«Найважливіше — як ти будуєш своїх героїв». Іванна Сахно про зйомки в трилері Пік страху, фільм Васяновича та спілкування українською

23 січня 2021, 12:30

28 січня в український прокат виходить українсько-голлівудський трилер Пік страху, головну роль у якому зіграла Іванна Сахно. Радіо НВ поговорило з українською акторкою про зйомки у стрічці.

Крім того, в Інтерв'ю Нового дня Іванна Сахно розповіла про те, від яких ролей відмовляється, як пандемія коронавірусу змінила правила в кіноіндустрії та про те, як радить закордонним друзям дивитися Миколайчука, Довженка та Іллєнка.

Відео дня

Валерія Широкова: Дякую, що погодилися вийти з нами на зв’язок. В нас у Києві дуже сніжно і саме так як у фільмі Пік страху, про нього давайте і поговоримо. Розкажіть, із чого для вас розпочалася робота над цим проєктом, Коли вас долучили?

Іванна Сахно: Я вже деякий час мала бажання зіграти роль, яка була б екстремальною та фізично і ментально виснажливою, і саме з України мені прийшла ця пропозиція. Я вирішила, що цікаво спробувати, адже я щиро бажаю співпрацювати з українськими цікавими проєктами.

Алла Кошляк: Ви вже згадали, що зйомки були досить непростими і взагалі знімати доводилося навіть в екстремальних умовах, знаємо, що ви деякі сцени у фільмі навіть виконували без дублера, наприклад, бігали по пояс у снігу, в крижану воду занурювалися… А от що було найскладнішим у роботі над фільмом?

Іванна Сахно: Найскладнішими були саме екстремальні умови. Висота три тисячі метрів над рівнем моря, низька температура та фізичне навантаження, щільний графік і мало сну, — це все було такою комбінацією і було найскладнішим.

Валерія Широкова: А скільки в середньому за день ви проводили часу на морозі, у снігу?

Іванна Сахно: На морозі ми проводили весь знімальний день щодня і це було від 12 до 17 годин на день.

Фото зі зйомок
Фото: Фото зі зйомок

Валерія Широкова: У нас зараз в Україні дуже низькі температури і, чесно кажучи, довше ніж годинку-другу на вулиці важко знаходитися. Які у вас були секрети, щоби не вмерти з холоду?

Іванна Сахно: У принципі секретів немає, тому що мені здається, що у фільмі достатньо видно стан, у якому я знаходжуся, він достатньо натуральний.

Не тільки я, вся команда знаходилась у цьому стані, тому ми одне одного підтримували. І після цього, вже по прильоту в Нью-Йорк, я просто відсипалася, напевно, тиждень.

Валерія Широкова: Я не можу не запитати про той момент, коли ви ще й пірнали у крижану воду, бо треба було знімати саме вас, а не дублера. Розкажіть, як ви наважились, як готувалися до цього?

Іванна Сахно: Мені показали річку і сказали: ось, ми будемо пірнати. Але насправді такі моменти для мене і є найцікавішими в цьому процесі, тому що це саме те, що я й хотіла робити. Тому таке фізичне навантаження і випробування себе є однією з найголовніших причин, чому я дуже хотіла бути частиною цього проєкту.

Алла Кошляк: Відчувалася різниця в роботі, ви ж працювали з американською командою, з українською, у плані організації зйомок, навантаження, можливо?

Іванна Сахно: Це, звичайно, все індивідуально і залежить від проєкту, також від бюджету і від того, скільки часу є на зйомку фільму. Саме цей проєкт абсолютно відрізнявся від усіх інших, в яких я знімалася, тому що у нас була достатньо маленька команда і небагато часу. Все було в такому дуже тісному колі. Але знову ж таки, це все залежить від проєкту, тому що є великобюджетні фільми в Америці, коли ти відчуваєш, що є частиною великої машини; а є проєкти, як інді-фільми, вони існують як в Україні, так і в Америці. Тому знову ж таки, це все залежить від того, що ти робиш саме в цей момент, над чим працюєш, бо і те, і те є достатньо цікавими процесами.

Фото зі зйомок
Фото: Фото зі зйомок

Алла Кошляк: Іванно, а якщо в кількох словах спробувати пояснити, чому кожен глядач має піти на фільм Пік страху, що би ви сказали?

Іванна Сахно: Для мене історія Піку страху дала можливість зайвий раз зрозуміти, що інколи раптом з’являється зовсім інша реальність, як у нашому фільмі, і до цієї реальності все-таки варто бути готовими.

Валерія Широкова: Я звернула увагу на те, що в останніх великих фільмах ви грали якихось людей, пов’язаних із пострадянським простором, із не надто гарною репутацією, і в мене виникло запитання: чи не прив’язується цей образ до вас, коли починають шукати якусь пострадянську шпигунку, то думають «о, треба звертатися до Іванни Сахно», а на інші ролі не кличуть? Чи часто вам таке пропонують, чи часто доводиться відмовлятися?

Іванна Сахно: Це хороше запитання насправді, тому що для того, щоби не бути частиною якогось штампу, важливо мати правильну команду і робити правильні рухи у своїй кар'єрі. Я не можу навіть пояснити, наскільки багато різних випробувань ця дорога приносить, тому що є проєкти, які є абсолютно цікавими, які мені пропонували і мені треба було відмовлятися, тому що я не хочу мати штамп гри схожих героїв. Ти повинен робити якісь рухи, які потім в майбутньому будуть правильними.

Найважливіше — це робота, яку ти робиш і як ти будуєш своїх героїв. Ви можете подивитися, що я грала вже пару пострадянських ролей, але вони достатньо різні за характером і це найважливіше, коли ти граєш якихось героїв, які є іноземними. Але знову ж таки, я рада, що у мене була можливість їх зіграти, тому що ці проєкти були дуже цікавими, та дійсно треба робити правильні кроки, щоби не бути частиною якогось штампу. Мені здається, це займає багато років, щоби стати штампованим, але мені також здається, що мені ще треба працювати достатньо багато, аби мати якийсь специфічний штамп.

Кадр з фільму Пік страху
Фото: Кадр з фільму Пік страху

Алла Кошляк: Ви грали в серіалах з дитинства і в ранньому віці почали грати в кіно. Чи доводилося вам замислюватися над тим, як така рання акторська кар'єра, яка почалася ну дуже змалечку, вплинула на те, яка ви людина і як би все могло скластися інакше?

Іванна Сахно: Навколишній світ, звичайно, має великий вплив на дитячу психіку, тому і моє оточення в дитинстві, на мою думку, сформувало мене як людину. Я досить рано стала самостійною та відповідальною і це допомогло мені, коли я сама поїхала до Ванкувера в 13 років. В мене вже тоді було достатньо чітке розуміння, чого я хочу. Чи сталося б інакше? Насправді все залежить від рішень, які ми в житті приймаємо, я достатньо довгий час навчалася на художника, потім перестала малювати на понад 10 років; і тільки зараз я, до речі, на карантині почала знову малювати на великих форматах і займатися скульптурою. Але так, звичайно, воно має великий вплив, тому що це є дитинство.


Алла Кошляк: Наскільки ми знаємо, ви дуже ретельно готуєтеся до кожної ролі, у вас день розписаний, кожна хвилина фактично. Як у цьому такому шаленому ритмі ви ще знаходите час на хобі, на малювання, наприклад?

Іванна Сахно: Це все ж є частиною твого розвитку, насправді. Я ж не сиджу кожну хвилину і вивчаю слова. Розвиток себе як людини, свого розуму, своїх хобі, це все будує тебе і твій світогляд, тому це є частиною мого життя.

Валерія Широкова: Іванно, я хотіла запитати про мову. Ви сказали, що переїхали до Ванкувера і так стартувала класна кар'єра. Але я знаю, що вам треба було на якомусь етапі відмовитися від української мови, щоби позбутися українського акценту. Чи ви досі не говорите українською в Америці і як ви спілкуєтеся з батьками?

Іванна Сахно: Я зовсім не часто розмовляю українською насправді. З батьками, коли ми розмовляємо по фейстайму, то звичайно. Мені здається, що навіть із вами зараз розмовляти українською для мене хвилююче, тому що коли я розмовляю з сім'єю, я себе достатньо вільно відчуваю, бо ми використовуємо і англійські слова, і українські, одне між одним. А от коли мені треба робити інтерв'ю, то мені хочеться інколи використати інші слова. Але так, я у принципі з сім'єю розмовляю і англійською, і українською, тому що я також хочу, щоб мої батьки вчили мову, і це достатньо класний процес.

Зараз я стараюся не спілкуватись українською достатньо довгий час. Наприклад, я в Лос-Анджелесі і мої батьки в Лос-Анджелесі так само зараз, ми намагаємось не спілкуватися повністю українською мовою 24/7, тому що коли мені треба виходити на зв’язок або йти на зйомки, це потім займає більше часу — створювати інші акценти, якщо занадто багато розмовляєш українською.

Сахно на зйомках фільму Шпигун, який мене кинув (Фото: @ivannasakhno / Instagram)
Сахно на зйомках фільму Шпигун, який мене кинув / Фото: @ivannasakhno / Instagram

Валерія Широкова: Хочемо цю частину нашої розмови присвятити коронавірусу, бо без пандемії ми себе вже не уявляємо. Іванно, ви вже хворіли, можете розповісти про власний досвід? Де ви були, чим ви займалися, коли ви дізналися, що у вас позитивний тест?

Іванна Сахно: Я дізналася, що в мене був позитивний тест по прильоту в Нью-Йорк з Іспанії, де я знаходилась на підготовці до зйомок нового проекту. І коли закривали кордони в Америці, нам за 24 години Netflix сказав, що треба пакуватися і вилітати. Ми прилетіли, я вже тоді розуміла, що, в принципі, в мене починаються симптоми, які я відчувала пару днів. Я поїхала до лікаря, і в той момент ще не робили багато тестів, його було достатньо важко знайти. Я змогла знайти тест, приїхала до лікаря, дізналася, що тест позитивний. І потім вже протягом кількох днів в мене симптоми стали сильнішими, і довелося їхати в лікарню. Я поверталася до лікарні тричі. І навіть коли у мене був негативний результат тесту, то ще була пневмонія.

Валерія Широкова: Можливо, у вас є поради людям, які не носять маски? Моє улюблене питання, бо в Україні, знаєте, не завжди це буває.

Іванна Сахно: Так, так. Нічого нового, в принципі, я вам не скажу з цього приводу. Ми вже всі знаємо про правила безпеки і найголовніше їх все-таки, напевно, дотримуватися. Тому що, ну, вдягайте маски хоча б заради інших, якщо не заради себе.

Валерія Широкова: А голлівудські актори носять маски? Санітайзерами пшикають?

Іванна Сахно: Пшикають всі. Носять маски, пшикають. Мені здається, що для голлівудських акторів це, напевно, навіть іде в плюс. Тому що ті, хто дуже відомі, у них просто є можливість себе повністю закрити.

Валерія Широкова: А розкажіть, як виглядає робота на знімальному майданчику, коли тепер нові стандарти роботи, з масками, санітайзерами, є дистанція соціальна? Чи як це?

Іванна Сахно: Так, звичайно. Пандемія вплинула конкретно, як і на всі інші індустрії. Зараз знімається мінімальна кількість проектів, і багато з них закривається через розповсюдження вірусу на майданчику. В принципі, перед початком продакшену кожен член знімальної групи знаходиться на повній двотижневій ізоляції в готелі. І під час зйомок акторам навіть не дозволяють спілкуватися поза межами дублів. Тобто якщо є, наприклад, якась романтична сцена, їм навіть після поцілунку потрібно вдягати маски.

Алла Кошляк: Виходить, що фільму Пік страху пощастило зніматися до пандемії. Але ж виходити в прокат уже під час. Наскільки відчувається ось цей вплив пандемії і всіх цих обмежень на те, як Пік страху знайде свого глядача зрештою?

Іванна Сахно: В мене насправді навіть немає на це відповіді, тому що я з вами говорю з країни, в якій навіть кінотеатри закриті. І вони, напевно, будуть закриті до листопада наступного року. Тому мені цікаво насправді, як це буде. Тому що я зараз далеко від України, я вже забула, як це бути у кінотеатрі. Дійсно я сумую за цим процесом.

Кадр з фільму
Фото: Кадр з фільму

Алла Кошляк: І наостанок хотілося б поговорити про зв’язок із Україною, про українське кіно. Іванно, наскільки ви стежите взагалі за тим, як розвивається українське кіновиробництво, можливо, розкажете, що останнє дивилися з українських фільмів?

Іванна Сахно: Крайній український фільм, котрий я бачила, це Антлантида Валентина Васяновича. Звичайно, це кіно — це те світобачення, яке мені імпонує в Україні. Васянович — це щирий автор, художник, яким можна пишатися.

На мою думку, саме таке українське кіно і може бути цікавим глядачеві тут. Тому що світу цікаво бачити Україну через український світогляд. Ми маємо своє персональне коріння, яке дає нам пояснення світу, яке відрізняється від тих самих американців. Звичайно, це індивідуально, і кожен художник різний, але я, наприклад, дуже ціную часи Довженка, Миколайчука, Юрія Іллєнка. Тому що вони вийшли з нашого коріння і відкривали це світосприйняття іншим. Їхня творчість по сьогоднішній день цікава світу і надихає інших. Тому таке кіно, як Атлантида Васяновича, на мою думку, дійсно повинно бути побаченим у світі.

Алла Кошляк: Ви в попередніх інтерв'ю говорили, що частиною своєї місії бачите зміну репрезентації українців в Голівуді, що хочете приносити українські автентичні історії у світове кіно. Які це можуть бути історії? Що ми можемо показати світу про себе, про Україну?

Іванна Сахно: Ця відповідь є схожою на ту, яку я щойно дала. Тому що автентичне — це слово, яке вже багато достатньо використовується, але насправді це просто кіно, яке не старається бути чимось іншим. Яке не старається бути західнішим, не старається бути схожим на американське. Тому що я знаю, що у нас є дійсно чарівні режисери, які мають дуже свіжий погляд. Також у нас є така частина кінематографу, яка дійсно старається бути схожою на Америку. І мені здається, що перше — це правильний рух.

Валерія Широкова: Коли ваші американські друзі або колеги питаються, а що з українського подивитися, ви що радите?

Іванна Сахно: Я люблю показувати Пропала грамота, Тіні забутих предків, Земля, Білий птах з чорною ознакою. Ці фільми я дуже люблю.

Фільми наших режисерів — Миколайчука, Довженка, Іллєнка — ці фільми їм дійсно подобаються. Тому що це люди, які надихнули так само багато митців і тут, в Америці, і поза Америкою, взагалі у світі. Тому, звичайно, ці фільми їм дуже імпонують, і надихають пізнавати більше кінематографу з наших країв.

Сахно на фестивалі Молодість 2020 (Фото: Олександр Рибка)
Сахно на фестивалі Молодість 2020 / Фото: Олександр Рибка

Алла Кошляк: Знаю, що ви ще за українськими дизайнерами стежите, час від часу вдягаєтеся в українських дизайнерів. Може, у вас є улюблений український дизайнер?

Іванна Сахно: Мені дуже імпонує Ксенія Шнайдер. Вона чарівна. І звичайно, я ношу українських дизайнерів тут, в Америці. Кожного разу, коли я приїжджаю в Україну, моя валіза, в принципі, переповнена одягом українських дизайнерів.

Моїм друзям це цікаво, їм подобається український стиль. До речі, скажу, коли я була на фестивалі Молодість, то ходила вулицями Києва, і побачила, наскільки стильна наша молодь. І це дуже круто. Вони набагато стильніші, ніж я. Вони мене надихають.

Редактор: Марія Кабацій
Показати ще новини
Радіо НВ
X