100-річчя великого режисера. Цікаві факти, фільми і цитати Федеріко Фелліні
Від художника й клоуна — до класика неореалізму. Сьогодні виповнюється 100 років з дня народження італійського кінорежисера, класика неореалізму й авторського кіно Федеріко Фелліні.
Фелліні з дитинства проявив пристрасть до письменництва, проводив багато часу, виготовляючи костюми і маски для театральних вистав, а також розмальовував ляльок. У 1937−1939 роках Фелліні працював у Флоренції художником коміксів, де курирував власні рубрики, публікуючи свої ілюстровані гумористичні оповідання.
Кар'єра Фелліні як кіносценариста почалася завдяки знайомству з режисером Стефано Ванціною. Він брав участь у написанні сценаріїв ряду комедійних фільмів, пізніше виступаючи як співавтор-кінодраматург.
Знайомство в 1945 році з Роберто Росселіні, «батьком неореалізму», вплинуло на світогляд і майбутню творчість Фелліні.
НВ STYLE згадує список видатних фільмів італійського режисера, а також деякі факти з його життя.
Фільми Фелліні
У 1944 році після знайомства з Росселіні Фелліні став його асистентом. Їхньою спільною роботою став сценарій до фільму Рим — відкрите місто (1945). Після виходу цієї картини Фелліні отримав популярність як драматичний сценарист. Потім він написав сценарії до фільмів Дорога надії (1950) П'єтро Джермі, Без жалю (1948) Альберто Латтуада і Закриті жалюзі (1951) Луїджі Коменчіні.
Першою режисерською роботою Фелліні став фільм Вогні вар'єте (1950), знятий разом з Альберто Латтуада. А в 1952 році вийшла перша самостійна стрічка Білий шейх.
Світову популярність режисеру принесли фільми Дорога (1954) і Ночі Кабірії (1957). Обидві картини в 1957 і 1958 році отримали премію Оскар, як кращі фільми іноземною мовою.
У 1960 році картині Солодке життя присудили Золоту пальмову гілку Каннського кінофестивалю. У цьому фільмі актор Вальтер Сантессо зіграв роль фотографа Папараццо, ім'я якого стало прозивною назвою. На прем'єрі цього фільму в Капітоль де Мілан один з глядачів плюнув режисерові в обличчя. Стверджують, що того вечора він і Мастроянні ледь уникли лінчування. Героя Марчелло називали п’яницею, розпусником, тунеядцем. Незадоволені пропонували знищити кінострічку, а Фелліні позбавити італійського громадянства. Успіх Солодкого життя у демократичних верств Італії і за кордоном зробив стрічку символом великої епохи в італійському кіно.
Вісім з половиною (8 ½, 1963) з автобіографічними алюзіями в образі режисера у виконанні Марчелло Мастроянні оновив кіномову і вплинув на кілька поколінь кінематографістів світу. Назва фільму позначає його порядковий номер у фільмографії Фелліні — він на той час зняв 6 повнометражних фільмів, 2 короткометражні фільми та спільний фільм з режисером Альберто Латтуада Вогні вар'єте (півфільму). Картина отримала премію Оскар як кращий фільм іноземною мовою.
Кінострічка Дорога — один з найзнаменитіших фільмів Федеріко Фелліні, знятий в 1954 році в стилістиці неореалізму. У головній ролі Фелліні зняв свою дружину Джульєтту Мазіну, для якої це була перша значна роль.
Починаючи з картини Джульєтта і духи (1965), Фелліні всі фільми знімав в кольорі, створюючи барвистий полуфантастичний світ, пов’язаний не стільки з навколишньою дійсністю, скільки з дитячою і міфологічною свідомістю. Фільм Джульєтта і духи був задуманий для Джульєтти Мазіни і про Джульєтту Мазіну. Це фільм про свободу особистості, про звільнення жінки від деспотизму чоловіка.
«Намір фільму в цьому відношенні полягає в тому, щоб повернути жінці її справжню незалежність, її безперечну і невід'ємну гідність. Вільний чоловік не може відмовляти в цьому вільній жінці. Жінка не повинна бути ні мадонною, ні знаряддям насолоди, і ще менше — служницею», — говорив сам Фелліні про свою стрічку. Фільм не викликав особливого захоплення ні у критиків, ані у глядача. А самому Фелліні приніс чимало клопоту: податкові органи звинуватили його в фінансових порушеннях. Суд постановив, що він повинен доплатити в касу держави $200 тисяч.
У 1987 році Федеріко Фелліні зняв фільм Інтерв'ю — попурі на власні кінематографічні теми.
У 1992 році за версією авторитетного Британського інституту кінематографії став режисером номер один ХХ століття.
Жінка Фелліні
Восени 1943 року Фелліні одружився з Джульєттою Мазіною, виконавицею ролі Палліни на радіо в написаних ним скетчах, шлюб з якою знаменував їхню півсторічну творчу співпраця.
Фелліні приписували безліч коханок, але офіційних даних про жодну з них немає. Тим часом, у 1994 році на презентації автобіографічного роману Види любові голландська письменниця Розіта Стенбек заявила, що перебувала у стосунках з режисером. Розіта дійсно була знайома з Фелліні і Мазіною. І навіть зіграла епізодичну роль у фільмі Джинджер і Фред.
Італійці сприйняли одкровення Стенбек як образу національної святині.
Цитати Фелліні
- «Чим більше ти прагнеш наслідувати дійсності, тим швидше скотишся до підробки. У цьому сенсі чорно-біла гама дає більш широкий простір фантазії».
- «Критикувати — не означає знищувати, а значить поставити річ на належне їй місце в ряду інших речей».
- «Немає кінця. Немає початку. Існує тільки пристрасть життя».
- «Інша мова — це інший погляд на життя».
- «Режисер — це безпосередньо Колумб. Він хоче відкрити Америку, а вся команда хоче додому».
- «Молоді люди не знають, чого хочуть, але сповнені рішучості домогтися цього».
- «Щастя полягає в тому щоб завжди говорити правду, не завдаючи нікому болю».
- «Мені подобається вірити в усе, що стимулює фантазію і допомагає сприймати навколишній світ і життя в більш привабливому або, у всякому разі, більш відповідному моєму способу життя світлі».
- «Хіба святий Франциск не називав себе блазнем божим? А Лао-Цзи казав: «Якщо ти призвів на світ думку, осміюй її».
- «Я майже все собі вигадав: і дитинство, і риси характеру, і ностальгію, і сновидіння, і спогади. Вигадав, щоб було про що розповідати. Від автобіографії в моїх картинах немає нічого».
9 цікавих фактів про Фелліні:
- Аеропорт у Ріміні названий на честь Федеріко Фелліні
- У російської рок-групи Сплін, в альбомі 25 кадр (2001 рік), є пісня Фелліні (спільно з Бі-2), вона починається словами: «В одному з незнятих фільмів Федеріко Фелліні…»
- Фелліні про свої незняті фільми: «Людина, що отримує здатність літати, — ось сюжет, який пристрасно цікавив мене з юності. Навіть хлопчиськом я думав про те, як було б здорово взяти і полетіти. Мені завжди снилося, що я вмію літати. Злітаючи уві сні, я відчував незвичайну легкість. Я обожнював ці сни. Вони приводили мене в екстаз».
- Фелліні після здачі фільмів в прокат більше ніколи їх не дивився.
- Щоб ухилитися від служби в армії, Федеріко доводилося симулювати хвороби.
- Поняття «папараці» з’явилося на початку 60-х завдяки Федеріко Фелліні, який зробив головним героєм свого фільму Солодке життя фоторепортера на ім'я Папараццо. Прототипом Папараццо була реальна людина — італійський фотограф Таціо Секкіаролі, який першим звернув увагу, що за знімки знаменитостей, яких захопили зненацька, редактори платять більше.
- В молодості друзі звали його Ганді за неймовірну худорлявість.
- Якось при Андрії Тарковському Фелліні підняв трубку в готельному номері й заговорив… жіночим голосом, від імені прислуги. А на питання Андрія відповів, що просто втомився спілкуватися від свого імені.
- Не з’явився на вручення гран-прі Московського МКФ-1963. Його фільм 8 ½ отримав головний приз кінофестивалю, але маестро дізнався, що Хрущов заснув на показі - і замість церемонії поїхав на дачу з дружиною.
