Ми співаємо пісні, яким може бути більше тисячі років. Інтерв'ю з вокалістом гурту ДахаБраха Марком Галаневичем

30 листопада 2019, 10:12

6 грудня у столичному Палаці Спорту відіграє свій великий концерт український етно-гурт ДахаБраха. Цьогоріч колективу виповнилося 15 років — за цей час музиканти встигли об'їздити з гастролями чи не половину Земної кулі. Китай та Південна Корея, Канада та США, Бразилія та Мексика, Нова Зеландія та Австралія, фестивалі Glastonbury, Sziget та Bonnaroo — ось неповний перелік точок на карті, де ДахаБраха співала українську автентику, відроджену, трансформовану та модифіковану. Тільки за 2019 рік гурт уже відіграв 65 концертів у 13 країнах світу.

Відео дня

У складі колективу один чоловік — Марко Галаневич, і три жінки, Олена Цибульська, Ірина Коваленко та Ніна Гаренецька, яка також грає у складі фрік-кабаре Dakh Daughters. І ДахаБраха, і Dakh Daughters — проекти, які були створені на базі Центру сучасного мистецтва Дах. Ідейний натхненник театру Дах Владислав Троїцький також відомий й іншими своїми проектами — Гогольфестом та гуртом ЦеШо.

Andriy Petryna / DakhaBrakha via facebook
Фото: Andriy Petryna / DakhaBrakha via facebook

Цього року дахівська родина святкує одразу три гучних ювілеї: 25-річчя театру Дах, 15-річчя гурту ДахаБраха та 55-річний ювілей свого ідеолога, Влада Троїцького.

Про закулісся театру, культурну дипломатію, американську публіку та закордонні гастролі ДахиБрахи у інтерв'ю НВ розповідає Марко Галаневич.

Про театр Дах

Думаю, найбільше досягнення театру Дах за ці 25 років — те, що він і досі існує. Адже приватному театру в Україні функціонувати досить нелегко.

Наш контент — не для широкого масового споживача і глядача. Влад — це найважливіша людина в театрі, завдяки йому ми всі на своїх місцях. Якби не Влад, не його енергія, нічого цього не відбулося б. Наш шлях — нелегкий, і були моменти, коли у нас опускалися руки. Та завдяки Владу цей проект обростає енергією та силою, мистецькими подіями.

Засновник театру Дах та ідеолог гурту ДахаБраха Влад Троїцький (Фото: ЦСМ Дах via facebook)
Засновник театру Дах та ідеолог гурту ДахаБраха Влад Троїцький / Фото: ЦСМ Дах via facebook

Згадуючи досягнення театру Дах, не можу не сказати про виставу Макбет: пролог, до якої ми почали робити музику як гурт ДахаБраха. Тоді нас [колектив театру] запросили до Лондона, де ми відіграли десять вистав, вони мали успіх. Показували британцям українського Шекспіра. Це те, що дійсно приємно згадати і за що не соромно.

Звичайно, у кожній країні світу є гурти, які займаються схожою справою — адаптацією, переосмисленням народної творчості

Один із найважливіших проектів Центру сучасного мистецтва Дах, це, звісно, Гогольфест, який, як подорожуючий фестиваль, встиг побувати у різних містах України.

Театр живе і завжди видає щось цікаве, нові проекти та вистави. Зараз прийшло нове покоління — і музикантів, і акторів. У цьому маленькому просторі справді кипить життя.

Про закордонні гастролі

Останнім часом гурт ДахаБраха чи не найчастіше виступає у Америці. Справа в тому, що якщо в Європі можна погастролювати тиждень і повернутися, то в Америку є сенс їхати уже на тривалий час. Тури тривалістю менше місяця там не бувають. Ну і, як правило, такі тури відбуваються тричі на рік.

Публіка нас сприймає дуже добре. Ми щасливі, що нашу музику на тому континенті сприймають дуже добре. Дуже любимо американську публіку — вона дуже імпульсивна, емоційна.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Також дуже запам’ятався наш виступ у Новій Зеландії. Це зовсім інша культура, природа — для нас там все було відкриттям

Щодо найцікавіших місць, де нам доводилося виступати — ну, наприклад, це фестиваль Fusion, який проходить в Німеччині, поблизу Берліна. Колись ця місцина була радянським аеродромом, а зараз я би назвав це міні Burning Man через публіку та атмосферу, також там багато цікавих арт-об'єктів. Квитки на цей фестиваль швидко розкуповують, навіть коли ще немає лайнапу.

Також дуже запам’ятався наш виступ у Новій Зеландії. Це зовсім інша культура, природа — для нас там все було відкриттям. Нас там дуже тепло і гарно приймали, ми познайомилися із місцевою культурою — [корінним народом Нової Зеландії] маорі. В цілому, сам той візит залишив по собі дуже теплі спогади.

Про український борщ

У деяких країнах в культурних центрах, на фестивалях досить популярна така ідея — ввечері музиканти грають концерт, а вдень готують традиційні страви своєї країни. Це ще одна можливість зустрітися зі своїми слухачами, глядачами, поговорити з ними на різні теми, розказати більше про свою країну.

Можна готувати що завгодно. Ми собі вирішили, що будемо готувати борщ. Звісно, це така проста версія борщу, те, що можна приготувати нашвидкуруч. Наш борщ вегетаріанський, без м’яса, шкварок та іншого. Зазвичай, людям подобається.

Наш борщ вегетаріанський, без м’яса, шкварок та іншого. Зазвичай, людям подобається

Цікавий випадок трапився з нами нещодавно у Канаді. Ми почали готувати борщ, але організатори сказали, що не маємо права пригощати ним гостей. Такий самий борщ для гостей буде готувати кейтерінг, професіонали. А у нас, мовляв, немає ліцензії на те, аби когось цим годувати.

Це було дуже дивно, бо я готував борщ, а потім казав людям, які хотіли його скуштувати, типу, ні, я не можу вам цього дати, ви будете їсти он там. Але один сміливець все-таки пробрався до нас і скуштував борщу.

Про зв’язок мистецтва і політики

Ми не хочемо перетворювати наші мистецькі акції на політичні, а тому намагаємося не робити зі сцени політичних заяв під час концертів. Хоча певні меседжі, звісно, доносимо. Для нас завжди важливо підняти український прапор у кінці концерту. Також на кожному концерті звучать фрази: «Ні війні» та «Стоп Путін». Якщо люди нічого не розуміють, хай спробують погуглити. Але, як правило, більшість глядачів розуміють, підтримують нас оплесками. Ми відчуваємо солідарність і взаєморозуміння з нашим народом. І в Америці, і в Італії, і в інших точках земної кулі.

DakhaBrakha via facebook
Фото: DakhaBrakha via facebook

Ми вже звикли, що нас завжди називають культурними дипломатами. Але, чесно кажучи, нам не дуже це подобається — бути єдиними амбасадорами з України. Ми хочемо, щоб українська культура була набагато ширше і крутіше представлена в світі. Сподіваюся, що в найближчому майбутньому ситуація зміниться.

На кожному концерті звучать фрази: «Ні війні» та «Стоп Путін»

За кордоном у нас усе рідше питають про політику в Україні. Для світу в інформаційному просторі вже давно немає війни в Україні. Зараз дуже часто жартують про нашого президента [Володимира Зеленського], чомусь, їм все це дуже смішно, і те, що він комік, зокрема. У Британії я їм ледь не відповів на це: «А ви подивіться на свого прем'єра» [Борис Джонсон, прем'єр-міністр Великобританії з липня 2019 року, неодноразово опинявся в центрі скандалiв через свої різкі висловлювання на адресу світових лідерів, представників різних країн тощо]. Але моя толерантність мене тоді стримала.

Про сценічні костюми

Наша фішка — це шапки. Ще за часів театру Дах, коли актриса Тетяна Василенко вперше запропонувала їх нам, ми відмовилися. Дівчата сказали, що в шапках буде незручно, спекотно, крім того, таких жіночих шапок серед варіантів традиційного жіночого українського вбрання ми ніде не знайшли. Є схожі чоловічі, а жіночих — немає. Але потім погодилися. Отже, шапки мають театральне походження.

DakhaBrakha via facebook
Фото: DakhaBrakha via facebook

Костюмів маємо кілька наборів. Є традиційні українські, є вбрання, створені за малюнками українського мультиплікатора Сашка Даниленка. Зараз ми працюємо над створенням інших, нових костюмів для шоу, яке заплановане на 6 грудня в Києві. Але це сюрприз.

За кордоном у нас усе рідше питають про політику в Україні

Лише один раз за весь час існування гурту ДахаБраха ми виступали за кордоном у зовсім інших вбраннях. Це було у Південній Кореї кілька років тому. Тоді у Корею прилетіли ми, але не прилетіли наші костюми. Точніше, мій прилетів, бо я завжди везу його в барабані, а костюми дівчат — ні. Ми пішли у весільний салон — корейці одягаються у традиційні вбрання на весіллях і це виглядає дуже гарно. Дівчата підібрали собі там костюми для виступу. Це було цікаво, навіть трошки смішно. Публіка дивувалася.

Наша музика не є чистою автентикою. Вона є синтезом, експериментом, творчістю. Відповідно, ми не маємо права бути в суто українських строях — вбрання теж мають бути експериментом, чимось креативним.

Про сприйняття музики

Ми співаємо пісні, яким може бути більше тисячі років. Є архаїзми, є діалектизми, ну і сама манера співу, автентична, важка для сприйняття. Тому нашу музику розуміють далеко не всі. Але ми з цього приводу не переживаємо. Самі слухаємо багато музики з інших країн та культур: африканську, японську тощо.

Лише один раз за весь час існування гурту ДахаБраха ми виступали за кордоном у зовсім інших вбраннях. Це було у Південній Кореї

Щасливі, що зараз це популярно і в Україні з’явилися такі артисти як ONUKA, Аліна Паш, гурт Yuko та інші музиканти, які працюють з фольклором.

Звичайно, у кожній країні світу є гурти, які займаються схожою справою — адаптацією, переосмисленням народної творчості. Приміром, ми давно захоплюємося музикантами з Малі, які називаються Tinariwen, які свого часу були початківцями такого собі пустельного блюзу. Вони також дають концерти по всьому світу, багато грають, і минулого року ми перетиналися із ними на фестивалях.

Чи хотіли би ми зіграти з кимось з іноземних музикантів? Складне питання. Чесно кажучи, у нашому колективі ми дуже радіємо одне одному, коли щось робимо разом. А робота з іншими артистами — це набагато складніше, бо треба докладати більше зусиль. Але, можливо, якщо вже фантазувати, то мені цікаво було би попрацювати з Бйорк. Думаю, що це непересічна особистість.

Про саундтреки у кіно та рекламі

Пісні гурту ДахаБраха досить часто можна почути як саундтреки — наприклад, у американському серіалі Fargo, в рекламі торговельної марки House 99, яка належить футболісту Девіду Бекхему, в українській кінострічці Вулкан, яку зняв Роман Бондарчук.

Наші треки дуже часто просять для подібних цілей. В основному, ми погоджуємося на такі пропозиції. Якщо це комерційні проекти, то продаємо пісні за гроші, якщо соціальні — готові співпрацювати безкоштовно. Звісно, є ситуації, у яких ми не погодилися би віддати свою пісню для використання у якості саундтрека. Наприклад, якщо цей запит надходить із Росії. Ми там не виступаємо і не відповідаємо на їхні запрошення співпрацювати.

Є і деякі моменти смаку. Мабуть, не дали би наші пісні для концерту Михайла Поплавського. Та буває, що треки ДахиБрахи використовують, не питаючи дозволу, і ми вже потім дізнаємось про це.

Про благодійність

Гурт ДахаБраха давно підтримує благодійний фонд допомоги армії Повернись живим. Чесно, ми не рахували, скільки коштів надіслали на рахунок цього фонду. Та не робили жодних адресних переказів, як-от на окремий батальйон чи на певну конкретну закупку. Зазвичай, просто скидаємо гроші на загальний рахунок.

DakhaBrakha via facebook
Фото: DakhaBrakha via facebook

Був також один цікавий проект, де мені доводилося розвозити піцу. Мене викупили як кур'єра, який має доставляти замовлення. Здається, тоді на цьому проекті вдалося заробити близько 40 тис. грн, які ми одразу ж передали у Повернись живим. До речі, ми співпрацюємо із ними й зараз і на майбутнє готуємо один цікавий спільний проект. Але який саме — дізнаєтеся згодом.

Наша музика не є чистою автентикою. Вона є синтезом, експериментом, творчістю

Якось ми їздили у містечко під назвою Святогірськ, що на Донеччині, поблизу Слов’янська. Там працює дитячий притулок, куди свого часу звезли дітей із дитбудинків, які зараз знаходяться на окупованих територіях. Нам хотілося якось зацікавити цих дітей Україною та українським культурним продуктом, показати їм, що про них турбуються. Насправді, у них там дуже слабка культурна програма, тож українські музиканти, зокрема, й ми, приїздили, аби це виправити.

Також у 2016 році ДахаБраха давала благодійний концерт у київському клубі Atlas. Тоді до нас звернувся Володимир Регеша, український доброволець та волонтер, який хотів зібрати гроші для дітей із Ладижинського та Меджибіжського інтернатів. У цих закладах перебувають діти із вродженими особливостями розвитку.

Про документальний фільм

Молода українська режисерка Анна Корж виявила бажання зняти про нас фільм — показати життя музикантів, наші гастролі. Нам ця ідея спершу не дуже сподобалося, бо це важко — постійно пам’ятати, що перед тобою камера. Бути одночасно і самим собою, і робити те, що ти робиш, і намагатися виглядати краще. Документальний жанр — дуже складна штука. І для тих, хто знімає, і для тих, хто знімається.

Beata Wenclawek / DakhaBrakha via facebook
Фото: Beata Wenclawek / DakhaBrakha via facebook

Але ми все ж почали роботу над цим фільмом. Зйомки розпочалися минулої зими. У нас є прекрасна команда, яка вже з'їздила із нами в американський тур, також на фестиваль до Бразилії. У вересні ми були одними з тих артистів, які відкривали після дворічної реставрації театр Шатле — один із найзнаменитіших театрів Парижа і Франції, наші документалісти також це фільмували.

Так, складно дотримуватися балансу між робочим та особистим

Вони побачили всю цю кухню зсередини, записали деякі моменти. Так, складно дотримуватися балансу між робочим та особистим. Особливо, коли є діти, їм потрібно приділяти увагу. У нас бувають довготривалі від'їзди, місячна відсутність, але потім ми намагаємося компенсувати все те, що діти від нас не отримали.

Знаю, що ідею цього фільму підтримала держава. Але коли саме він вийде на екрани, поки сказати важко.

Показати ще новини
Радіо NV
X