«Я не слідкую за скандалами». Перше велике інтерв'ю з новою очільницею Держкіно Мариною Кудерчук

1 червня 2020, 12:34

Наприкінці січня 2020 року Держкіно отримало нового очільника — Марину Кудерчук, яка очолила агентство після другого етапу скандального конкурсу, з якого до цього через загадкові причини вибула Юлія Сінькевич, генпродюсерка Одеського міжнародного кінофестивалю.

Головний редактор Радіо НВ Олексій Тарасов вирішив особисто поспілкуватися з Кудерчук та дізнатися її бачення процесу розвитку українського кіно, виходу з пандемії для індустрії та власних посадових обов’язків. Публікуємо скорочену та відредаговану версію інтерв'ю.

Відео дня

— В тих інтерв'ю з вами, які я прочитав (їх не дуже багато), ви казали, що ідентифікуєте себе як кризову менеджерку. Чи можна сказати, що українське кіно зараз у кризі?

— Світова криза пов’язана з пандемією, але українське кіно розвивається. Зараз невелика пауза у зв’язку з карантином, але ми бачимо, що вже деякі продакшени виходять із карантину на невеликі зйомки. Зараз ми проводимо конкурс, на часі перший пітчинг дебютантів. Я вважаю, що ми вже виходимо з цієї кризи.

— Ви прийняли справи і подивилися, що відбувається. У вас було декілька місяців для того, щоби подивитися, що там узагалі в тому українському кіно, в Держкіно. В якому стані справи?

— Справи в доброму стані. Зараз пандемія дала нам час навести лад у документах, активно запустити процес діджиталізації. Наразі у нас все добре, і ми розвиваємося.

— Тобто кризи немає?

— Ні. Ми під час пандемії працювали, обмеженою кількістю виходили працівники, дехто працював віддалено, дехто в офісі. Я кожного дня була на роботі, кожного дня у нас були зустрічі і онлайн, і офлайн. Офлайн в обмеженій кількості, звичайно…

— У Zoom, я думаю, чи у Skype?

— Більше всього в Zoom, WhatsApp, тому ми не дуже відчули цю пандемію — тільки те, що десь діставатися на роботу було складніше, десь якісь зустрічі скасовувалися. Але ми працювали кожного дня.

— Звісно, у нас є болючі питання, які ми маємо обговорити. Одне з них — це скорочення бюджету на підтримку кінематографу в Україні. Ми знаємо, що це мало бути 700…

— Майже 760…

— Цей бюджет було скорочено на 303 мільйони гривень, так?

— Зараз 455 мільйонів, так.

— З того, що я знаю, — представники кіноіндустрії були трохи ображені на те, що, як їм здалося, ви не дуже відстоювали ці гроші; що ви сказали: ну окей, ми маємо пожертвувати цією сумою, ми маємо скоротити цей бюджет.

— Це трохи перекручено було, тому що я не сказала пожертвувати — я сказала, що якщо така ситуація у країні, коли стоятиме вибір між підтримкою медицини та здоров’я людей і підтримкою нашої галузі, це дуже болючий вибір, але ми готові на те, що якісь проєкти ми можемо трохи відтермінувати. Ми не відмовилися, бо була розмова про те, щоби відтермінувати деякі проєкти, — але заради здоров’я і підтримки медичної галузі нашої країни і здоров’я наших людей.

— Розумієте, коли ми формулюємо цю думку таким чином: «якщо обирати між лікарнями та кіно», — авжеж, майже кожна людина скаже, що ми маємо обрати лікарні, тому що лікарі важливіші. Але це трохи популістична думка, тому що кіно також важливе, чи не так?

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

— Звичайно, культура надважлива для суспільства, для його розвитку. Якщо я не писала кожного дня у Фейсбуці, кожен свій час… Тут треба обирати: або ходити по кабінетах, або писати у Фейсбуці. Я більше за дії, а не за слова. Є результат.

— Окей, зрозуміло. Але ж ви знаєте, що вже трохи інші часи, соцмережі — ви нічого не можете з цим зробити, ви маєте розповідати про те, що ви робите.

— У моїй посадовій інструкції не прописано, що я маю це робити…

— Зрозуміло, зрозуміло…

— Я все ж таки, в першу чергу, держслужбовець, який захищає державні інтереси, інтереси агенцій та наші дії, для того щоби надавати державну підтримку, підтримувати кінематографістів, але не для того, щоби популяризувати себе і свої дії.

— Яка з розмов була найважчою, коли ви спілкувалися з тими людьми, що хотіли скоротити (та насправді скоротили) бюджет на підтримку кінематографії?

— Я не хочу це коментувати, тому що немає важких розмов — є або конструктивні, або неконструктивні розмови. Є результат: на сьогодні є 450 мільйонів [на кіно], зараз уже [відбувся] перший конкурс, відбір завершився, ми вчора опублікували рейтинги. Впродовж місяця буде проведено пітчинг дебютантів.

До Держкіно Кудерчук працювала в Запорізькій ОДА (Фото: Міністерство культури та інформаційної політики України via Facebook)
До Держкіно Кудерчук працювала в Запорізькій ОДА / Фото: Міністерство культури та інформаційної політики України via Facebook

— Давайте трохи поговоримо про Центр Довженка. Я знаю, що це також болюче питання. Їм також скоротили бюджет, і директор цього центру Іван Козленко вважає, що це персональна вендета, що він щось таке зробив, що зараз працівники вже чотири місяці не отримують зарплатню. Чи можете ви сказати, що відбувається навколо Довженко-Центру?

— Я не розумію, що каже пан Козленко, я з ним навіть не знайома — все наше спілкування на рівні листів. Його запрошували до Держкіно, але він відмовився з невідомих мені причин приїхати. У нас офіційне листування — і все. Не може [такого бути], бо у мене ні з ким ніяких вендет немає. Тим паче, що я його навіть не знаю.

— А чому ж ви не познайомитеся? Тобто ви стверджуєте, що запрошуєте його на зустріч чи до діалогу, а він не йде на цей діалог?

— Я ж не можу відповідати за іншу людину. Я відкрита до будь-якого діалогу, ми спілкуємося зі всіма державними підприємствами у сфері кінематографу, я їх запрошую до себе, вони запрошують на екскурсії. Кіностудія імені Довженка, Кінематика, Кінохроніка — я на всіх підприємствах була, і вони до мене приїздили. Я ж не можу силою притягнути до себе пана Козленка.

— Давайте поговоримо про це зараз, тому що бюджет Довженко-Центру скорочено утричі, зараз він складає 3,3 мільйона гривень.

— Давайте не перекручувати факти. На сьогодні паспорт не затверджено — є рекомендації Мінфіну, які ми виконуємо і наразі доопрацьовуємо за рекомендаціями. Скорочуються всі бюджети, не тільки Довженко-Центру, тому я вважаю, що хайпувати на цій темі не варто.

— Мені було дуже цікаво те, що коли ви очолили Держкіно, багато говорили про те, що ви є людиною «не з тусовки» кінопродюсерів, очільників кінотеатральних мереж. Це добре чи погано?

— Я вважаю, що це добре, тому що я єдина з кандидатів, у кого є освіта та стаж у державному управлінні. Насамперед, посада голови Держкіно — це посада державної служби, і ніде не прописано, що це повинна бути людина «з тусовки». Це державна служба, це адміністративна посада, тому я не бачу в цьому нічого поганого — в тому, що я «не з тусовки». І насамперед я рівновіддалена від цих продакшенів, від «тусовки», я не маю ні в чому ні перед ким звітувати, і зобов’язань особистого характеру у мене також немає. Я прийшла як незалежний керівник.

— Тобто ви нейтральна людина?

— Так.

— Як ви отримали цю пропозицію? Вам сказали: «Пані Марино, доброго дня. Ми хочемо, щоби ви взяли участь у конкурсі на позицію очільниці Держкіно»?

— Є сайт НАДСу [Національне агентство України з питань державної служби, — НВ], де були розміщені вакансії. Я подавалася на перший конкурс, але потім у мене все ж таки в пріоритетах було залишитися у Запорізькій області. Коли я подавала документи, я була на стажуванні, мене призначили на посаду, мені дуже подобалася моя робота в області…

— Ви були заступницею…

— Заступником голови державної адміністрації з гуманітарних питань та питань екології. Для мене дуже важлива та робота, яку я там розпочала, і мене дуже надихає те, що наразі людина, яка на моєму місці, продовжує спільно розпочаті справи, проєкти. Це дуже гарно, у нас є наступність у цій структурі.

— А що змінилося, чому ви вирішили, що «ось мені подобалося, а зараз я думаю — та ні, я кидаю це і хочу займатися Держкіно«?

— Коли було оголошено другий конкурс, для мене це була більше спроба пройти конкурс на категорію А. Для мене це цікава робота, і я її раніше хотіла. Для мене вирішити це питання — залишитися на своїй посаді або йти сюди — було досить болюче рішення, але це був своєрідний іспит.

Тобто ви самі вирішили, подумали: окей, я бачу, є така вакансія…

— Так…

— Це не була пропозиція зі сторони, коли говорять: «Пані Марино, ми думаємо, що ви будете дуже гарною очільницею Держкіно, давайте ви візьмете участь у цьому конкурсі». Ні, ви побачили вакансію…

— Це конкурсна посада, як її можна отримати за пропозицією?

— Чи слідкували ви за ситуацією навколо цього конкурсу, зокрема першого туру на посаду нового очільника Держкіно?

— Ні, я не слідкувала. Я навіть не слідкувала за тим… Поки мені не зателефонували і не сказали, що я перемогла у конкурсі, я того дня навіть без інтернету була — у мене була поїздка по інтернатах Запорізької області, я не дивилася новин. І коли мені почали телефонувати і вітати, я від людей дізналася.

Прес-служба Запорізької ОДА
Фото: Прес-служба Запорізької ОДА

— Що ви відчули?

— Спочатку нічого, тому що була дуже зайнята, в мене були інші справи. А потім навіть трішки була розстроєна, тому що це вже точно потрібно було робити вибір. Для мене це і місто змінити, і роботу. Багато змін, щодо цього потрібно було прийняти рішення досить швидко, як мені здалося. І коли ти дійсно любиш свою роботу і знаєш, що ще якісь справи потрібно завершити, це складно.

— Хочу нагадати, що насправді був скандал щодо цього конкурсу на посаду очільника Держкіно: у першому турі головною претенденткою на посаду була Юлія Сінькевич, генпродюсерка Одеського кінофестивалю, вона дійшла до фінального етапу цього конкурсу і там отримала низьку оцінку, жоден з кандидатів не пройшов.

Чи було вам комфортно після цієї ситуації? Тому що були протести з боку індустрії, дехто вважав, що Юлію Сінькевич «зрізали» на фінальному етапі. Чи було вам комфортно теж подаватися на цю посаду?

— Абсолютно. Я не слідкувала ні за скандалами, ні за протестами. Є конкурс, є чесна участь — чому ні? У нас було, здається дев’ять кандидатів, і я розуміла, що я також можу на будь-якому етапі вибути з цього конкурсу. Навіть зараз я розумію, що це державна служба, це посада. Є контракт на п’ять років, але все може змінитися через місяць, через рік.

Сподіваємося, скоро буде новий очільник міністерства, — якщо він скаже, що не хоче зі мною працювати, я встану і вийду. Я ніколи не тримаюсь за посаду. І конкурс для мене — це такий іспит. Я пішла на нього, розуміючи, що серед дев’яти людей кожен має шанс. І зважати, що колись якийсь був скандал… Це ж не те, що через мене звільнили якусь людину. Є вакансія, є чесний конкурс — я такий же учасник, як і всі інші. Якщо подумати, у нас скандали бувають і через якісь менші посади. Ну, комусь працювати потрібно.

У моїй посадовій інструкції не прописано, що я маю це робити, — Голова Держкіно Марина Кудерчук — про те, чи має вона звітувати про свою діяльність у соцмережах

Держкіно, якщо ви пам’ятаєте, до мого приходу без керівника було більш ніж півроку. [Колишній очільник агентства] Філіп Юрійович [Іллєнко], здається, у серпні або у вересні пішов з посади, були [тільки] виконуючі обов’язки. Дякувати Юлії Шевчук, яка виконувала обов’язки. Я прийшла, і зараз вона — це моя підтримка. Вона гарний юрист, і ми працюємо разом з колективом, у нас чудові відносини, злагоджена робота колективу.

Хто би не прийшов на цю посаду після першого, другого туру, завжди б знайшлися люди, яким це не подобається. Комусь подобається — комусь не подобається.

— Це зрозуміло. Я лише маю на увазі те, що ви мали знати, що індустрія вже обурена. І насправді, у представників індустрії були такі підозри, що Юлію Сінькевич «зрізали» на фінальному етапі, тому що хтось зверху хоче поставити свого кандидата. А потім очільницею Держкіно стаєте ви, і зрозуміло, що потім отримуєте дуже багато негативних відгуків на ваше призначення.

— Я не звертаю увагу на негатив, чесно. Я досить позитивна людина і вважаю, що негатив псує життя тільки тим людям, які посилають ці негативи іншим. Мені їх шкода.

— Що буде з українськими фільмами, релізи яких були заплановані на весну, але через пандемію вони не вийшли? Чи означає це, що ми їх не побачимо? Яким чином Держкіно може допомогти ситуації?

— Ні. Я сподіваюся, що наприкінці літа і восени ми все ж таки побачимо ці фільми. Зі свого боку Держкіно ініціює рекламну підтримку промокампанії цих фільмів, закликає до співпраці кінотеатри, [прохає] з кожної прем'єри робити свято.

Особисто я вважаю, що люди за цей період сидіння вдома вже хочуть виходити, і для них також важливі і кінотеатри, і театри, і виставки. Культурного життя за ці місяці людям не вистачало, люди скучили за цим. Тому, я думаю, що буде все добре. І попередньо [кажучи], у липні почнуть працювати кінотеатри.

— Тож прогноз такий, що вже в липні ми зможемо піти в кінотеатри?

— Так. Звичайно, якихось великих релізів на початку липня ще немає, і кінотеатри дуже переживають через те, що не буде чого показувати, але багато українських продюсерів готові надати свої фільми. Це будуть повторні покази в кінотеатрах такого [кіно], щоби вийти з карантину.

— Тобто ви думаєте, що наші глядачі настільки сумують за кінотеатрами, що вони підуть дивитися повторні покази українських фільмів?

— Я дуже на це сподіваюсь. Наступного року нашій молодій країні виповниться 30 років, і ми хочемо (привідкриємо завісу) зробити голосування за українські фільми; щоби, коли запустяться фільми українського виробництва в кінотеатрах, люди голосували, залишали свої відгуки, писали те, чого їм більше хочеться бачити в кінотеатрах.

— Як ви будете використовувати цю інформацію?

— Аналізувати, рекомендувати нашим продюсерам та режисерам. Це рекомендаційна форма, ми не можемо ніяк впливати — тільки в формі рекомендацій, дослухатися до глядачів і рекомендувати виробникам.

— Багато хто каже, що підтримка кіно — це дуже корупційна сфера, і є багато підозр, що гроші, які надаються на фільми, якимось чином розкрадаються.

— Для підозр є правоохоронні органи. А щодо того, які фільми у нас виходять, — я сподіваюсь, що найближчим часом вийде новий порядок проведення конкурсного відбору, який передбачатиме та враховуватиме попередні результати продюсерів та режисерів. Особисто я вважаю, що якщо продюсер бере державну підтримку на виробництво фільму, і той не збирає касу і нагороди на фестивалях, то, мабуть, в подальшому такий продюсер повинен довести свою спроможність за власні кошти, а потім в наступних конкурсах брати участь. Але наразі наш порядок цього не передбачає. Сподіваюсь, в новому порядку, який буде затверджений Мінкультом, це все ж таки буде зазначено.

— А коли вже з’являться ці нові правила? Чи є якийсь прогноз, коли ми їх побачимо?

— Думаю, що в червні. [Вони] допрацьовуються, ми чекаємо на затвердження Мінкультом та на інші процедури регуляторної служби та Мінюсту.

Прес-служба Запорізької ОДА
Фото: Прес-служба Запорізької ОДА

Ми також знаємо, що президент Володимир Зеленський насправді має експертизу щодо кіно та телебачення. І також мені завжди було цікаво, чи є в нього якась візія, чи комунікується вона якимось чином з Офісу президента до Держкіно або до Ради з питань телебачення та радіомовлення?

— Ну, ви повинні поставити таке питання особисто Володимиру Олександровичу. Але Офіс президента дійсно підтримує українське кіно, і в період карантину деякі зустрічі з [представниками] кіноіндустрії були за сприянням і за підтримки Офісу президента, і деякі питання… Нас дійсно підтримують, [зокрема] в частині відстоювання інтересів кіноіндустрії.

— Чи бачите ви, яким чином вони хочуть реформувати цю індустрію?

— Ні. Є підтримка, за якою ми звертаємося, і вони підтримують. А вказівок [щодо] якихось реформ нам ніхто не дає. Це [власне] питання Держкіно, Міністерства культури.

— Держкіно насправді ж гроші нікому не видає. Це такий консультаційний аналітичний орган, який надає рекомендації Раді з державної підтримки кінематографії, а вже вони вирішують, кому…

— Приймає рішення, так.

— У чому полягає головна задача Держкіно?

— Держкіно фактично розглядає заявки, які приходять. Ми формуємо експертну раду, при Держкіно є рада кінематографістів, яка приймає рішення. Але основна вся робота з документами, які надходять Держкіно — на видачу прокатних посвідчень, на державну підтримку — це все штат Держкіно опрацьовує. І вже в раду ми подаємо документи, які нами розглянуті, перевірені і підготовлені з нашими рекомендаціями.

— Тобто 455 мільйонів гривень, які залишилися на кіно, це не те що очільниця Держкіно Марина Кудерчук каже: так, 50 мільйонів — тому; 25 мільйонів — цьому; 80 мільйонів — тому?

— Звичайно, ні. Ми ініціювали перед радою надання максимальної [кількості] коштів на підтримку виробництва кіно, але нею було прийнято рішення в цьому році [виділити] основну суму на виробництво і 43 мільйони на заходи [sic]. Рішення про розподіл коштів приймає рада — ми тільки рекомендуємо.

— Що можливо зробити за той скорочений бюджет, що залишився? Скільки фільмів можна зняти, що можна зробити за бюджет, який був скорочений на 303 мільйони гривень?

— 450 мільйонів — це вже з урахуванням того, що є зобов’язання минулих років. Деякі проєкти призупинилися, деякі в цьому році також відтермінувалися, і у нас «випали» декілька місяців через карантин. Тому навіть ті, хто планував завершити проєкти в цьому році, дехто перейде на 2021 рік. З урахуванням того, що перший пітчинг відбудеться наприкінці червня, — це буде тільки початковий період для дебютів. Може, короткометражні фільми і завершаться [пітчинг короткометражних фільмів, — НВ]. Я сподіваюся, максимальна кількість з поданих проєктів, що набрали [необхідну] кількість балів, пройдуть.

— Це скільки?

— Я не можу сказати скільки.

— 30, 10, 53?

— Кожен проєкт подає розрахунок, скільки в цьому році витратить. Я сподіваюся, що з дебютантів хоча би п’ять фільмів повного метру і 10−12 фільмів короткого метру — я думаю, це мінімум, який буде.

Показати ще новини
Радіо НВ
X