Амбасадор мимоволі: Рецензія на фільм База Лурмана Елвіс
Ніщо не може зупинити байопік, час якого настав (Фото:Кадр з фільму)
В український прокат вийшов фільм Елвіс — кінобіографія людини, яка не потребує того, щоб її представляли, зроблена знаменитим австралійським режисером Базом Лурманом.
Постановник Мулен Руж! і Великого Гетсбі Лурман відомий своїм надлишковим стилем — візуальною та музичною надмірністю, за якими буває складно розглянути душу його картин. І за якими зазвичай ховається доволі скромних зусиль сценарій.
Тому, з одного боку, австралієць — ідеальна кандидатура для екранізації життєвого шляху Елвіса Преслі, оскільки Преслі насамперед гігантського масштабу артист. Сцена, голос, пластика тіла — його стихія. З іншого боку, Елвіс — особистість складна та загадкова (недарма ж існує конспірологічна теорія про інсценування смерті Преслі). Його характер, причини його вчинків — темний ліс. Ця складність могла стати каменем спотикання для режисера та сценаристів.
У результаті вийшло у Лурмана краще, ніж очікувалося, але гірше, ніж могло б бути.
1. Сюжет
1997 рік. Помираючий чоловік похилого віку на ім'я Том Паркер (або як він себе називає полковник Том Паркер) згадує свій життєвий шлях, який переважно крутився навколо Елвіса Преслі (або як його називали вже за життя — Король рок-н-ролу), який помер у 1977-му. Паркер десятиліттями був його менеджером, впливав на вчинки, визначав багато які з них.
Уявляючи, що проходить по порожньому казино в улюбленому ним Лас-Вегасі, Паркер починає свою подорож з самого початку. З середини 50-х, коли він уперше почув Преслі по радіо і коли вперше побачив його виступ десь на півдні США.
Приблизно тоді ж Паркер і вчепився залізною хваткою в молодого виконавця здебільшого натхненних афроамериканськими госпелом і ритм-енд-блюзом пісень. Цей союз двох протилежностей не від цього світу (біографія полковника Паркера, який ніякий не полковник і ніякий не Паркер заслуговує на окремий фільм) подарував людству багато радості, зруйнував між людьми безліч перешкод, але й перетворив життя обох на циркову виставу з нещасливим кінцем.
2. Виконання
Ніщо не може зупинити байопік, час якого настав. І варто визнати, що екранізація життєвого шляху Елвіса Преслі — людини, яка підірвала самі основи існування післявоєнного американського суспільства, — назріла справді давно. З однієї простої причини: при всій любові Голлівуду до біографічних, з прицілом на Оскар, стрічок про американських небожителів про Елвіса нічого подібного ніколи не знімали.
1979 року, через два роки після смерті артиста, вийшов телефільм Елвіс, який зняв на секунду Джон Карпентер (Хелловін) і головну роль в якому зіграв згодом улюбленець Карпентера Курт Расселл. Але це було надто давно, і картина була не того масштабу. До цього списку варто додати документалки, цікаві курйози на кшталт комедійного хорору Бабба Хо-Теп, в якому Брюс Кемпбелл грав постарілого Елвіса, який бореться проти єгипетської мумії, а також непоганий фільм про зустріч Елвіса з Ніксоном у 70-му. Але це не
У випадку з Елвісом База Лурмана все навпаки. Австралієць підійшов до справи з властивим йому розмахом і справді зняв фільм, у якому спробував оглянути все життя Преслі. Тобто сюжет тут простягнувся від епізодів з дитинства майбутньої зірки, коли він підглядав за темношкірими блюзменами у бідному містечку в Міссісіпі до літа 1977-го, коли у віці 42 років Елвіс помер.
Тут же криється й Ахіллесова п’ята стрічки Лурмана: Елвіс — це певною мірою барвиста екранізація Вікіпедії. Так, у фільмі є вдало підібрана пара талановитих акторів: Остін Батлер, який на радощах від отримання такої ролі дивовижно точно копіює міміку і жести Елвіса Преслі, і Том Хенкс, який трактує полковника Паркера як лукавого маніпулятора, що балансує між любов’ю до свого підопічного і жагою його контролювати.
Усі ключові пункти біографії артиста показані у фільмі із розумінням важливості моменту. Ось Елвіс у Мемфісі набирається мудрості та досвіду у своїх афроамериканських натхненників (Бі Бі Кінг, Літл Річард і так далі), ось його відправляють до армії через небажання виступати «правильно», без «виляння стегнами», ось після вбивства Мартіна Лютера Кінга він вчергове виступає для білих з темношкірою повісткою (дивовижної сили виконання пісні If I Can Dream на американському телебаченні 68-го).
Під тиском всіх цих епізодів з каламутних вод часу піднімається сяюче ім'я, написане великими літерами — ЕЛВІС. Але шрифт і тріщини цієї пам’ятки знайомі, а найцікавіше — те, що приховано за монументом, видніється ледь-ледь.
При цьому варто визнати, що Лурман добре зробив те, що він вміє робити добре: проникнув у розкіш, музику, танець. І мовою тіла зміг передати руйнування Елвісом кайданів, якими скували суспільство консерватори та расисти. Адже американська контркультура 50-х — це не лише сміливі інтелектуальні бітники. Вони визволили розум нації. Сексуальність (і йдеться здебільшого про біле населення країни) звільнив Елвіс.
На цьому глибина дослідження База Лурмана закінчується. Впирається у дно. Елвіс у фільмі Елвіс — амбасадор культури афроамериканців, неймовірно харизматичний артист із глибоким голосом. Все.
А може він і був таким: грандіозним артистом, який випередив свій час, який перетворював будь-яку чужу пісню на свою, якому було начхати на колір шкіри і який хотів просто співати? Може, головний антагоніст фільму Лурмана — не полковник Том Паркер, а те, як Преслі сприймали інші? Як джерело прибутку, як революціонера, як сина. Усі від нього чогось хотіли і всім він намагався догодити.
У ті нечисленні моменти, коли Преслі прислухався до себе, у світі культури з’являлися вододіли. Проблема в тому, що він частіше слухав інших. А потім просто опустив руки. Обріс чужими страхами, додав до них свої та помер під цим непідйомним тягарем. Один із найзворушливіших і найсумніших моментів у фільмі — виконання Елвісом пісні Unchained Melody у 1977 році, за два місяці до смерті. Повний, з набряками від численних препаратів артист начебто з останніх сил, на останньому подиху співає свою останню пісню. Від нього колишнього, здається, залишився тільки об'ємний голос, що заповнює душу.
Але це все припущення. Онтологічна проблема фільму База Лурмана в тому, що він не дає нам точної відповіді на запитання: про що він? Хто такий Елвіс Преслі? Чому він не міг чинити опір Паркеру, своєму батькові та численним нахлібникам? Яку роль у цьому відіграла мати артиста?
Замість відповідей, режисер пропонує нам ще один музичний номер.
Елвіс — вердикт НВ
7/10
Фільм Елвіс — це кіно, яке варто подивитися хоча б для того, щоб познайомитися з музикою Преслі, його голосом, його манерою виступу. Побачити в них відображення безлічі рок-зірок (від Ніка Кейва до Вакарчука), що прийшли після. І взагалі дізнатися про цього білого хлопця, який завдяки своєму артистизму та любові до музики темношкірих змінив ландшафт поп-культури Західного світу.
З цією частиною, кожне слово якої можна писати з великих літер, Баз Лурман впорався чудово. На ту частину, яка трохи глибша, трохи драматичніша, яка ховається за шторами спальні, режисер дивився периферійним зором. І вона так на периферії й залишилася. Звинувачувати його за це чи не звинувачувати — питання відкрите.
Елвіс
Elvis
2022 рік
США
Режисер — Баз Лурман
У головних ролях: Остін Батлер, Том Хенкс, Хелен Томпсон, Люк Брейсі, Річард Роксбург, Олівія Деджонг, Коді Сміт-Макфі та інші.
