Наша людина в Берліні. Фiльм-виправдання та гендерний паритет

14 лютого 2019, 07:23

Генеральний продюсер Одеського міжнародного кінофестивалю Юлія Сінькевич продовжує розповідати про 69-й Берлінський кінофестиваль спеціально для НВ STYLE.

НВ
Фото: НВ

Берлінський кінофестиваль перетнув свій екватор: журі - фільм за фільмом - продовжує оцінювати учасників, а в глядачів і кінокритиків вже з'явилися свої фаворити - явні претенденти на «ведмедів» цього року.

Відео дня

Одним з найбільш знакових фільмів з перших днів Берлінале залишається картина польського режисера Агнешки Холланд Гарет Джонс, спільного виробництва Польщі, України і Великобританії. Квитки на прем'єрний показ цього фільму розлетілися практично миттєво, а перед самою прем'єрою біля входу зібралася, мабуть, рекордно довга черга. Гарет Джонс - фільм про британського журналіста, який після візиту в СРСР вирішив розповісти світові всю правду про голодомор 30-х років в Україні. Зазначу, що перед показом творча група Гарета Джонса вийшла на червону доріжку з плакатами FreeSentsov і Freedom of speech is not a crime, виступивши на захист Олега Сенцова та інших українських політв'язнів в Росії.

Фільм вже викликав велику реакцію провідних світових кінокритиків і видань. Хтось відзначає його динамічний сюжет і чуттєві емоційні сцени. Хтось хвалить режисера за переконливість та увагу до деталей. Комусь не вистачило розкриття та розвитку сюжетних ліній. Втім, байдужим не залишився ніхто - і це явно закріплює за фільмом статус одного з головних претендентів на перемогу в конкурсній програмі Берлінале 2019.

В цілому конкурсні фільми цьогоріч часто піднімають не тільки політичні та соціальні, а й психологічні теми. Так, у фільмі Руйнівник системи Нори Фінгшайдт (Німеччина) психологізм криється вже в самій назві: Systemsprenger - «системний збій», термін для опису неконтрольованих дітей з небезпечною поведінкою. Це історія дев'ятирічної Бенні, яка є справжньою загрозою не тільки для своїх однолітків, але й для дорослих. Агресію дитини режисер немов виправдовує емоційною травмою і складними соціальними явищами. При цьому соціальну проблему важких дітей в фільмі майстерно переплітають з історією однієї маленької дівчинки, яка всього лише хоче бути поруч зі своєю мамою. Вийшло і жорстко, і зворушливо.

Берлінале-2019 (Фото: ЕРА)
Берлінале-2019 / Фото: ЕРА

Канадський режисер Дені Коте привіз до Берліна свій новий фільм Антологія міста-примари, який сам же порівнює з... буфетом - мовляв, в цій картині кожен глядач знайде собі щось до смаку. Місце дії в фільмі - маленьке село в Квебеку, де після самогубства молодої людини починають з'являтися небажані та дуже страшні гості. Фільм досить меланхолійний, викликає відчуття тривоги і занепокоєння, немов виводить глядача з душевної рівноваги. Похмуро і дивно - при цьому картина змушує думати про життя і про те, чи не занадто часто ми іноді повертаємося до нашого минулого.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Яскравою прем'єрою Берлінале став також фільм Кейсі Аффлека Світло мого життя. Це режисерський дебют актора - драма про те, як батько захищає дочку в похмурому антиутопічному світі. Критики миттєво запідозрили режисера в тому, що картину можна вважати його відповіддю на рух #MeToo і, власне, численні звинувачення самого Аффлека в сексуальних домаганнях. Він же запевняє, що просто зняв картину про любов, яку потрібно захищати. Що ж, як оцінить старання Аффлека журі Берлінале стане відомо вже зовсім скоро.

Кейсі Аффлек на прем'єрі свого фільму (Фото: EPA)
Кейсі Аффлек на прем'єрі свого фільму / Фото: EPA

А поки в рамках фестивалю проходять не тільки кінопокази, а й інші важливі для кіносвіту події. Так, в перші дні фестивалю відбувся захід Гендер, жанр і великі бюджети, організоване рухом Жінки в кіно і на телебаченні (WIFT). Під час івенту директор Берлінале Дітер Косслік підписав публічне зобов'язання «5050х2020», що закликає дотримуватися гендерної рівності в рамках фестивалю та кіноринку. Угода не обіцяє обов'язкові квоти для фільмів, знятих жінками, але зобов'язує дотримуватися рівноправного гендерного співвідношення - від відбіркової комісії до процесу відбору фільмів. Для Берлінале, який раніше практично повністю ігнорував гендерну проблему, це справді досягнення.

Слідкуйте за найцікавішими новинами з розділу НВ STYLE в Facebook

Редактор: Марія Кабацій
Показати ще новини
Радіо НВ
X