Від Харкова до Алеппо. П’ять фільмів, які варто переглянути на фестивалі Kharkiv MeetDocs

29 жовтня 2020, 14:26

26 жовтня стартував 4-й міжнародний кінофестиваль Kharkiv Meet Docs, який триватиме до 31 жовтня. Через карантин його повністю перенесли в онлайн-формат, однак це чудова нагода переглянути фестивальне кіно вдома.

Спеціально для НВ STYLE кінокритик Наталя Серебрякова відібрала фільми з програми Kharkiv MeetDocs, які варто переглянути. Всі стрічки можна подивитись безкоштовно онлайн по реєстрації на сайті meetdocsfestival.com.

Відео дня

Фестиваль відбувається за підтримки Федерального міністерства іноземних справ Німеччини, Українського культурного фонду та Державного агентства України з питань кіно.

Бєс. Єгор Трояновський

29 жовтня до 23:59

У 2014 році молодий доброволець Олексій Кудрявцев потрапив у полон до бойовика Ігоря Бєса Безлера на Донбасі. Стрічка Єгора Трояновського розслідує його викрадення і ймовірне вбивство. Ініціатором розслідування є батько Олексія, літній рибалка з півдня України. Разом зі знімальною групою ми вирушаємо слідами викрадачів. Мандруючи із ідилічного азовського узбережжя до промислових локацій, із суворого шахтарського краю в галасливу столицю, намагаємося знайти свідків останніх годин і хвилин життя молодого бійця. Можливо, найдеться хтось, хто бачив його ще живим? Або вже мертвим…

Коли свідки плутаються у своїх показаннях, адвокати пропускають судові засідання, а за кожним кроком уперед мусиш озиратися, залишається тільки літньому батькові вершити правосуддя. Він намагається знайти свого сина — живого чи мертвого, але головна його мета — помститися Бєсу.

Єгор Трояновський — режисер, оператор та монтажер у виробництві телепрограм, реклами і музичних відео на українському та американському телебаченні. Автор документальних фільмів Тил та Аеродром.

Для Сами. Ваад аль-Катеб

З 08:00 30 жовтня до 23:59 31 жовтня

Фільм оформлений як лист матері до її маленької доньки Сами. Він відкривається кадрами авіаудару по Алеппо. Фільм нагадує домашнє відео з місця бомбардувань. Ваад аль-Катеб взяла камеру в руки в 2012 році, щоб задокументувати протести своїх однокурсників проти президента Асада. Вона продовжувала знімати, коли Алеппо потрапив в облогу, перетворившись на бійню, зафіксувавши також народження своєї першої дитини Сами.

Новоспечена мати намагається вкласти доньку спати, оскільки вибухають жахливо гучні снаряди. Сама походить від арабської та означає «небо», але у фільмі назва стає синонімом надії, обіцянки кращих часів, яку потрібно захищати будь-якою ціною. Це ризикує змусити стрічку звучати більш сентиментально, проте перелякані, часто поранені діти, яких ми бачимо перед об'єктивом, означають, що Сирія не є місцем для сентиментальності. «Сьогодні багато авіаударів, — каже мама немовляті, — але вони не вдарили нас. Ага!»


Забуті. Дар’я Онищенко

З 08:00 30 жовтня до 23:59 31 жовтня

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Фільм розповідає історію тридцятирічної вчительки української мови Ніни, що живе в окупованому у ході російсько-української війни Луганську й яка через заборону української мови російською окупаційною владою змушена проходити курси перекваліфікації з вчительки української мови на вчительку російської мови. Через роботу чоловіка, Ніна не може виїхати з окупованого Луганська. Сімнадцятирічний Андрій, який внаслідок війни залишився сиротою, намагається зв’язатися з «зовнішнім світом» і нагадати світові, що він існує. Їхні дороги перетинаються, коли першого вересня Андрій потрапляє до міліції через український прапор на шкільному даху. Ризикуючи власним життям, Ніна рятує хлопця. Між ними народжується дивна дружба, що часом нагадує кохання.

Світова прем'єра стрічки відбулась в жовтні 2019 року на 35 Варшавському кінофестивалі в межах конкурсної програми 1−2 (Конкурс перших та других повнометражних робіт молодих режисерів), де фільм було відзначено Спеціальною згадкою журі.


Будинок. Тетяна Кононенко, Матильда Местер

З 08:00 30 жовтня до 23:59 31 жовтня

Фільм починається кадром, у якому потяг їде у Харків. Там на уявних пасажирів чекає Держпром — найвидатніший будинок у місті. Побудована у середині 20 років 20 сторіччя як перший радянський хмарочос, ця архітектурна споруда символізувала собою перемогу комунізму. Зараз — це пам’ятка у дусі конструктивізму, але ж діюча. Будинок Держпрому працює й у наші часи, переживаючи реконструкцію.

Для обох режисерок — Кононенко та Местер — фільм Будинок є першою повнометражною роботою. Стрічка побудована на перетині експериментального кіно у жанрі есеїстики та документалістики. У фільмі майже немає діалогів, лише кадри минулого (Кононенко та Местер використовують архіви) та сучасності. Будинок — це документальне дослідження уламку радянської епохи, що є корисним і у наші дні.

Кадр з фільму Будинок
Фото: Кадр з фільму Будинок

Для когось іншого. Свен Блюм

З 08:00 29 жовтня до 23:59 30 жовтня

У наш час Каліфорнія — чи не єдина крапка на карті, де жінка може законно стати сурогатною матір'ю на комерційній основі, і де сімейні пари можуть «замовити» собі дитину у такої жінки. Шведський режисер Свен Блюм вирушає у подорож до цього сонячного штату, щоб зафільмувати історії трьох жінок, які погодилися стати сурогатними матерями. Він фіксує їхній стан та їхні думки до, під час та після вагітности, аби намалювати портрет сурогатного материнства як соціального явища.

Бути сурогатною матір'ю означає шалену відповідальність — як перед власним організмом та тілом, так і власною сім'єю. Та авжеж, сурогатні матері мають близькі стосунки і з сім'ями, які «замовили» у них дитину. Треба знати не лише юридичні тонкощі справи, у яку втручаєшся, але й дотримуватися закону, приймати купу медикаментів, ін'єкцій та вітамінів. Сурогатні матері дарують щастя іншим людям, буває, що ціною власного здоров’я та благополуччя.

Редактор: Марія Кабацій
Показати ще новини
Радіо НВ
X