Лють дозволяє мені дихати. Українські документалісти знімають фільм про жінку, яка втратила сина під час атаки РФ на Маріуполь
«У мені зараз дуже велика ненависть і біль. І ця лють допомагає мені дихати», каже Ксенія Каян (Фото:Фото ОУП)
Героїня фільму Лють дозволяє мені дихати провела у Маріуполі перший місяць вторгнення і втратила сина Богдана під час російської атаки на місто.
Об'єднання українських продюсерів (ОУП) знімає новий документальний фільм Лють дозволяє мені дихати, повідомили NV Life у творчій групі фільму. Він побудований на історії Ксенії Каян — однієї з героїнь іншої стрічки ОУП — Маріуполь. Невтрачена надія.
«Коли ми записували інтерв'ю для Невтраченої надії, одразу зрозуміли, що історія Ксенії — більша, ніж те, що може вмістити фільм про вторгнення російських окупантів, — говорить Максим Литвинов, автор ідеї та режисер фільму.
Ксенія Каян працювала в міжнародній гуманітарній місії, що займалася гуманітарним розмінуванням на Донбасі. Сільськогосподарські угіддя в цьому регіоні були заміновані та забруднені снарядами, що не розірвалися у результаті військових дій з 2014 року.
Вона провела у Маріуполі перший місяць вторгнення, коли місто знищувалося різними можливими способами російськими загарбниками.
Від ракетних та авіаударів Ксенія переховувалась у підвалі філармонії. Вона провела там багато днів разом із кількома сотнями цивільних і згадує цей стан так: «Ми там були не людьми, ми там були… організмами».
Під час російської атаки на Маріуполь Ксенія Каян втратила сина Богдана.
«На той момент у мене вже був намір у голові щось із собою вчинити», — розповідала Ксенія Каян у фільмі Маріуполь. Невтрачена надія. — Але поки я тримаюсь якось за це життя. В мені зараз дуже велика ненависть і біль. І ця лють допомагає мені дихати. Я розклала собі ймовірні варіанти розвитку подій. Перший варіант — збожеволіти, пускати слину й сидіти, хитаючись, у кутку. Другий варіант — довести себе до інфаркту. Третій варіант — вкоротити собі віку. І четвертий варіант. Пройти реабілітацію та спробувати повернутися до подоби, якоїсь подоби нормального життя. Я так сіла, розписала ці варіанти. І я зрозуміла, що перших три Богдан би не схвалив".
Лють дозволяє мені дихати — це історія Ксенії Каян «після Маріуполя», дослідження почуттів людини з посттравматичним синдромом, смисли та емоції, які допомагають героїні триматися, її боротьба за майбутнє, кажуть автори, які переконані, що їхня документальна картина може надати сили багатьом у їхньому власному житті.
Наразі фільм на етапі монтажу, реліз заплановано на лютий 2023 року.
Нагадаємо, що прем'єра фільму Маріуполь. Невтрачена надія відбулася на NV в серпні 2022 року. За цей час фільм на YouTube-каналі видання подивилися більше мільйона разів.
