в повній залі, чи в порожній. Адже ця хімія, ця магія звучання відбувається однаково. Більше того, диригування в пустих залах для мене є рівноцінним тому, як людина молиться в порожньому храмі. Вона туди заходить, тому що в цей момент ця молитва є вкрай необхідною для її душі й приносить їй полегшення. Такими є і концерти в порожніх залах для мене. Це довгожданий ковток свіжого повітря, коли я можу відчути, що я живу. Що я — це я. Коли я виходжу на сцену, я повертаюся до своєї суті. І це — найважливіше.

— Календар на рік Оксани Линів. Які знакові проєкти ви плануєте у 2021-му? Де вас можна буде побачити і почути?

— У березні вже відбувся мій симфонічний дебют в Італії з філармонійним оркестром Болоньї. Це відомий оркестр, і Болонья в музично-історичному контексті є одним з найбільш провідних міст в Італії. Ще один березневий виступ, про який я тут вже згадувала, — «Євгеній Онєгін» в Одеській опері.

На початку квітня я планую один виступ у Львівській національній опері - диригуватиму виставу «Травіата» Джузеппе Верді. А з кінця квітня починаю постановку в Національній опері Парижа. Це буде «Пікова дама» Петра Чайковського. Якщо все складеться, то прем'єра запланована на кінець травня.

Також на початку травня у мене буде два симфонічні дебюти — на Моцартівському фестивалі в Саксонії, а також на фестивалі у Людвігзбурзі, де я виконаю музику Густава Малера і Людвіга ван Бетховена.

У червні я починаю постановку «Летючого голландця» у Байройті, Німеччина. Прем'єра планується на кінець липня.

У серпні запланований мій виступ на Дні Незалежності України з музичною програмою «Ковчег Україна: музика», він відбудеться у Києві на Софійській площі. Після того — проведення ювілейного фестивалю LvivMozArt у Львові, вже п’ятого. Крім того, у 2021-му виповнюється 230 років з дня народження піаніста, диригента, композитора і педагога Франца Ксавера Моцарта, молодшого сина Вольфганга Амадея Моцарта. Ми плануємо багато цікавого, і не лише музичного.

У вересні запланована прем'єра двох опер у Львівській національній опері - це «Сокіл» та «Алкід» Дмитра Бортнянського. Над ними ми працюємо разом із німецьким режисером Андреасом Вайріхом.

На початку жовтня має відбутися прем'єра опери Ріхарда Вагнера Трістан та Ізольда в Баварії. А також симфонічні концерти в Швейцарії та Австрії.

У листопаді й грудні я дебютуватиму в Лондоні.

Також влітку і восени у мене заплановані два закордонні тури з Молодіжним симфонічним оркестром України — Німеччиною та Австрією.

Цей рік у мене традиційно дуже насичений. І це надихає.

— Ви розповідаєте, що готуєте до ювілейного фестивалю LvivMozArt не лише музичну програму. Що ще?

— Ми плануємо дуже багато всього. Разом із міжнародним фондом Mozarteum ініціюємо встановлення пам’ятника Францу Ксаверу Моцарту у Львові. Зараз тривають переговори з міською владою. Також заплановано чимало різних додаткових проєктів, як-то створення авторських цукерок, видання книг чи запуск цифрових екскурсій шляхами Моцарта у Львові.

— Ваша книжка про Франца Ксавера Моцарта також вийде до цьогорічного LvivMozArt? У чому її унікальність?

— Я є упорядницею книги про молодшого сина Моцарта, вона побачить світ у Видавництві Старого Лева. Вперше будуть перекладені українською й опубліковані більше ста листів Франца Ксавера Моцарта, а також його дорожній щоденник і документи, що стосуються його життя і творчості. Такого видання немає навіть у Німеччині. Ми — першопрохідці.

Документи для цієї книги ми збирали по всьому світу — в архівах Брюсселя, Вашингтона, Відня, Зальцбурга, Варшави. Це дуже цікава робота, але і дуже складна. Робота над книгою триває вже понад три роки.

— Чому важливо прочитати її не лише тим, хто цікавиться музикою?

— Я здобула музичну освіту в Україні. І я пригадую роки свого навчання, коли ми брали до рук музичну літературу або ж дивилися на портрети Баха, Моцарта та інших, і у нас постійно було відчуття, що ця класична музика зародилася і розвивалася десь поза нашою країною. Було відчуття, що все це відбувалося в якомусь іншому світі, до якого ми ще не причетні. І сам факт, що молодший син Моцарта майже 30 років провів у Львові, приніс до нас західноєвропейську школу, багато що змінює в культурно-історичному контексті.

У Відні Франц Ксавер Моцарт навчався у найкращих вчителів того часу. У Львові він був декілька років головним диригентом Львівського королівського оперного театру. Також він заснував тут своє хорове товариство. А ще сам був прекрасним піаністом-віртуозом і визначним педагогом. Серед його учнів були і молоді дівчата та жінки, що тоді, у 19 столітті, не було прийнятим і само собою зрозумілим. А Франц Ксавер Моцарт дуже підтримував творчість своїх учениць.

Також він був у прямих контактах з багатьма визначними європейськими музичними діячами. Наприклад, в цій книжці будуть його листи до Шумана. Зараз ми вже знаємо, що він був знайомий і з Мендельсоном, і з Шубертом. Наприклад Франц Шуберт передавав Моцарту ноти для хору, і він їх виконував у Львові ще до того, як ті ноти взагалі були опубліковані в Австрії. І ми знаємо, що традицію відзначати день смерті Вольфганга Амадея Моцарта виконанням його «Реквієму», Франц Ксавер увів у Львові на 15 років раніше, ніж цю традицію започаткували у Відні, в Австрії.

Це був визначний музичний діяч, який активно спричинився до розвитку культури Львова. Ми можемо пишатися тим, що Україна, і зокрема Львів, мають пряму дотичність до музичної династії Моцартів. І для нашого часу все це є дуже цікавим, адже за Радянського Союзу ця інформація була стерта і заборонена, тому що підкреслювала зв’язок України з Європою, посилювала цей європейський культурно-історичний контекст. Досліджуючи це питання зараз, ми по-іншому дивимося на власну історію.

Це дуже складне дослідження, адже матеріали розпорошені по архівах дуже багатьох країн. І до цього часу вони ніколи не були зібрані чи досконало вивчені. Зараз ми намагаємося провести максимально повне дослідження цієї спадщини. Партнером у роботі над цією книгою є міжнародне товариство Mozarteum із Зальцбурга. І наша активна дослідницька діяльність їх дуже зацікавила, тож вони до ювілею Франца Ксавера Моцарта вирішили опублікувати оцифровану колекцію його листів на своєму сайті. І зараз ми з ними в дуже активній співпраці, наприклад, нещодавно Mozarteum надіслав нам частину найновіших розшифрованих листів, які досі зберігалися в рукописах і ніколи не були дослідженими.

Оксана Линів/Facebook
Фото: Оксана Линів/Facebook

— У вас дуже щільний робочий графік, дуже багато проєктів, які ви втілюєте по всьому світу. Де черпаєте ресурс на все це?

— Сили я насамперед черпаю з усвідомлення невідкладності й важливості всіх цих справ. В Україні я втілюю не менш складні проєкти, ніж за кордоном. Для мене вся моя робота однаково важлива. Дебюти на міжнародних престижних сценах, педагогічна робота, продовження співпраці й розвиток Молодіжного симфонічного оркестру України. Я є прикладом, надихаю і безпосередньо займаюся розвитком майбутнього музичного покоління в Україні. Також співпраця з українськими театрами — Одеса, Львів, Київ, фестиваль LvivMozArt, який змінює музичний ландшафт і сприяє іншому сприйняттю України в інтернаціональному культурному контексті…

Я усвідомлюю, що це моя місія, що часу дуже мало — нам потрібно надолужувати те, що втратили і пропустили, коли Україна не мала ні своєї державності, ні своєї чіткої культурної політики. А це століття! Тому зараз дуже важливий час і для нашої самоідентифікації всередині держави, розв’язання наших проблем чи гострих питань нами самими, але також і для комунікації нашого іміджу і наших культурних цінностей назовні, до інших європейських країн. І в мене зараз дуже важлива роль, я розумію, що вже вийшла на той рівень, коли зі мною рахуються і за кордоном, і в нашій державі, і це дає мені ще більше наснаги продуктивно використовувати кожен рік, щоб сходинка за сходинкою рухатися в цій справі далі.

І, звісно, мене дуже надихає підтримка, допомога і позитивна енергія моїх близьких людей. Це — моя сім'я, моя кохана людина, а також друзі, які є моїми колегами і співініціаторами всіх цих проєктів. Це люди, які зі мною в одній команді, ми пліч-о-пліч рухаємось вперед. І так само дуже і дуже надихають позитивні зміни в нашому суспільстві.

Показати ще новини
Радіо NV
X