Канни відкриє фільм Z, у конкурсі — друг Суркова. Чи це ок? Інтерв'ю НВ із консультантом Канського кінофестивалю Жоелем Шапроном
Минулого тижня стало відомо, що 75-й Каннський кінофестиваль відкриє фільм режисера Мішеля Хазанавічюса під назвою Z (сomme Z). Такий неоднозначний вибір викликав багато питань серед причетних до кіноіндустрії.
14 квітня організатори Каннського кінофестивалю оголосили фільм-відкриття: стрічка Z Хазанавічуса, англійська назва якого звучить «Final Cut» , — це комедія про зомбі, французький ремейк японського фільму 2017 року. Такий вибір викликав подив у експертів та шанувальників світу кіно, оскільки в Україні досі триває повномасштабна війна, розв’язана Росією, а Z став символом, який окупанти обрали для свого воєнного вторгнення.
Також здивував відбір до основної конкурсної програми фільму Дружина Чайковського російського режисера Кирила Серебренникова, який перебуває у дружніх стосунках з одним із архітекторів російського фашистського режиму Владиславом Сурковим.
Про це з кінокритиком, консультантом Каннського кінофестивалю Жоелем Шапроном поговорив головний редактор Радіо НВ Олексій Тарасов.
Олексій Тарасов: Я хочу поговорити з вами про те, що відбуватиметься на Каннському кінофестивалі — найпрестижнішому кінофестивалі у світі, він проходитиме вже у травні на Лазурному березі у Франції. Незважаючи на численні заклики бойкотувати російське кіно, бачимо, що воно представлене навіть у офіційній програмі. Ми бачимо, наприклад, новий фільм Кирила Серебренникова Дружина Чайковського. Як ви поясните, чому Каннський фестиваль відмовляється бойкотувати російське кіно з огляду на те, що Росія веде неприкриту агресію в Україні, вбиває тисячі людей?
Жоель Шапрон: Тому що у Франції багато хто дійсно вважає, що не можна бойкотувати культуру. І Каннський фестиваль просто вирішив показати картину людини, яку переслідувала російська влада і досі переслідує. Навіть якщо він поїхав, він розуміє, що, ймовірно, він більше в цю країну не поїде ніколи у своєму житті, цілком можливо. І ми завжди підтримували Кирила, він уже втретє в конкурсі, двічі він не бував фізично тому, що був під домашнім арештом, тому ми дуже задоволені тим, що він зараз бере участь у Каннському фестивалі, так само як він відкриває і фестиваль в Авіньйоні, який відбудеться у липні. Саме це найпрестижніший театральний фестиваль світу, він його відкриває 7 липня.
Олексій Тарасов: Я бачив публікації, це були ваші інтерв'ю, де ви закликаєте до того, що не треба всіх зачісувати під один гребінець.
Жоель Шапрон: Так.
Олексій Тарасов: Що є злий Путін, є його влада, а є якісь, як ми тут собі пояснюємо, «хороші росіяни».
Жоель Шапрон: Так.
Олексій Тарасов: На чому ґрунтується таке ваше твердження?
Жоель Шапрон: Це моє абсолютно особисте твердження, але, як ви розумієте, не я керую Каннським фестивалем, не я керую Авіньйонським фестивалем, що означає, що це не тільки моє твердження. Я сказав би, що це твердження в основному всіх великих заходів зараз і ми збираємося поки що далі дійсно підтримувати всіх тих, хто проти того, що відбувається зараз в Росії. Кирило — один із них і, мабуть, найвідоміший.
Олексій Тарасов: Ви, зокрема, є відбірником Каннського фестивалю та відповідаєте за пострадянську територію, тут ми говоримо і про Росію, і про Україну, і про Казахстан тощо, про ці кінематографії. Є відчуття, що не достатньо інформації у Каннського фестивалю. З одного боку, так, ми знаємо Кирила Серебренникова як жертву російського режиму і справді був багаторічний судовий процес, Кирило перебував під домашнім арештом. З іншого боку, Кирило Серебренников перебуває, наприклад, у дружніх стосунках із Владиславом Сурковим, а це один із архітекторів російського фашистського режиму, один із його головних ідеологів. Ще у 2019 році він був офіційно радником путіна. Кирило Серебренніков тоді керував МХАТом, ставив постановку за книгою Суркова, романом Близько нуля. Наскільки ви вважаєте моральним, коли в Україні вбивають людей, і Сурков є одним із архітекторів цього, що фільм його близького друга представлений в офіційному конкурсі та претендує на Золоту пальмову гілку?
Жоель Шапрон: Тому що його особисті дружні стосунки не впливають на творчий рівень, на його твори. І оскільки дійсно він завжди воював з цією владою і був під ярмом цієї влади, ми підтримуватимемо його далі. Але я хочу наголосити, що насправді ми обираємо фільми і потім дивимося дійсно на те, ким людина є, це вже другий момент. Насамперед ми дивимося фільми і наскільки ці фільми гідні Каннського фестивалю чи ні, для нас це є пріоритетним. Я думаю, що в Авіньйоні так само. Тож інформація, звичайно, є: і стосунки з Сурковим, і з іншими людьми, які зараз перебувають за кордоном, але у яких були дружні стосунки до того, — це нагадує інші моменти і з іншими людьми, які морально іноді взагалі поводилися можливо не дуже коректно, але з іншого боку ми досі дивимось їхні фільми, читаємо п'єси, романи. У Франції ми відокремлюємо людину від творів.
Олексій Тарасов: Дуже простий приклад: Лені Ріфеншталь, яка була, напевно, таки не те щоб у дружніх стосунках із Гітлером, але, тим не менш, у цьому її підозрювали. Вам здається, що тоді, у розпал Другої світової війни (а ми зараз маємо самий розпал війни Росії проти України, нагадаю, щодня гинуть сотні людей), це нормальне рішення, щоб фільм Лені Ріфеншталь, подруги Гітлера, просто тому, що він хороший і просто тому, що він гідний за рівнем Каннського фестивалю, поставити в програму, чи я вас розумію?
Жоель Шапрон: Ні, неправильно, бо рівень мистецтва Лені Ріфеншталь взагалі не рівень Томаса Мана чи Ремарка. Тож тоді у Франції ніхто навіть не звертав на неї уваги. Тож ні, від такого порівняння я відмовляюся.
Олексій Тарасов: На початку війни, коли Росія тільки вторглася на територію України, була офіційна заява від Каннського фестивалю, вона була підписана і президентом, і креативним директором цього фестивалю. [У ній] йшлося про те, що вони не вітатимуть російську делегацію.
Жоель Шапрон: Офіційну, офіційну російську делегацію, це слово тут має дуже важливе значення. Це означає, що не буде жодного російського павільйону, не буде жодних чиновників, не буде жодних представників від Мінкульту
Олексій Тарасов: А в якому становищі тоді перебуватиме російська преса? Я вам нагадаю, що російська преса там не залишилася зовсім незалежною, її всю знищили; а представники пропагандистів (РІА Новости, Комсомольская правда, Перший канал), у них у всіх є свої так звані культурні відділи, вони завжди були акредитовані в Каннах, вони завжди отримували ці білі акредитації, щоби проходити до зали без черг. Чи будуть вони представлені на Канському фестивалі?
Жоель Шапрон: Я розумію ваше запитання, повірте мені, ми справді дуже уважно дивимося на запити. По-перше, їх стало зовсім мало… І ми уважно розглядатимемо не тільки від кого йде запит, а від якого ЗМІ. І все це буде вирішено десь через 10 днів, …, наше керівництво Каннського фестивалю буде уважно, поштучно розглядати всі запити щодо журналістів, які приходять з Росії. Тож це буде вирішено лише ближче до кінця поточного місяця.
Олексій Тарасов: Тобто Комсомольську правду чи газету Известия, РІА Новости, ймовірно…
Жоель Шапрон: Ймовірно. Я не можу сказати за Каннський фестиваль, що вони вирішать. Але ймовірно, ви маєте рацію: їх не буде. Ймовірно. Я не стверджую.
Олексій Тарасов: Тут я, напевно, теж спитаю скоріше вашу особисту думку, бо так, не ви є керівником Каннського фестивалю. Фільмом відкриття буде фільм Z Мішеля Хазанавічуса. Він називається Z. Одна літера. Ми знаємо, що це фільм про зомбі. При цьому ми точно знаємо, що буква Z широко використовується саме російською військовою машиною.
Жоель Шапрон: Так, звісно.
Олексій Тарасов: Це таке «почуття гумору» з погляду Канського фестивалю?
Жоель Шапрон: Ні, це ніяке не почуття гумору… Розумієте, Каннський фестиваль не звертає уваги на назви фільмів. Цей фільм називається так уже другий рік, бо коли Хазанавічус подавав сценарій на розгляд, він уже так називався. Тепер, природно, ми чудово розуміємо, що фільм та назва фільму зараз, на жаль, набули взагалі іншого значення. Не нам вирішувати, як фільм має називатися. Цей фільм був знятий найбільш, я сказав би, відомим зараз французьким режисером, бо це єдиний наш оскароносець по-справжньому в історії нашого кіно. Тому фільм Хазанавічуса ми розглядаємо, звісно, дуже позитивно. З іншого боку, назва заважає. Це Хазанавічус повинен сам подумати, чи змінюватиме він назву чи ні. Це нас не стосується.
Олексій Тарасов: Давайте так: Каннський фестиваль же не живе у вакуумі… Я як людина, яка 10 років їздила на Каннський фестиваль, розумію, що він завжди тим чи іншим чином відображав реальні події: це не просто про якесь гарне мистецтво, що живе десь там, відірване від реальності. Вам здається, що це правильне рішення? Інший фільм-відкриття вибрати не можна, з іншою назвою? Тому що зараз це розцінюється як велика підтримка безпосередньо російських воєнних дій з погляду культурного суспільства Франції.
Жоель Шапрон: Це ваше трактування. Я вам повторюю: фільм називається так уже другий рік, коли буква Z не мала жодного значення. Зараз раптом ця літера, на жаль, набула цього жахливого значення. Ми це розуміємо. Якщо ви так добре знаєте Каннський фестиваль, ви розумієте, що нічого такого подібного: ось спеціально ми зараз вибрали цю картину для того, щоб довести, як смішно взагалі виглядає ця літера зараз… Ні, взагалі ні. Це просто так, на жаль, фільм Хазанавічуса називається. Я не знаю, чи змінить він цю назву чи ні, гадки не маю. Але не Канському фестивалю вирішувати, що через назву фільму вони не візьмуть фільм. Ні, такого ніколи не було в історії.
Олексій Тарасов: Це все-таки фільм-відкриття.
Жоель Шапрон: Все одно. Через жодну назву Каннський фестиваль жодного разу не відмовився від фільму.
Олексій Тарасов: Так, це я розумію, але ви ж розумієте, що якби, наприклад, вийшов фільм у той час, коли, не дай Боже, почався якийсь воєнний конфлікт у Франції, і у Венеції йшов би фільм з назвою Убийте всіх французів, при тому, що, мабуть, він не припускав, що буде якийсь воєнний конфлікт… Напевно, вас це обурило б, мені здається?
Жоель Шапрон: Можливо й ні. Тому що це комедія при цьому, тож Убийте всіх французів — може й ні, ніхто не знає. Ви так гадаєте. Я так не припускав. Але це лише припущення.
Олексій Тарасов: Можна по-різному оцінювати ситуацію, що склалася навколо Сергія Лозниці. Українська кіноакадемія вважала за потрібне виключити Сергія зі своїх лав. Знову ж таки ми бачимо, що новий фільм Сергія Лозниці буде представлений, це буде одна з прем'єр Каннського фестивалю. І знову це виглядає, що це така спеціальна позиція, фільм-відкриття Z, у конкурсі друг Владислава Суркова, архітектора фашистського режиму, та Сергій Лозниця, якого виключили з Української кіноакадемії. Ви не бачите жодного зв’язку, це все розрізнені факти?
Жоель Шапрон: Ось точно: так, розрізнені факти. Це ваше трактування, на жаль, це абсолютно не відповідає реальності.
Олексій Тарасов: Добре. Ви ж не заперечуватимете того, що присутність росіян на тому ж Лазурному березі, велика. Якщо прилітати до аеропорту Ніцци, там російською мовою написано «Ласкаво просимо на Лазурний берег». Тобто вам теж здається, що якщо скласти все це разом, це просто така, умовно, моя хвора фантазія?
Жоель Шапрон: Ви знаєте, коли ви прилітаєте до Ніцци, там теж написано англійською. Коли американці вели всілякі, їх було багато, війни у світі, ми все це залишали також англійською мовою. Більше нічого я вам не можу сказати.
