«Ми зрозуміли, що сталося щось важливе». Маша Єфросиніна, Данило Каменський та інші відомі глядачі Стоп-Землі розповіли про перше кохання

30 січня 2022, 14:00

В українських кінотеатрах триває прокат фільму Стоп-Земля Катерини Горностай — чуттєвої історії про перше кохання і пізнання себе. Стрічка отримала гучний розголос і, завдяки шквалу позитивних відгуків та активності глядачів, кількість кінотеатрів прокату на другому тижні збільшилася.

Однолітків акторів Стоп-Земля змушує співпереживати, дорослих — занурює у спогади і допомагає пригадати, яким було перше кохання у кожного з нас — нестримне, ніжне, незрозуміле, можливо навіть травматичне.

Відео дня

Але без сумніву, кожна така історія — це безцінний досвід, яким ми і запропонували поділитися глядачів фільму.


Маша Єфросиніна

телеведуча, громадська діячка, засновниця серії благодійних заходів Charity weekend

Мені пощастило. Моє перше кохання було прекрасним. Я свідомо вживаю слово пощастило, тому що це вкрай важливо, яке у вас було перше кохання, воно формує все — віру в те, що буває щастя, неймовірний міцний стержень самооцінки та впевненості в собі, розуміння того, що можна бути коханою та обласканою. Тому так, мені пощастило.

Ми спершу були друзями у школі, потім стали зустрічатися. І я пам’ятаю це неймовірно круте почуття абсолютної наповненості, мені ніхто не був потрібен. Мені не були потрібні друзі, я не мала потреби заповнювати себе якимись розвагами, мені потрібно було тільки лежати з ним на траві і дивитися на приголомшливе кримське небо, а в Керчі воно здавалося мені особливо чарівним. Ми розглядали сузір'я, дихали морем, знали всі абсолютно не романтичні місця — якісь поля, дикі спуски до моря, печери і так далі, такі місця, які сьогодні, напевно, лякали б. Але краса любові в тому, що в такому стані все це здається найпривабливішим і найромантичнішим. Я досі згадую своє перше кохання з посмішкою. Мені навіть іноді дуже хочеться дізнатися, як живе цей хлопець, як склалося його життя. Я пам’ятаю його неймовірно красивим, ніжним, і він подарував мені справжнє почуття першого кохання, за що я завжди буду йому вдячна.

Яна Алтухова

продюсерка реклами та кіно, діджейка, блогерка

Моє перше кохання — зухвалий блондин-другорічник, що випадково опинився в нашому зразковому класі. Він був відчайдушно привабливим і вмів зачаровувати дівчаток. Достатньо було подивитися на будь-яку своїми пронизливими блакитними очима — і вона була біля його ніг. Я була дуже худою, закомплексованою і страшною заучкою, хлопчики мене цуралися, дівчатка не помічали. І ось одного разу цей красень просто підійшов до мене і сказав: «А напиши за мене твір!» Я так злякалася, що не змогла нічого сказати у відповідь. Написала.

Безмовне обожнювання тривало близько півроку — я писала за Єгора (так його звали) якісь твори та доповіді, розповідала про нього у своєму щоденнику, стежила за ним на перервах… а він називав мене то Катя, то Маня… бо не міг запам’ятати як мене звати. У 9-му класі його виключили за прогули і він зник із мого життя. З того часу я не люблю блондинів із блакитними очима.

Катя Тейлор

артменеджерка, кураторка, експертка з сучасного мистецтва

Мені було 12, а йому 12,5. Непереборна різниця і справжнє кохання. Він здавався таким дорослим. Звали його Діма. Я вважала себе непривабливою, і раптом найкрасивіший хлопчик у класі пише мені записку: «Я люблю тебе» (вона досі вклеєна в моєму дитячому щоденнику). І наприкінці додає: «Але воду з кросівки не буду пити» — була така дурна весільна традиція пити вино з туфлі нареченої. Але намір мені сподобався — все серйозно!

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Нас жартома «одружили» батьки, друзі підколювали. Ми все робили разом: тинялися по будівлях, споруджували халабуди в посадці, щоб імітувати дах і, звичайно, цілувалися. Для нас обох це було вперше. Пам’ятаю, стояли в задушливому темному під'їзді і розуміли, що ось він цей момент. Незграбний, хвилюючий. Вийшло так собі, але ми обоє зрозуміли, що сталося щось дуже важливе. Ми пара. По суботах у дворі він влаштовував дискотеки (ще тоді мене приваблювали лідери) із наймоднішою музикою: Dr. Alban, Ace of Base. Я таємниче чекала, коли ж заграє медляк. Він завжди наприкінці ставив Scorpions і негайно запрошував мене танцювати. Ці стосунки тривали півтора роки і були найсвітлішим і найчуттєвішим романом у моєму житті.

Аліна Зєвакова

акторка (Носоріг, Чачьо)

Моє перше кохання сталося у дитячому садочку :) Пам‘ятаю, як мені дуже подобався хлопчик, і серце аж завмирало, коли нас ставили у пари за руку, щоб йти на прогулянку. Він моїх почуттів не помічав, але завжди був такий спокійний та ввічливий. А в мене аж долоні пітніли, коли сиділи поруч у столовці на сніданку. Чомусь саме це тендітне та таке добре почуття згадалося мені, коли дивилася Стоп-Землю. Дуже раджу скоріш побачити цю чесну та таку прекрасну історію у кінотеатрах!

Таня Гриньова

засновниця імпакт-платформи Kind Challenge

Пригадую, як до нас у гості прийшов мій перший хлопець. Нас посадили на кухні (три на два метри, напевно: купа лівих речей, якихось незрозумілих ганчірочок і таке інше). Я варила каву. Ми говорили незрозуміло про що, а мама з бабусею напружено сиділи в кімнаті. Це було жахливо. Мені хотілося втекти. І я уявляю, що тому хлопцю вже й поготів хотілося :))

Але, на щастя, були під'їзди — там можна було обійматися і цілуватися, доки ніхто із сусідів не відчинить двері, і було плювати на незатишну маленьку кухню і те, що жодного майбутнього у нас не було і не могло бути.

Мені було 14, йому 15. Я була відмінницею, він навпаки. Тоді ще не можна було переписуватися в телеграм і дивитися сторіс, можна було чекати на дзвінок домашнього телефону або в двері. Іноді ти чекав на дзвінок днями, а його не було. А потім я побачила свого хлопця з іншою дівчинкою. У неї були більші груди, багатші батьки і вона не збиралася вступати на мехмат, а ходила на дискотеки. Зручно.

Я ж готувалася до вступу на мехмат, хоча хотіла померти (щоб ВІН ЗРОЗУМІВ!) і ще трошки — піти на дискотеку зі своїм однокласником, який до мене залицявся. Але на дискотеку мене не пускали, тому одного разу я наїлася клофеліну і чекала, що засну назавжди. На щастя, я прокинулася і пішла до школи, але осад залишився.

Та інша дівчина, до речі, мого хлопця потім покинула і він повернувся до мене. Класна керівниця казала мені: «Тань, ти поїдеш зараз вчитися і не згадаєш про нього. Не рівня він тобі». Я ображалася, вважала, що ніхто нічого не розуміє. А потім поїхала до Києва і все закінчилося: хлопець поїхав до Херсона, до «морехідки», а на мене чекали інші береги. Через років сім той Сергій знайшов мій номер. Каже, я, мовляв, у Києві - давай зустрінемося? Ми зустрілися. Я втекла за півгодини — не було жодної теми, на яку ми могли б говорити. Я думала про класну керівницю: звідки вона знала?

Зоя Литвин

голова громадської спілки Освіторія

Пам‘ятаю, що дуже довго чекала на своє перше кохання, і спостерігаючи приклади однолітків, морально готувалася, що все це буде незабутньо, вибухово, а потім трохи сумно і швидкоплинно — мов приліт комети. А коли ця «комета» нарешті прилетіла, виявилося, що це той рідкісний випадок, коли перше кохання переросло в родину і залишається зі мною досі.

Олександр Рудинський

актор (Перші ластівки, Носоріг, Найкращі вихідні)

Моє перше кохання було у дитячому садку — її звали Маша, а мене Саша. У нас було прекрасне платонічне кохання, як то кажуть, — дарували один одному іграшки, ходили в гості, бо наші батьки добре спілкувалися. А зараз вона дружина мого найкращого друга, а моє справжнє перше і останнє кохання на віки — це моя дружина.

Ярослав Лодигін

медіаменеджер, режисер, сценарист, радіоведучий та засновник радіо Аристократи

Це було в дитячому садку, її звали Алла Ковтун, вона жила на вулиці Ощепкова, 12, в Харкові. Я пам’ятаю, тому що я писав їй листи, в яких обіцяв побудувати і потім подарувати їй дім. Вона була найкрасивішою, для мене, дівчинкою в групі і, на жаль, обрала іншого коханого для себе. І коли я спитав її чому вона це зробила — вона сказала, що зробила це тому, що в мене родимка на нозі. У мене є така невеличка, десь 2 сантиметри, родимка — зараз я цим дуже пишаюсь, а тоді ця відмова і ця причина стала для мене травмою, я десь до 5 класу не ходив у шортах, тому що дуже комплексував через це.

Андрій Алфьоров

кінознавець, кінокритик, член Міжнародної асоціації кінопреси (FIPRESCI)

Це було років у 12, у школі. Спітнілі долоні від хвилювання, зовсім ідіотська форма поведінки, тому що прямо не скажеш і йдеш обхідними шляхами, не найвірнішими. Інструментів, щоб комунікувати з дівчатами, ще немає, і ти не розумієш, якими словами це можливо, тому що якщо ти почнеш говорити ввічливо, то тебе зашеймлять хлопці з класу. А якщо не ввічливо, то ти нічого не досягнеш. Ось таким дурнем зовні й дуже нервовим дурнем усередині я пережив своє перше кохання. Навіть потім через багато років намагався з’ясувати її долю, і був дуже засмучений, дізнавшись цю долю.

Не думаю, що це кохання було взаємним. Але, думаю, що вона вважала, що я дуже дивно поводжуся. Ти стикаєшся з почуттям, яке виникає, як пожежа, і ти не розумієш, як поводитися в цій ситуації. Я тоді ще не освоїв потрібні романи Буніна, наприклад, чи ще когось, де це все описувалося. Не міг запитати, що робити, в батька чи в мами. Всі мої тодішні друзі були ровесниками, і поводилися так само, як дурні. Згодом, у мене стали з’являтися старші друзі. І вони взяли, як то кажуть, шефство наді мною. І тоді справа пішла зовсім інакше. А поки ти в зграї незрілих і задерикуватих хлопчиків… то ось так було.

Данило Каменський

актор (Сторожова застава, Забуті)

Я пам’ятаю своє перше кохання і ніколи про це не розповідав, до речі! На дачі у тата в сусідському будинку жила дівчинка Аня, так само вона жила і в тому самому місті, де ми жили. Ми часто перетиналися то на дачі, то в місті. Ми були юні, нам було років по 10−11, може, 12, але зустрічалися цілих півтора роки. Пам’ятаю, як танцювали вальс у лісі, каталися на санках з гірки — це було дуже мило, зворушливо та кумедно. Якоїсь миті я почав ходити до неї тільки щоб пограти в комп’ютерні ігри, які у неї були на комп’ютері, вона подумала, що щось не так і ми почали через це сваритися, не те щоб серйозно, але це стало початком кінця наших стосунків. На жаль, я більше не грав у ці ігри.

Ці почуття дали мені дуже багато як актору. Я просто зрозумів, що це таке — цей легкий трепіт усередині, акуратність, обережність, коли в тебе є ця маленька тендітна квіточка, і ти робиш все для того, щоб вона розцвіла. Це було чудово.

Катерина Бабкіна

письменниця

Мені було 12 років, я була закохана у відомого на той момент актора телебачення і кіно. А потім десь через 10 років я з ним познайомилася, і він справив на мене значно менше враження, ніж я на нього, скажімо так.

Досвід, який я з цього винесла, полягає в тому, що щось, що колись здавалося тобі нездійсненним і далеким, може виявитися набагато ближче, ніж ти уявляєш, і велика втіха і велике розчарування одночасно, коли ти це переростаєш.

Редактор: Марія Кабацій
Показати ще новини
Радіо NV
X