Mgzavrebi: про грузинсько-українську дружбу, етнічну музику та щирість в роботі над улюбленою справою

11 листопада 2016, 19:00
У листопаді в Україну знову приїжджає з концертним турне грузинська група Mgzavrebi – колектив, який полюбився багатьом українцям завдяки неповторній етніці та колаборації інструментів

НВ поговорило з Гігі Дедаламазішвілі, творцем і ідейним натхненником Mgzavrebi про історію створення групи, дізналося про успіхи та плани колективу а також причини особливо глибокої грузинсько-української дружби останніх років і вплив на неї народних мотивів інструментальних творів.

Відео дня

– Ваша група існує вже 10 років і в основному робить акцент на національні мотиви і айдентику. Чому виникла ідея відтворення саме такого напряму музики?

– Нашій групі вже 10 років. Ми не замислювалися про що співати або в якому стилі співати. Воно саме народжується і пишеться так. На чому можемо грати, на тому і граємо. У нас все поступово виникало в групі. Барабанів у нас немає, тому що ніхто з друзів не вмів на них грати, але поступово додавали джембе, перкусію, бочку. Я пишу музику на гітарі. Ми досі не можемо визначитися, в якому стилі ми граємо. Трохи фольклору і якихось інших стилів. Ми не думали про це. Ми просто співали, а потім почали писати музику.

– Чим учасники групи займалися до створення групи і чому прийшли до рішення займатися музикою? Займаються зараз чимось ще, крім Mgzavrebi?

– Ми були і залишаємося друзями. Моя мама вчила нас співу. А коли ми були студентами, я почав писати пісні. Мій друг попросив написати пісню, щоб зробити подарунок для своєї дівчини. Вона їхала в Америку на рік вчитися, а він тоді писав вірші...Ми взяли його вірш, я написав музику, я грав тоді на гітарі. Так вийшла перша, потім друга, третя, четверта... Ми взяли якісь інструменти і навчилися грати, ходили до педагогів і поступово ми перетворилися в групу. Спочатку не дуже хотілося, адже всі працювали. Я - актор за другою освітою. Ми з Мішею грали у різних виставах, а хлопці займалися серйозною роботою. Потім, коли ми закінчили інститут, у кожного з'явилася робота і ми зрозуміли, що ми або повинні грати, або кинути цю справу. Тому що хобі і музика - це добре. Але якщо ти цим займаєшся серйозно, то це зовсім інша справа. Я перестав грати в театрі, тому що "...або ти граєш музику, або ти граєш в театрі". Я ніколи не хотів бути співаючим актором. Ми кинули свою роботу й почали грати.

Тому ми останні 10 років займаємося Mgzavrebi. І досі це займає весь наш вільний і не вільний час. Я думаю, що це дуже важливо, коли музикант заробляє на життя тільки музикою. Це по-чесному. Як перші 15 років, поки він відкриє свій бізнес або ресторан, або виноробню, або ще щось. Він повинен бути залежним від музики: це твоє життя, твій символ, це по-чесному. Якщо ти співаєш про важливі речі, про простоту, а музика - це твоє хобі і ти насправді заробляєш багато грошей. Не знаю, як ти будеш чесним.

– Якщо б ви могли охарактеризувати вашу групу одним дієсловом, яким би він був?

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

– Посміхатися. Посміхатися взагалі завжди треба. Навіть якщо в піснях сумно, все одно треба посміхатися...Тому що ніколи не треба втрачати позитив. Я взагалі не люблю слово "позитив", хоча все частіше його вживаю. Але позитив і креатив завжди повинні бути.

– Чи ви проводите час разом з іншими учасниками групи поза музичною діяльністю? Як ви познайомилися?

Ми бачимося дуже часто. Ми недалеко один від одного живемо і дружимо дуже давно. У нас навіть діти ходять в один дитячий садок, разом гуляють. Ми взагалі живемо в одному районі і разом гуляємо з дітьми. Ось така у нас дружба.

Іноді, звичайно, бувають у нас моменти, коли разом подорожуємо в турах по кілька місяців і перші 3-4 дні по приїзду не виходимо з дому з сім'ями і говоримо: "Хлопці, давайте зараз не будемо з дому виходити, щоб побачити інших людей". Але все одно не виходить, все одно ми разом кожного дня. І це прикольно, те, що ми не колеги, а друзі. І нам не набридло дружити і грати. Адже коли нам набридне дружити, ми не будемо грати. Тому що в нашій музиці вперед більше йде дружба. Ми співали разом у моєї мами в хорі, коли нам було по 14 років.

– Яким чином відбувається процес створення нових пісень?

Пишуться пісні у нас так: я беру гітару і приходжу до хлопців, ми з ними їх слухаємо, потім йде процес аранжування, "як все буде?", "хто на чому буде грати?"...

– Останнім часом в Україні досить близька тема грузинської народності і культури, і національні мелодії гірської країни не стають винятком. Зокрема, виступи Mgzavrebi збирають багато слухачів на концертах і фестивалях України. Як ви вважаєте, в чому ваша заслуга в існуванні такої колаборації грузинського та українського народів?

Останнім часом помітив багато грузинських закладів і музикантів в Україні. Не так багато, як хотілося б, але приїжджають дуже часто. Ніно Катамадзе, ми теж часто приїжджаємо і до нас приїжджають українські музиканти і це здорово. Я думаю багато пісень ми дізнаємося від туристів, тому частковоце їх заслуга. Взагалі це добре дружити країнами і ходити один до одного в гості. У мене дружина українка. Ми живемо в Тбілісі. І вона 6 місяців у Києві та 6 місяців в Тбілісі. Наш перший концерт був у Києві в 2011 році, якраз тоді ми випустили пісню та кліп з ТНМК. Я ще тоді був радий, що на наші концерти ходить не тільки грузинська діаспора, а й звичайні українці та жителі інших міст, де ми виступали. І я дуже радий такій підтримці.

– Рішення виконувати пісні українською та російською мовами виникло спочатку або ж під впливом певних обставин? І чому?

Все само собою сталося. У нас є пісня "Gaighvidza bunebam", я її написав у 2007 році. Якось зайшла моя тьотя і сказала "Мені вчора вночі не спалося і я зробила переклад на твою пісню".

Вона сказала: "Може, тобі колись знадобиться". Але я тоді навіть не думав, що я буду співати, тим більше в інших країнах. Воно само собою, якось все відбувається. Потім я одружився, але спочатку закохався в українку і написав пісню "Якщо я".

Я вважаю, що добре знаю Україну і кожного місяця, останні 5 років ми з дружиною їздимо сюди. Ми з дружиною знайомі довго і одружені більше 4 років. Мені все подобається.

– У цьому місяці ви презентуєте в Україні новий альбом. Розкажіть трохи про нього.

Зараз ми випускаємо альбом "IASAMANI", який записаний і написаний на одному диханні. Попередній альбом "In Vino Veritas" ми випустили в 2014 році. Після цього я не брався писати пісні, я чекав, щоб вони самі до мене прийшли. Під заохоченням не можна мучити себе. В дитинстві, якщо я не написав пісню, то це був шок для мене. Але потім я зрозумів: якщо не йде, то треба відпочити або попрацювати над чимось іншим.

Просто так пісні не пишуться, для цього потрібні емоції, якщо ти не супер-крутий композитор. Півтора року у нас не було пісень і з квітня цього року я знову почав писати пісні. З травня до липня я написав 14 пісень. А за два місяці ми записали весь альбом. Це була пекельна праця, тому що у нас було дуже багато виступів, за це літо ми зіграли рекордну кількість концертів. Ніколи у нас не було так багато концертів. Близько 35 в різних містах, плюс перельоти, переїзди... З трьох місяців я вдома був максимум два тижні.

Цей альбом про нашу 10-річну творчість, про вдячність друзям і слухачам. Він починається з подяки і закінчується обіцянкою один одному, що будемо чесними або хоча б постараємося, будемо любити справу, якою займаємося. Це головний посил цього альбому. "IASAMANI" перекладається як "Бузок". Бузок дуже часто був присутній в наших текстах, піснях, особливо в перших альбомах. Це шостий альбом за рахунком. Бузок - це дерево, яке дуже люблять у нашій родині, воно дуже сімейне, його дуже любили наші дідусі і бабусі, мами, тата і ми теж. Всі пісні пов'язані цим вузлом. В подяку ми робимо концерти, присвячені 10-річчю, випустили альбом, де заспівали про свою вдячність, яка є у нас в житті: сім'я, любов.

– Ви багато працюєте з різними виконавцями. Зокрема, з тими ж Ніно Катамадзе і ТНМК. Чим вам цікава така частина роботи і чому? Чи плануєте спільну роботу з кимось ще?

У нашому житті було дуже багато музикантів, з якими ми записували пісні і виступали на сцені. Це дуже здорово, адже у нас ще більше ставало друзів, музикантів, груп. Це все само собою відбувається. У нас дуже багато груп, з якими ми починали співати і грати, давали багато спільних концертів, але у нас немає дуету. Це дивно. Це має статися саме собою, повинна відбутися ситуація. Я й донині не знаю, коли і з ким ми будемо записувати пісні або робити спільний проект. У нас багато різних друзів, музикантів, груп, є з далеку, яких ми знаємо і любимо їхню музику і голоси. Звичайно хочеться попрацювати, тому що це досвід, адже ти не тільки співаєш те, що тобі подобається, а й те, що подобається іншим музикантам, це дуже цікаво. Це дуже цінно прислухатися до чужих думок, ділитися досвідом і робити щось спільне.

– У свій час ви взяли участь у проекті Starbucks проти ВІЛ "All You Need Is Love". Чи цікавить зараз вас соціальна діяльність і в якому ключі?

Соціальні проекти - це завжди добре. Ми завжди намагаємося, якщо є час, виступити на благодійних концертах або пізнавальних заходах.

– Чи є різниця між прийняттям і любов'ю до вашої музики слухачами з рідної країни і зарубіжжя?

Всі слухачі хочуть, щоб ти зробив свою справу добре. Не потрібно гнатися за думками і модою, потрібно прислухатися до себе. І тоді всі аплодують і все подобається, навіть якщо тебе не дуже добре знають у місті. Є різні слухачі з різних країн ,але в цілому у всіх є така особливість: ти не повинен відходити від суспільства, ти повинен зробити від себе чесно і щиро свою справу, за якою до тебе прийшли, викладатися на сцені, співати. А потім, коли слухач почує, що ти добре робиш свою справу, він обов'язково буде аплодувати і віддавати своє тепло. Ось в цьому всі слухачі трохи схожі.

Грузинські слухачі спочатку більше придивляються. Під час першої пісні вони спостерігають, що ти будеш робити, а потім, якщо їм подобається, вони починають танцювати і танцювати.

Ми зараз здійснили свої плани в музиці. І зараз настав період, коли ми чекаємо відгуки від людей, адже вони головні судді нашої справи. Я задоволений, що ми дуже багато встигли зробити. Ми дуже багато разів прослухали ці пісні й стали суб'єктивними по відношенню до оцінки, а глядач завжди чесний.

– Які у вас плани на найближчий час і в контексті більшого масштабу?

Хочемо зняти кліп, але зараз великий тур буде. Але після Нового року хочемо кілька кліпів на нові пісні. А ще лайф хочемо зняти. Подивимося.

Ми живемо звичайним життям, у нас сімейне дружнє життя. По клубам вже не гуляємо, всі з родинами. Коли вдома - живемо звичайним життям, коли на гастролях - там, звичайно, змінюється життя: у тебе інший графік, концерти, ти переїжджаєш з одного міста в інше, де зовсім інше життя, так би мовити рок-н-рольне.

Коли мене почали записувати в телефоні як "Гігі Мгзавребі", я питав "Чому? Ти ж мій друг?", а потім розумієш ,що це твоє життя і ти людина, яка співає і для багатьох ти в першу чергу людина, яка співає, а вже потім просто "людина". Це не завжди приємно. Але таке життя, таку ми обрали професію або професія обрала нас. Ні, не так. Таке життя ми обрали.



Показати ще новини
Радіо НВ
X