Мобі Дік у кімнаті. Рецензія на фільм Даррена Аронофскі Кит
Кадр з фільму Кит (Фото:@Adastra Cinema)
В український прокат вийшов фільм Кит — нова стрічка славетного режисера Даррена Аронофскі, який протягом вже більш ніж 20 років своїми емоційними, візуально вигадливими притчами дає нам приводи для роздумів.
Валерій Мирний
Як і у випадку із Реслером та Міккі Рурком, Кит — це ще й зворушлива історія повернення: головну роль у фільмі зіграв улюблений багатьма, але підзабутий Брендан Фрейзер, чий головний хіт Мумія 1999 року досі виглядає Колосом поміж голлівудських блокбастерів. Одягнений у костюм небезпечно огрядного чоловіка, актор грає роль, яка резонує із його минулим і торкається глядацьких сердець навіть попри незвичну тілесність цієї історії та режисерський пафос висловлювання.
1. Сюжет
У затемненій квартирі на другому поверсі сірого непримітного будинку живе Чарлі — професор англійської мови, який страждає від ожиріння. Його квартира — це по суті його в’язниця, адже не те, щоб спуститися з другого поверху, а дійти до вбиральні для Чарлі важка задача.
Ліз — турботлива медсестра, яка кожного разу під час своїх регулярних візитів наполягає на госпіталізації Чарлі, кожного ж разу отримує відмову. Для них це вже ніби ритуал: перевірка тиску, слова про те, що чоловік не проживе і тижня, вперте небажання отримати медичну допомогу.
Причини для такої поведінки Чарлі розкриваються поступово. Через його спілкування не тільки з Ліз (яка для нього не тільки медсестра), а й з відстороненою і дуже агресивною донькою-підлітком Еллі, і з колишньою дружиною Мері, і з розгубленим місіонером Томасом, який частенько заходить поспілкуватися з чоловіком.
Колись давно Чарлі зробив вибір, що подарував йому декілька років щасливого життя, але негативно вплинув на нього і на його близьких. Тепер він намагається закінчити свій шлях на своїх умовах: все виправивши.
2. Виконання
Як і у випадку з Реслером, Аронофскі у Киті використовує біографію грішного, але все ще улюбленого актора, щоб підсилити послання свого фільму. У кінематографічному каноні режисера історії розказані за допомогою Міккі Рурка і Брендана Фрейзера — це історії сучасних святих: людей, які зазнали соціальних поразок і які намагаються виправити той негативний ефект, який справив їх вибір на їхніх близьких.
Концентруючись на Чарлі, не можна охарактеризувати те, що він зробив, як щось однозначно погане. Чоловік обрав щастя у особистому житті замість фальшивої соціальної гри, але у кожного вчинка є свої наслідки. Зазвичай від них страждають найближчі. У випадку Чарлі це в першу чергу його донька Еллі (Сейді Сінк з серіалу Дивні дива). Та справедливо буде сказати, що і сестра померлого коханця чоловіка Ліз, і його колишня дружина Мері також повільно рухаються по траєкторії страждання. Сам Чарлі у цій системі — гравітаційний центр. Кит. Альфа та омега. Жертва та джерело.
На його плечах можливість розрубити цей вузол, зруйнувати систему і вивільнити всіх. Чарлі активно займається процесом умертвлення плоті — читай загодовує себе до смерті, та процес звільнення світу від свого існування не тягне на святість. Тут занадто багато жалю до себе.
Головне випробування Чарлі у християнському розумінні (а діалог із християнською трактовкою бога здається ключовим у фільмографії Аронофскі) полягає у вірі в Еллі. Чоловіку треба виграти битву за душу доньки і для цього впершу чергу не сумніватися в тому, що вона добра людина, яка просто заплуталася через травму, яку він наніс їй, залишивши сім'ю.
Від того, чи витримає віра Чарлі у Еллі, залежить доля всіх у цьому фільмі.
Аронофскі демонструє впевненість чоловіка у доньці за допомогою твору, що вона написала у молодших класах за мотивами роману Мобі Дік, або Білий кит Германа Мелвілла: кожного разу, коли у Чарлі починає відмовляти серце, він читає текст Еллі, щоб, за його ж словами, померти з чимось прекрасним у думках. У фільмі взагалі дуже багато сентиментальних моментів, від яких хочеться скептично зрушити брови, але деліктна гра балансуючого між блаженністю та відчаєм Фрейзера, його вразлива, випромінююча добро харизма, згладжують цю режисерську слізливість.
Емоційність, а не інтелектуальність — головна зброя Аронофскі. Тому й використання роману Мелвілла в фільмі Кит — це сентиментальна метафора. Щоб провести чіткі зв’язки із боротьбою капітана Ахава і кита Мобі Діка та боротьбою Чарлі зі світом навколо, режисеру не вистачає інтелектуальних сил. Чи бажань.
До пори натягнуто виглядає важлива сайд історія місіонера Томаса. Він також проходить через арку злочину-страждань-спокути тільки меншого масштабу, ціль якої стає більш зрозумілою у другій половині фільму.
У Киті взагалі все стає набагато чіткішим і цікавішим під кінець. З розстановкою сил Аронофскі справився не дуже; тут більше сил витратили чудові актори. Але, коли режисер стає двома ногами на знайомий для себе ґрунт, його фільм перетворюється на екстатичний таран, що пробиває будь-який глядацький скепсис чи нудьгу. Історія Чарлі, не дивлячись на її земну унікальність, в духовній площині подається як історія про спокутування провини в масштабі біблейському. Реалізація цього процесу режисером і Бренданом Фрейзером вражає.
Фільм Кит — це той випадок, коли внутрішнього критика хочеться трішки приструнити.
Кит — вердикт NV
8/10
У картини є три номінації на премію Оскар: за Кращу чоловічу роль Фрейзеру (його перша номінація), Кращу жіночу роль другого плану для Хонг Чау (стурбований стоїк Ліз) та, звичайно, за Грим. Всім суто по-людськи хочеться побажати перемоги, хоча те що хтось тут отримає статуетку далеко не факт.
У будь-якому випадку фільм Кит — занадто цікавий випадок, занадто унікальна історія, щоб її пропускати. Тут помітні сильні та слабкі сторони одного з найвідоміших режисерів сучасності, плюс — зворушливий Брендан Фрейзер.
Кит
The Whale
2022 рік
США
Режиссер — Даррен Аронофскі
У головних ролях: Брендан Фрейзер, Сейді Сінк, Хонг Чау, Саманта Мортон, Тай Сімпкінс та інші.
