Париж у сутінках. Як українець зняв у Голлівуді фільм про Другу світову

11 червня 2021, 16:30

У рамках ретроспективи Моґі Fest, яка відбувається з 9 по 17 червня в Довженко-Центрі, продовжуємо розповідати про постать та фільми Леоніда Могилевського — вихідця з України, який отримав світову славу, але залишився незнаним на Батьківщині.

Леонід Могилевський переїхав до США в 1940 році, тікаючи від німецького вторгнення до Франції. Саме про події у Франції йому, доволі символічно, довірили знімати й в Голлівуді.

Відео дня

Так, перший американський фільм Могилевського отримав назву Париж у сутінках. Як і більшість військових кінокартин того часу, це мала бути пропагандистська історія, яка б заохочувала американців брати участь у Другій світовій війні. Разом з тим, це мала бути історія, яка б показала Францію та французів у виграшному світлі - просто та доступно демонструючи рядовому американському глядачеві, що попри те, що ця країна вкрай швидко визнала владу Німеччини, вона заслуговує на допомогу.

Кадр з фільму Париж у сутінках
Фото: Кадр з фільму Париж у сутінках

Подібні посили для американського кіно початку 1940-х не були чимось новим. Голлівуд вже давно навчився приховувати агітаційні та пропагандистські мотиви за красивими історіями про любов та численні пригоди. Разом із актуальним порядком денним, це легко робило такі фільми глядацькими хітами, впливаючи на думки пересічних громадян. У випадку воєнних фільмів — спонукаючи молодих американців вступати до армії та відправлятися на захист далекої Європи.

Воєнні фільми часто довіряли робити вихідцям із Європи. Для більшості з них це був особистий вклад в боротьбу проти фашизму. Так, австрієць Майкл Кертіс зафільмував в Голлівуді один із найбільших хітів не лише 1940-х, а і всього американського кіно — легендарну Касабланку (1942) — воєнну мелодраму про любовний трикутник між цинічним американцем у виконанні Гамфрі Боґарта, його колишньою (Інґрід Берґман) та одним із учасників французького спротиву.

Кадр з фільму Касабланка
Фото: Кадр з фільму Касабланка

Касабланка затвердила певний канон для подібного кіно та отримала три Оскари, серед іншого, і за найкращий фільм року. Вона не мала ще відверто пропагандистського посилу, проте через персонаж Боґарта, Ріка Блейна, доволі символічно відображала позицію США щодо Другої світової війни. На початку це була політика ізоляціонізму, і герой Боґарта вельми символічно не бажав втручатися в будь-які військові справи, що відбувалися навкруги. Проте коли фашистська загроза торкалася його особисто, він змінював думку та погоджувався допомогти своїй колишній коханці та долучався до війни. Так само після нападу на Перл-Гарбор змінили свою думку США, вступивши врешті-решт в Другу світову війну.

Проте, якщо Касабланка радше ілюструвала ці зміни та їх невідворотність, надихаючись реальними подіями, фільм ще одного вихідця з Європи німця Вільяма Вайлера Місіс Мінівер містив куди більш відвертий пропагандистський посил. Сам Вайлер не приховував, що ставив собі за мету показати рядовим американцям, через що довелося пройти їхнім британським побратимам та стимулювати допомогти їм. Демонструвалося все це через історію родини Мінівер та їхніх односельчан, які на екрані стійко витримували німецьке бомбардування. Місіс Мінівер, як і більшість пропагандистських стрічок, коштував недорого, знімався повністю в павільйонах, був відверто сентиментальним та доволі прямолінійним фільмом, проте знову ж таки став однією з найбільш касових кінокартин року.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Париж у сутінках був логічним продовженням подібного кіно. Він вийшов на екрани за рік після двох вищезгаданих стрічок. З Касабланкою фільм Могилевського поєднував метафоричний любовний трикутник, з Місіс Мінівер — репрезентація однієї конкретної нації та країни, яка потребує американської допомоги.

Кадр з фільму Париж у сутінках
Фото: Кадр з фільму Париж у сутінках

Останнє, щоправда, мало свою специфічну складову. З початком війни Франція доволі швидко перейшла під владу Німеччини. В червні 1940 року було підписано, так зване, Друге Комп'єнське перемир’я, за умовами якого ⅔ території країни (все Атлантичне узбережжя та Париж) відходили під німецьку окупацію. Решта — під контроль колабораціоністського уряду маршала Філіпа Петена. Це розподілення проіснувало до звільнення Парижу в 1944 році.

Таким чином, в США у Франції була репутація країни, яка без бою здалася Німеччині, а її мешканці виглядали такими собі легковажними гульвісами, які навіть за таких обставин продовжили жити своїм безтурботним життям. Париж у сутінках мав змінити це уявлення. Він мав показати, що в країні існує значний супротив, а більшість її жителів виступають проти німецького та колабораційного уряду. Разом із тим, він мав відтворити Париж та його вільний дух в павільйонах студії 20th Century Fox.

Кадр з фільму Париж у сутінках
Фото: Кадр з фільму Париж у сутінках

Могилевський, який прожив у Франції більше десяти років, був для цього ідеальною кандидатурою. Так само як і 50-річний оператор Люсьєн Н. Андріот. Андріот народився у Францїї, але напередодні Першої світової війни перебрався до США. В Голлівуді він здебільшого працював або на стрічках «категорії Б», або на фільмах, які знімали французькі режисери (Андріот попрацював з такими легендами кіно як Моріс Турнер, Рене Клер та Жан Ренуар). Іншими словами, він був надійним оператором європейської школи, який вмів працювати швидко та надійно.

Були французькі представники і в акторському складі. Це акторка Мадлен Лебо та її чоловік Марсель Даліо. Як і Могилевський вони переїхали до Америки в 1940 році, тікаючи від німецької окупації (Деліо був євреєм). Роком раніше разом зіграли в Касабланці (Лебо — яскраву другорядну роль, Деліо — невеличкий епізод). Обидвоє, маючи відчутний акцент, всю свою голлівудську кар'єру не могли розраховувати на головні ролі.

Кадр з фільму Париж у сутінках
Фото: Кадр з фільму Париж у сутінках

У Парижі в сутінках головних героїв (за сценарієм французів) грають британець Джордж Сандерс та американці Філіп Дорн і Бренда Маршалл. Через невеликий бюджет стрічки, найбільш відомим із них був Сандерс. Зігравши в 1940-му році в Ребеці Альфреда Хічкока, він уже мав статус зірки фільмів «категорії Б» (в 1950-х його кар'єра піде вгору, а в 1953 році він навіть отримає Оскар за роль в стрічці Все про Єву).

Саме стрічкою «категорії Б» й позиціонувалася картина Могилевського. Це означало невеликий бюджет, короткі строки знімання, але, разом із тим, значно менше втручання студійних босів та більше свободи для режисера.

У Парижі в сутінках Сандерс грає лікаря Андре Марбеля. Разом із медсестрою Івонн Бланшар він веде подвійне життя. Вдень вони працюють в клініці при заводі, який раніше виробляв автомобілі, а тепер військову техніку для окупантів. А з настанням сутінок беруть активну участь у діяльності паризької групи опору. Одного дня з полону повертається чоловік Івонн — Жан.

Кадр з фільму Париж у сутінках
Фото: Кадр з фільму Париж у сутінках

Зломлений страшними випробуваннями, він починає ревнувати дружину до Андре, наражаючи на небезпеку всю групу спротиву. Могилевський показує на екрані різні соціальні прошарки парижан, об'єднаних єдиною метою — боротьбою зі спільним ворогом. Так у стрічці з’являються регулярні промови про необхідність боротьби, а герої час від часу розмовляють справжніми лозунгами.

Останнє багато в чому йде від сценариста Гарольда Бучмана. Він мав ліві погляди та відверто надихався комуністичним національним фронтом. За свої політичні вподобання доволі скоро він потрапить до «славнозвісного» голлівудського чорного списку. Таким чином, навіть любовний трикутник у Парижі в сутінках виявляється ідеологічною дилемою та подібно Касабланці виступає відвертою метафорою.

Чоловік, який повернувся з полону, символізує тут зломлену та налякану Францію, що без бою здалася своєму загарбнику. На початку Жан відмовляється від подальшого спротиву, відчуває страх перед «могутньою німецькою армією», засуджує будь-який опір. Водночас, лікар Марбель, до якого він ревнує свою дружину, — його повна протилежність. Він з іншого соціального прошарку, він один з лідерів спротиву. Він — інша Франція: країна, яка не згодна коритися, яка ні на хвилину не кидає свою боротьбу і яка більш за все потребує та заслуговує на допомогу союзних військ.

Кадр з фільму Париж у сутінках
Фото: Кадр з фільму Париж у сутінках

Таким чином, умовний вибір героїні між двома чоловіками — це ще й вибір американського глядача та американського суспільства, якою бачити Францію. І тут вже не менш важливим стає гуманістичний посил Бучмана та Могилевського. Навіть зломлений Жан у фільмі поступово змінюється, втрачає страх, змінює свою точку зору. Це повертає повагу його дружини.

Це ж, зрештою, призводить до вкрай щемкого фіналу та виводить ключовий мотив всього фільму — у виборі між почуттями та обов’язком завжди треба обирати обов’язок, не зраджуючи при цьому почуттям.

Автор: Станіслав Битюцький

Дивіться Париж у сутінках у суботу, 12 червня, в Довженко-Центрі.

Повну програму Моґі Fest ви можете побачити тут.

Редактор: Марія Кабацій
Показати ще новини
Радіо НВ
X