«Для РФ втратити Київ — це втратити імперію». Шість цитат Віри Агеєвої з інтервʼю Жадану — про Шевченка, Росію та фемінізм

4 лютого, 15:07
Віра Агеєва (Фото:Олександр Медведєв / НВ)

Віра Агеєва (Фото:Олександр Медведєв / НВ)

Віра Агеєва, літературознавиця та професорка Києво-Могилянської академії, дала інтервʼю письменнику Сергію Жадану для його авторської програми на Радіо НВ.

Ми обрали шість головних цитат з їхньої розмови.

Повне інтерв'ю Віри Агеєвої Сергію Жадану

• Імперії все ще розпадаються, на сьогодні нічого не змінилося. Є гарний анекдот: вийшов зі схрону український націоналіст, дивиться і каже: «Добре просунулись — вже не в Карпатах воюємо, а на Донбасі». Тобто насправді культурний спротив ніколи не припинявся.

Відео дня

• Зараз у політичних дискусіях, у реакціях Євросоюзу чомусь немає певності, є боязнь визнання того, що Росія була і є імперією. Росія збройно завоювала культурно вищі за неї народи на Заході, українців та поляків. Одна справа — Британія, яка завоювала заморські колонії, а тут культури близькі, але культурно вищі за російську. І звичайно, зараз для них втратити Київ — це втратити імперію. Тому про жодне порозуміння, про жодний мир в очах очільників Кремля не може йтися.

• Я не хочу жити у стерильній високоморальній етичній пустелі. Давайте тоді викинемо Хвильового, Семенка, бо вони були під червоними прапорами, викиньмо весь радянський період? Є гарний приклад: знаменитий Адам Чарторийський, який на початку XIX століття був близьким другом російського царя, одним із найчільніших сановників імперії — і потім сталося повстання 1830 року, Чарторийський стає політичним лідером нації, очолює повстання, їде в еміграцію. Не треба дорікати тим, кого не розстріляли — хай мене бог простить, але інколи це так і звучить.

• Зараз із Шевченком намагаються зробити буквально те саме, що робила радянська влада. Викинути його з канону вже хотіли, пробували, але не вийшло. Коли в 1920-ті після літдискусій почали формулювати нові літературні списки для вивчення — ну, всіх наших класиків називали «українськими буржуазними націоналістами», «нахер би їх викинути», перепрошую. Але когось залишити було треба. І коли Шевченка спробували викинути, не вийшло, — це те тверде осердя, яке українцям не можна вичистити з їхнього канону.

• Кілька років тому відбулася жахлива річ, яку ніхто не помітив, великий злочин. Я не знаю, хто є його автором. У нас зараз історія України не є обов’язковою для вивчення навіть на гуманітарних факультетах. Абсолютно серйозно. Я викладаю в Києво-Могилянській академії та відповідаю за свої слова. Розумієте, якщо в університетах не вивчають історію України, повноцінно не вивчають історію української літератури… Ми успадкували велику літературу, геніальних поетів. Але це все одно що успадкувати бабусині діаманти, взяти й викинути їх на смітник, бо бабуся не так вдягалася. Не така була бабуся. Це те ж саме.

• Розмова про фемінізм — це розмова про свободу. Зараз про фемінізм дуже багато говорять, тому що жінки зайняли дуже багато позицій. Ще 10−20 років тому цього не могло бути. Цінності жінок і чоловіків в чомусь різні, і треба враховувати і ту, і ту частину спектру. Ми говорили про колонізовану культуру, яка захована від історії, якої немає у великому форматі, яка залишилася затіненою імперською літературою — «є велика російська література, і кому ті малороси потрібні?» Приблизно так і з жінками-письменницями. У нас є багато недооцінених авторок, яких треба видати, представити світові. Йдеться лише про те, щоб канон став набагато розмаїтішим. Моя амбіція — зробити Ірину Вільде культурною героїнею.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Відеоверсія інтервʼю Віри Агеєвої

https://www.youtube.com/watch?v=YXGzYjWemJk
Показати ще новини
Радіо НВ
X