Деякі брати — сестри? П’ять книг про те, чого не розповідали в школі
Можливо, в школі й говорили про ці речі, але з таким пафосом, що все тут же забувалося.
Оскільки «сакральне» ніколи не стає «профанним», поки не переживеш цей самий «травматичний» досвід. Дай бог, звичайно, не пережити. Принаймні, ці книжки дають змогу зробити це у більш «літературний» спосіб, коли про «незручне» розповідає або бабуся, або відомий поет.
Олег Криштопа. Братство. Документальний роман за матеріалами слідчої справи Кирило-Мефодіївського братства. — К.: Вавилонська бібліотека, 2019
Цей документальний роман побудований на основі матеріалів слідчої справи Украйно-Слов'янського (Кирило-Мефодіївського) товариства: протоколів допитів, очних ставок, зізнань, доносів та донесень. У книзі оживають братчики, молоді люди, що несподівано опинилися в руках політичної поліції й по-різному пройшли випробування: вічно роздвоєний у всьому Пантелеймон Куліш, боязкий інтелектуал Микола Костомаров, невільник честі Микола Гулак та іронічний Тарас Шевченко. Тут оживають і герої з потойбіччя: керівник Третього відділу граф Орлов, шеф жандармів Дубельт, київські губернатори Фундуклей та Бібіков, цар Микола І.
Андрій Достлєв, Лія Достлєва. Мені досі соромно викидати їжу. Бабуся розповідала мені про Голодомор. — К.: Родовід, 2019
Ця книжка — поєднання тексту (передмова Сергія Жадана і зауваження авторів проекту) і фото (як медіума у представленні будь-яких подій). Разом виходить «візуальне дослідження з використанням постфотографічних практик, присвячене сучасним побутовим проявам історичних травм ХХ сторіччя». І присвячене зокрема тому, як сьогодні сприймається голод в Україні 1932−33 років. «В дитинстві бабуся розповідала мені різні історії зі свого життя, і серед іншого траплялися теж спогади про Голодомор, — розповідає одна з учасниць проекту. — І цей сором за викинуту їжу походить якраз звідти, з історій про те, як моя родина пережила цей голод. Щоб якось це проілюструвати і розібратися в цьому відчутті, протягом двох місяців ми документували сліди всієї їжі, яку викидали». Картина, звісно, сумна, адже що може бути веселого у згадках про їжу, до того ж, спожиту під час Великого посту (піца, курка, салат «Айсберг») і слові «печальний», двічі вжитому в одній фразі автором передмови.
Сергій Плохій. Загублене царство. Історія «Русского мира» з 1470 року до сьогодні. — Х.: Фоліо, 2019
Ця книжка стала відгуком професійного історика, одного із ведучих спеціалістів в галузі історіографії та історії Східної Європи, на російсько-український конфлікт, що розгорівся 2014 року. Детально розглядаючи історію українського та російського народів, автор доводить, що коріння цього конфлікту заховано в самому процесі становлення Росії як держави. «Підписаний в Парижі мирний договір 1856 року був для Росії приниженням з боку Заходу, — нагадують нам про етапи цього „становлення“. — Росіяни, які 1814 року завоювали Париж, повернулися тепер туди для підписання договору, що порушував територіальну цілісність імперії. Петербургу довелося відмовитися від своїх володінь на Кавказі та в Дунайському регіоні. Одинадцятьма роками пізніше уряд, у якого закінчувалися гроші, продав Сполученим Штатам Америки Аляску, бо не мав сил її захищати. Росія зберегла Крим, але втратила право тримати в Чорному морі флот чи будувати фортеці на його узбережжі. Ще важливішим виявилося те, що Росія більше не сприймалася як потужна держава».
Даґ Ейстейн Ендшьо. Секс та релігія: від балу цноти до благословенної гомосексуальності — Л.: Видавництво Анетти Антоненко; К.: Ніка-Центр, 2018
У книжці відомого норвезького науковця і правозахисника чимало відомостей не лише про «еротичність» сучасної культури стосунків, але й величезний масив інформації щодо непростих стосунків між сексом і різноманітними релігіями протягом всієї історії людства й у різних світових культурах. Зокрема розглядається проблема допустимості чи заборони статевих стосунків за межами шлюбу; ставлення різних релігій до дозволу священикам займатися сексом, до гомосексуальних статевих стосунків і сексу між представниками різних рас, до сексуального самозадоволення тощо. Загалом це захоплююче дослідження звичаїв, ритуалів і правил, з яких стає видно, що від давніх часів основний релігійний акцент робиться на чоловіків, і сексуальність жінки визначається з огляду на її стосунки з ними. Тоді як чоловіки зазвичай можуть мати декількох жінок, як у шлюбі, так і поза ним, натомість головним релігійним правилом щодо жінок є те, що жінка сексуально обмежена тільки одним чоловіком. Тож не дивно, що релігійні заборони, які регулюють поведінку гетеросексуальних жінок, сьогодні обговорюються рідше, ніж заборона гомосексуальності, хоча мають значно довшу історію.
Томас Еріксон. В оточенні ідіотів, або Як зрозуміти тих, кого неможливо зрозуміти. — Х.: Фоліо, 2018
Автор цього бестселеру — шведський письменник, психолог з соціальних комунікацій, біхевіорист та особистий тренер. У своїй книжці він поділяє людей на чотири кольорові типи, описуючи логіку поведінки, темперамент, систему цінностей представників кожного з кольорів. Чому одних людей ми розуміємо з півслова, а інших не розуміємо взагалі? Чому дуже успішні люди інколи здаються нам ідіотами і психопатами? Як подивитися на себе очима інших людей і навчитися розуміти навіть тих, хто на нас абсолютно не схожий? Книга допомагає краще сприймати людей з різними типами поведінки й ефективно з ними спілкуватись і може стати настільною для керівників, психологів, менеджерів усіх рівнів.
