Не Мавкою єдиною. Яким буде проєкт Леся Українка. 150 імен до ювілейного року письменниці
У четвер, 25 лютого, в Українському домі відбудеться відкриття просвітницько-мистецького проєкту Леся Українка. 150 імен. Він має амбітну мету — зруйнувати міфи та стереотипи навколо постаті мисткині, а також відкрити більше граней її особистості.
Згідно з дослідженням, 84% українців асоціюють Лесю Українку з «письменницею, яка боролася з хворобою», ще 58% — із «історичною постаттю, яка зображена на 200-гривневій купюрі». Поза увагою суспільства і поза шкільною програмою залишається більша частина творчості Лесі Українки, її внесок у феміністичний рух, збір перших аудіозаписів етнічних співів Полісся, інтелектуально-просвітницька діяльність.
Саме ці та інші аспекти життя Українки має донести проєкт Леся Українка. 150 імен, приурочений до 150-річчя з дня народження поетеси та створений спільно Міністерством культури та інформаційної політики України, Державним агенством з питань мистецтва та культурної освіти та агенцією Postmen.
Проект висвітлює не просто Українку-поетесу, а має намір за допомогою платформи заходів показати її життя через 150 образів-імен, що розкриють різнобічну і для багатьох невідому досі Ларису Косач-Квітку.
В реалізації відкриття проєкту в Українському домі взяли участь близько 20 музейних інституцій та фондів, низка експертів, театро- та літературознавців, митців, кураторів, серед яких Оксана Забужко, Віра Агеєва, Павло Гудімов, Євгеній Стасіневич та інші.
«Антимузей» Лесі
Над концепцією наповнення виставкового простору в Українському домі працює мистецтвознавець і галерист Павло Гудімов.
«Як зробити класика сучасним? Як подивитись на іконічну постать Лесі з позиції нашого часу, відкидаючи ідеологію, пропаганду, радянські шаблони і цензуру? Я вирішив розказати про людину. Де пафос і патетика лишилися за дверима. Де артефакти і мистецтво відібрані так, що з точністю ілюструють все навколо Лесі», — розповідає Гудімов про свій підхід до формування експозиції.
За його словами, на трьох поверхах приміщення зібрано «антимузей», у просторах якого пролунають десятки тем: особисте, лінія життя, образи, ілюстрації, великий простір театру і книги та інше.
Повне видання творів без цензури
Одна з центральних подій на відкритті проєкту — це презентація повного нецензурованого видання творів Лесі Українки у 14 томах. Попереднє «повне» видання було цензурованим і складається з 12 томів.
Принципова відмінність нової збірки — це максимальна увага до рукописів Лесі Українки, зокрема до чернеток, які відкривають завісу над таємницями творчого процесу.
Опера LE
Крім цього, на відкритті відбудеться прем'єра опери LE режисера Влада Троїцького та формації Nova Opera. Все дійство буде поділене на мікро-сцени, що символізують різні стани Українки: від ліричного до бунтарського.
Троїцький розповів, що для опери навмисно не брали найвідоміші роботи Українки. А вибрали поезію, цікаву з точки зору сучасного звучання і яку можна розкласти на текст для співу.
«Коли я придумував історію, переді мною була задача осучаснити, а не спростити постать Лесі. Показати грані, які знаходяться за клішованим образом. Адже про неї більшість знає лише в загальному контексті — писала вірші. Але не всі усвідомлюють потужну просвітницьку складову її постаті, що Леся була надзвичайно освічена особа, інтелектуалка», — підкреслив режисер.
Косач Talks
Ще один блок проєкту — інтелектуально-дискусійна програма Косач Talks, яку курує літературний критик Євгеній Стасіневич. Він наголосив, що кількість упереджень, стереотипів не тільки щодо образу, а й щодо текстів Лариси Петрівни — замежева.
«Ми фактично чи не перші, хто в публічному просторі береться за широке перепрочитання постаті Українки, поза радянською добою і народницькою риторикою. Книжки були, подібні проєкти — ніколи. І комплекс цих подій має обслуговувати саме таке гранд-завдання — подивитись на авторку Камінного господаря без жодних „ідеологічних окулярів“», — підкреслив куратор.
Стасіневич вважає, що наш тип культурного сприйняття схильний до ідеалізації, сакралізації культурних артефактів і постатей культури. Тому зараз необхідне урізноманітнення та диференціація образів.
Також Стасіневич зазначив, що його програма Косач Talks охоплюватиме вкрай різноманітні теми: «Поговоримо про Ларису Петрівну як перекладачку, про її оточення, її фемінізм, про її стосунки з релігійністю, про те, як вона стала канонічною фігурою та як на неї дивилися в різні епохи і на різних континентах. Буде сильно й захопливо».
Актуалізований образ
До проєкту долучилась і мистецтвознавиця Діана Клочко, яка працювала над візуальною історією образу Лариси Косач-Квітки, а також історією ілюстрування її творів.
«Як на мій смак, творів мистецтва, які б повністю відповідали якостям серйозного, глибокого осмислення образу Лесі й образів, створених Лесею, не так багато. Але потрібно побачити їх усі в одному просторі, щоб зрозуміти, у який спосіб художнє ХХ століття осмислювало слово Лесі Українки та її особистість. Чи було тут більше ідеологізації, чи театралізації, чи Лариса Косач стала подібна на вигадану нею Мавку, чи була таємним приводом, щоб у радянському просторі з’явились натяки на замовчувану культуру сецесії», — каже вона.
На думку Клочко, сам проєкт — це й спроба віднайти призабуті, приховані образні рішення, що можуть мати вплив і на майбутнє: «Адже лише „омолоджувати“ і перевдягати Лесю в модернізовані строї є однією з ліній на актуалізацію її спадку. Передивитись все — означає не лише „згадати все“, аж до графіті на Грушевського, де Леся і Шевченко в протигазах. Означає і подумати про інше, бо ж після ювілею тексти Лесі Українки, як і її образ, потребуватимуть актуалізації. Бодай і для того, щоб Леся перестала бути подібною на Мавку».
