Стрічка-документ. Рецензія на фільм Маріуполіс-2 режисера Мантаса Кведаравічюса, якого вбили окупанти

21 листопада 2022, 12:05
У 2015 році було знято перший фільм Маріуполіс (Фото:Пресслужба)

У 2015 році було знято перший фільм Маріуполіс (Фото:Пресслужба)

17 листопада в українському прокаті вийшов фільм литовського режисера, якого російські окупанти вбили під час зйомок.

Валерій Мирний

Кінооглядач НВ

У прокат вийшов Маріуполіс-2 — документальний фільм литовського режисера Мантаса Кведаравічюса про Маріуполь під час війни 2022 року.

Перший раз Кведаравічюс приїхав у місто на березі Азовського моря у 2015-му, зустрів там нових друзів і зняв спостережливий, тендітний фільм Маріуполіс про життя маріупольців у декількох кілометрах від яких відбуваються бойові дії.

Відео дня

Після повномасштабного вторгнення режисер вирішив знову повернутися до Маріуполя, щоб зняти продовження тієї стрічки, оскільки, за його ж словами, почалася вже зовсім інша війна. Це зусилля коштувало Кведаравічюсу життя.

1. Сюжет

Події в фільмі розгортаються на території молитовного дому баптистів, що розташований неподалік комплексу Азовсталь. Чітко окреслити часовий інтервал важко, але перед нами велика частина березня: з першого тижня до початку двадцятих чисел.

Адже наприкінці першого місяця війни росіяни вже взяли Кведаравічюса у полон і невдовзі після цього вбили. Дата його смерті достеменно невідома.

До цього режисер встиг зафіксувати життя мешканців церкви під обстрілами: приготування їжі у дворі, сльози відчаю, пошук припасів, сподівання на Бога.

2. Виконання

Фільм Маріуполіс-2 — це певний фрагмент реальності, певний ракурс обмежений обставинами. Набір сцен, що склався з того, що вдалося винести зі знищеного росіянами міста. Та якщо задум Мантаса Кведаравічюса був — абстрактно зафіксувати реальність жителів Маріуполя під час бойових дій, то, не дивлячись на трагічну, передчасну загибель режисера, зробити йому це вдалося.

І все одно думки під час перегляду картини в голову лізуть різні. Як взагалі оцінювати документальну картину про війну тут і зараз, зйомки якої обірвалися через загибель творця? Чи має хтось на це моральне право? З точки зору кінокритичної або просто аналітичної (адже аналіз проводить і пересічний глядач, який не отримує гонорар за статтю) перед нами кіно, що наскрізь просякнуте екзистенційністю. І цей жорсткий ковток під час перегляду збиває дихання вщент.

Можливо Кведаравічюс хотів зняти більше і можливо потім планував змонтувати з великої кількості матеріалу різні історії. Тобто дати широку картину подій, серію портретів. Та вступивши на землю Маріуполя після 24 лютого режисер зустрів абсолютно іншу реальність ніж було 6 років тому, коли він відчув поклик міста і коли відбулися зйомки першого Маріуполісу.

Тепер не Кведаравічюс вплітав Маріуполь у свій творчій шлях, а місто почало підминати творця під себе. Звужуватись навколо його кіноапарату аж поки у кадрі не залишаться та церква біля Азовсталі, люди в цій церкві і трупи в перемішку з розбомбленими домами навколо.

Цього виявилося достатньо. За фрактальним принципом фрагмент пекла дає уявлення про весь той жах, що відбувався у Місті героїв. А та ділогія, яку створив Кведаравічюс дає уявлення про різність фаз війни, яку розв’язали росіяни: події, що сконцентрувалися у першому Маріуполісі — це тліючий вулкан, який періодично забирає життя, але при бажанні і відповідній витримці його можна терпіти, у Маріуполісі-2 він прокинувся і знищив і саме місто, і того, хто його фільмував.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

РФ, як показав нам литовець — то є антижиття, антимистецтво.

Та мешканцям тимчасового прихистку це неважливо. Вони зайняті виживанням, підтримкою чистоти й порядку та очікуванням майбутнього. У цьому розрізі особливу роль відіграє молитовний дім, як будівля і як функція: він надає захист. Тут, на межі життя і смерті, проступає істинна, притомна роль інституту церкви у суспільстві. На цю думку мимоволі наштовхує фільм Кведаравічюса і, наприклад, вже історичні події Євромайдану, коли Михайлівський собор відкрив свої двері для людей, що рятувались від омонівців і «тітушок».

Церква не може втручатися у справи держави, оскільки вона пропонує ідеологічно заряджений і обмежений погляд на реальність, але підставити плече, дати пораду якщо потрібно, врятувати, якщо можливо — тобто забезпечити просту людяну базу — є вже вкрай важливим для суспільства функціоналом, без якого група цивільних у фільмі Кведаравічюса можливо б і не вижила. Або протягнула б набагато менше.

Якщо ж говорити не про шлях Кведаравічюса, не про метафізику і не про genius loci, а про метод режисера, про те як це зроблено, то Маріуполіс-2 виглядає як фільм, який міг би зняти будь-хто (насправді ні, але він дійсно так виглядає). Перед нами набір відсторонених кадрів, без крупних планів: то подвір'я, то церкви зсередини, то пейзажів на горизонті, то імпровізованої могилки десь по сусідству, то зупи, що кипить на вогнищі. Уривки розмов то про владу, то про обшуки, то про те, що церква захищає, то про те, що перечекали і досить. З цього всього проступає основний стан людей навколо режисера — тотальна розгубленість.

Відсутність авторської інтонації дає змогу потриматись за камеру усім, хто дивиться Маріуполіс-2. Адже це кіно не дуже відрізняється від того, що ми кожного дня бачимо в Телеграмі: свідок подій фільмує те, що відбувається навколо. Але обманюватися не треба: не кожен свідок добровільно поїде фільмувати пекло, тобто авторський (і в цьому випадку він надвисокий) бар'єр тут все ж таки є, а відсутність інтонації це тільки метод. Режисер ніби дарує нам цей відсторонено написаний документ.

Ми йому назавжди вдячні.

Без оцінки НВ

Фільм Маріуполіс-2 закінчується сходом сонця над Азовсталлю, загальним планом пошкодженого вибуховою хвилею молитовного залу і ранковим пейзажем знищених кварталів приватного сектору міста. А ще коротенькою історією чоловіка, чий будинок і чию голуб’ятню знищила авіабомба.

Переказувати стрічку Мантаса Кведаравічюса це ніби переказувати новини, які всі повинні подивитися. Тим паче настає зима. Спогади загострюються та починають боліти сильніше.

Маріуполіс-2

2022 рік

США

Режиссер — Мантас Кведаравічюс

Показати ще новини
Радіо NV
X