«Все набуло особливого сенсу». Авторка Радіодиктанту Ірина Цілик пояснила, чому обрала тему, від якої всі плакали

10 листопада 2022, 15:04
Ірина Цілик стала авторкою Радіодиктанту національної єдності 2022 (Фото:@Julia Weber)

Ірина Цілик стала авторкою Радіодиктанту національної єдності 2022 (Фото:@Julia Weber)

Авторка тексту для Радіодиктанту українська письменниця, сценаристка та режисерка Ірина Цілик розповіла в інтерв'ю Радіо НВ, чому вибрала тему Дому, від якої всі, хто писав, плакали.

У середу, 9 листопада, в День української писемності та мови в Україні відбувся традиційний Радіодиктант національної єдності. Авторкою тексту стала українська письменниця, сценаристка та режисерка Ірина Цілик. Текст зачитала акторка Ада Роговцева.

Відео дня

В інтерв'ю Радіо НВ Ірина Цілик поділилася враженнями від перегляду Радіодиктанту в прямому ефірі, розповіла про важливість цього диктанту саме зараз та відповіла на питання, чому вибрала таку тему диктанту, від якої плакали всі, хто його писав.

— Саме ваш текст обрали для цьогорічного диктанту Національної єдності. Напевно, це дуже відповідально і дуже приємно. Що ви відчували, коли довідалися про таке рішення?

— Я вам чесно скажу, я спершу була дуже заскочена, коли до мене звернулися з такою пропозицією — написати текст для цьогорічного Радіодиктанту. Я навіть думала відмовитися. Перша реакція була, що такий кредит довіри якось не за адресою. Чому я? Але потім, коли я усвідомила, що в разі згоди я матиму можливість звернутися в такий спосіб до сотень тисяч українців, мене настільки вразила ця думка! І крім того, я також була дуже здивована, що стала першою жінкою, яка написала текст для Радіодиктанту за 22 роки його існування. І все це разом склалося в дуже гарну формулу. І я подумала, що треба ризикнути і не відмовлятися від такої пропозиції.

— Чи брали ви участь у диктанті?

— Ви знаєте, я дивилася, як пишуть інші люди. І я проплакала весь цей час. Мене настільки вразив момент, коли всі ці різні зали, різні люди, хтось в катакомбах, хтось закордоном, школярі, дорослі, інтелектуали. І це був такий сильний момент, що я просто від того, що я підключилася до нього — це дало мені під дих. І я проплакала всі ці скількись хвилин, поки Ада Миколаївна диктувала текст.

— Ви, мабуть, відчували особливе хвилювання, коли слова, написані вами, промовляє сама Ада Миколаївна Роговцева?

— Так. Це велика честь для мене. Дуже хотілося послухати насправді, як вона диктуватиме. Хоча в мене є певні хвилювання, чи зчиталися всі розділові знаки, чи вона інтонаційно допомогла всім, хто пише? Але знаєте, помилки і оцінки — це настільки вторинна історія в самому цьому проекті, в його концепції. Бо ж загалом це не про помилки! Це про те, як ми всі разом сідаємо і пишемо, підтримуючи одне одного.

— Кажуть, що текст був складнуватим, багато складнопідрядних речень, доводилося багато ком ставити. Ви погоджуєтеся із коментарями?

— Ви знаєте, я отримала вже за першу годину такі різні відгуки, починаючи від мого сина, який мені зателефонував обурений і сказав: «Мамо, це був занадто складний текст». Я кажу: «Ну, Андрію, тобі 12, це було розраховано на старшокласників і більш дорослих людей». Але насправді, стосовно складності тексту, то я як раз читаю різні фітбеки. Хтось каже, що занадто складний, особливо в категорії знаків пунктуації. А хтось пише, що текст простенький. Тому бачите, завжди будуть різні думки, різні погляди. Але значно більше мене зачепила хвиля відгуків про те, що люди писали і плакали. Мені так багато про це написало людей, що я зараз насправді дуже схвильована і зворушена, продовжую читати весь цей потік слів.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

— Всі ми зараз живемо в особливих умовах війни РФ проти України. Чому провести цей спільний диктант було надзвичайно важливо і правильно саме зараз?

— Мені здається, цього року все набуло особливого сенсу, особливого присмаку. І попри те, що війна триває уже так довго, ці вісім місяців все загострили особливо. З одного боку можна було написати про щось, що геть не пов’язано з сьогоднішніми подіями. Але мені здалося, що цього року важливо говорити про найголовніше, про те, що нам всім зараз болить, що нас зачіпає. І я писала про те, що важливо мені, бо тема дому для мене якась така особлива і навіть я якось проаналізувала, що в усіх майже моїх фільмах, багатьох віршах я постійно повертаюся до цієї теми знову і знову.

І бачу зараз з реакції тих, хто брав участь в цьому проекті, що це багатьом також відгукнулося, бо ми розуміємо, що тема дому в різних його формах, значеннях зараз дуже актуальна. Бо хтось втратив свій дім у фізичній площині, хтось мусив його залишити. І війна рознесла українців по різних куточках світу. Але дім — це те, що найперше ми носимо в собі, і є категорія спогадів, мрій, снів, те, що в нас негодні відібрати жодні вороги. Тому мені б хотілося поговорити про це і якось підтримати всіх, хто сьогодні слухав цей текст.

— Як ви гадаєте, що кожен з нас може зробити для ще більшої популяризації української мови? Щоб мода на українську протрималася якомога довше?

— Немає простої відповіді на те, що саме ми мусимо робити. Але було б добре, якби кожен на своєму місці цю любов до української мови транслював, і цією любов’ю ділився з іншими людьми. Бо за моїми відчуттями, тільки те, що твориться в любові, як раз і проростає. Це зерня, які падають у вологий теплий ґрунт.

Я сама про себе скажу, що я пройшла певний шлях від дівчинки, яка виросла в тотально російськомовному оточенні, для мене українська мова була цілком екзотичною в дитинстві. І коли я зрештою прийняла для себе українську мову, як нову територію, де я можу самовдосконалюватися, як віру, як організм живий, який я можу безкінечно розвивати…

Це все насправді такий захоплюючий процес, мені настільки в кайф далі вчитися і з кожним роком відчувати, що українська мова моя, мабуть, якось вдосконалюється. І так само мені дуже радісно нею ділитися з іншими. І хочеться вірити, що всі ці процеси з року в рік виводять нас на якийсь новий рівень. Навіть цього року, роззираючись довкола, я бачу, як багато людей, наприклад, перейшли на українську мову як мову спілкування. При тому часом це люди, від яких я взагалі цього не очікувала. Тому я думаю, що поступово все йде в правильному напрямку, і на цьому полі, на цьому фронті ми також виграємо. Але, звісно, доведеться ще багато попрацювати.

Показати ще новини
Радіо NV
X