Голодні та злі. П’ять кращих книг про нонконформізм

31 серпня 2019, 08:26

Легендарні бунтарі зі світу літератури, музики і мистецтва живуть у цих книжках «живим» життям, і ринок ще не зробив з них ані ікон стилю, ані двигунів комерційного прогресу.

НВ
Фото: НВ

Тим цікавіше простежити їх шлях, на якому особистий протест стає загальною ознакою «нонконформізму».

Віржині Депант. Вернон Субутекс #1 — Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2019

Відео дня

Клуб Сімейного Дозвілля
Фото: Клуб Сімейного Дозвілля

Цей роман, а також його авторка — літературні сенсації Франції. Книжка розійшлася мільйонним тиражем, 45-річна письменниця стала фіналісткою Букерівської премії 2018 року, першою феміністкою, провокаторкою і головним персонажем літературного андеграунду. За романом знято культовий телесеріал, а сама книжка затвердила за авторкою славу літературної панк-ікони, яка розпочалася з роману Трахни мене (1993). Цього разу, а саме в історії про Вернона Субутекса, авторка довела свою головну перевагу — нестримно-сатиричний ритм письма — до вражаючої досконалості.

За сюжетом, герой роману, донедавна власник музичної крамнички, який ніколи не вірив, що все життя доведеться продавати платівки і футболки з рок-зірками, несподівано отримує сумнівну свободу. А саме — розпродає весь крам, стає невловним персонажем, точніше, злидарем, який поволі спускається на самісіньке соціальне дно. Звісно, секс, драгз і рок-н-рол при цьому додаються, хоч на хвилі безгрошів'я чолов’яга з ностальгією згадує часи, коли чудово знав, «як задешево з'їздити на концерт The Stooges до Ле-Мана або як програти сто євро в покер». Утім, життєвої мудрості а ля Буковскі йому все одно не позичати. «Життя часто грає на два тайми: — переконаний наш герой, — протягом першого воно тебе заколисує, змушуючи думати, що ти всім керуєш, а протягом другого, коли ти розслабляєшся і складаєш зброю, застає зненацька й завдає удару».

Патті Сміт. Просто діти. — Х.: Віват, 2019

Віват
Фото: Віват

Книга мемуарів Патті Сміт, хрещеної мами панк-року, про її життя в 1960−70-х роках з культовим фотографом і художником Робертом Мепплторпом, видані через двадцять років після його смерті від СНІДу — чудові глибоким зануренням в епоху. Тобто у бурхливе життя літературної, художньої та артистичної богеми. Якщо точніше, то перед нами така собі ретроспекція «розбитого» покоління, пропущена крізь призму суто приватного життя. Яке, між іншим, вдалася в прямому сенсі цього слова: «Вижило небагато, У тому числі я. Зовсім не збираюся пишатися тим, що вціліла. Просто мені суто випадково дісталася щаслива конячка».

Не дивно, що книжка отримала одну з головних літературних премій США — National Book Award, а її авторка разом з Бобом Діланом, Джимом Моррісоном і Лу Рідом входить у четвірку кращих американських рок-поетів. Загалом перед нами знайомий образ 60-х: фестиваль у Вудстоку і сексуальна революція, Аллен Гінзберг і Сальвадор Далі, Енді Варгол і вже забуті персонажі тодішньої рок-сцени на зразок гуртів The Band і Blue Öyster Cult. Чимало про легендарну співачку Дженіс Джоплін, про яку авторка пам’ятає, що та була завжди була з пляшкою лікеру Саутерн комфорт, через кожні два слова казала «розумієш, чувак», а ось як Кріс Крістофферсон наспівав їй Me and Bobby McGee, а Дженіс підхопила мотив, це не дуже пам’ятає. Мовляв, «занадто молода я була і занадто поглинена власними переживаннями».

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Дон Томпсон. Помаранчевий надувний пес. Буми, потрясіння та жадоба на сучасному арт-ринку. — К.: ArtHuss, 2018

ArtHuss
Фото: ArtHuss

Автор цієї книжки — економіст, професор з маркетингу та стратегії в Шуліхській школі бізнесу при Йоркському університеті в Торонто — аналізує поведінку покупців і продавців у змаганні визначати й змінювати цінність мистецтва на нинішньому міжнародному ринку, від Нью-Йорка до Лондона, від Сингапура до Пекіна. Стережіться, якщо ваші мільйони вкладені у сталевих надувних псів, як попереджає автор, адже повітряна кулька цін на сучасному арт-ринку може здутися. За два дні восени 2014 року на аукціонах Сотбіз і Крістіз у Нью-Йорку покупці витратили 1,7 мільярда доларів на сучасне мистецтво. Склади у вільних економічних зонах по всьому світу забиті мистецтвом для перепродажу. Один із п’яти сталевих надувних псів Джеффа Кунса пішов з молотка на 50% дорожче за будь-який інший витвір живого митця. Картину Крістофера Вула із цитатою з фільму Френсіса Форд Копполи — чотири ряди чорних літер на білому тлі - купили за 28 мільйонів доларів.

Таким чином, у цій книжці автор наводить ці та інші вражаючі факти про сучасний арт-ринок верхнього цінового сегменту. Він пропонує свіжий і провокативний погляд на елітний арт-ринок, досліджує, що вступає у гру, коли йдеться про колообіг величезних сум, і що штовхає покупців, навіть на несвідомому рівні, надавати творам такої високої комерційної вартості.

Олеся Смирна. Століття нонконформізму в українському візуальному мистецтві. — К.: Фенікс, 2018

Фенікс
Фото: Фенікс

Нонконформізм XX століття — складна тема, адже сучасний українець хоч і має уявлення про трагічні долі визначних діячів культури Алли Горської, Василя Стуса, Сергія Параджанова, однак нонконформізм у всіх його складнощах ще належить осягнути. Тож ця книжка присвячена українському нонконформізму у візуальному мистецтві — культурно-політичному явищу, що постало у 20-х роках XX століття як спротив тоталітарній системі і її наріжному методу у культурі — соцреалізму. Праця знайомить читача зі світоглядними й філософськими засадами нонконформізму, художньо-естетичними стратегіями митців, становленням мистецьких тенденцій та осередків, а також окреслює хронологічні та територіальні межі цього явища.

Загалом, як вважає авторка, однією з цікавих рис нонконформізму є те, що це явище, хоча і послуговувалося фольклорними мотивами, взятими із життя українського селянства, було винятково міським явищем, проявом урбаністичного світогляду митців. І тому не можна казати про наявність опозиційних до радянської влади поглядів у творах, скажімо, Марії Приймаченко або Катерини Білокур. Мистецький нонконформізм, на думку дослідниці, спостерігається і за наших часів, коли комерціалізація, корпоративні замовлення, глобалізаційність образотворення постають на загрозливий «міф» у вимірі національного стилю та національної самоідентифікації.

Адам Грант. Оригінали. Які нонконформісти рухають світ. — К.: ТАО, 2018

ТАО
Фото: ТАО

Ще пишучи цю книжку, її автор вже був включений в список 25 найвпливовіших бізнес-мислителів світу, консультував Google, Johnson & Johnson, Pixar і армію США. Утім, цього разу нам несподівано розповідають, як знайти, виростити і виплекати нонконформістів. У процесі написання збирались історії про цих одинаків, щоб показати, що означає бути оригіналом. Під час просівання потоку таких історій, було визначено кілька поширених типів. При цьому, виявляється, важливо обмежувати співробітників, які створюють неприємності, і не пропустити оригінальних людей. «Я шукав тих, хто брав участь у явних актах нонконформізму — уточнює Грант, — але при цьому робив щось нове. Це люди, які дратують безпосередніх начальників, але яких цінує вище керівництво».

Головне, як підказує досвід, зрозуміти, чи є реальна глибина під зовнішніми проявами нонконформізму? Грант радить кілька незвичних запитань і вправ, які виходять із трьох ключових якостей оригінальних людей. Крім того, спираючись на свої дослідження, а також звертаючись до прикладів, що охоплюють історії зі світу політики, спорту та шоу-бізнесу, Грант з’ясовує, як розпізнати гарну ідею та чітко і стисло донести її до оточуючих, і як створити середовище, де заохочується інакше мислення.

Редактор: Марія Кабацій
Показати ще новини
Радіо NV
X