Тонка червона лінія. Як колективний Захід дав прочухана чванькуватому російському цареві — розбираємо полотно Роберта Ґібба

«Наказу відступати не буде, хлопці! Ви маєте померти там, де стоїте!» — звернувся генерал Колін Кемпбелл до своїх солдатів, вишикуваних до бою. Бійці 93-го шотландського полку 25 жовтня 1854 року під Балаклавою 10 годин стримували російську кінноту. Незважаючи на те, що горяни замість стати у чотири шеренги закрили широкий фронт двома — тонкою червоною лінією.

Про Кримську війну на підросійському просторі довго знали тільки тутешні версії. Зводилися вони приблизно до такого: увесь світ ополчився на нещасну Росію, щоб не дати їй розвиватися. Героями були тільки солдати царя Миколи І, які лягли кістьми за «ісконні» російські землі та води. Війну програли, але досі піддані московського самодержця оспівують ту поразку як перемогу.