«Бо хто за що, а ми — за незалежність». Крилаті вислови Ліни Костенко про Україну, мову та життя, які актуальні і сьогодні

До 92-річчя мисткині НВ зібрав підбірку її найпопулярніших цитат та крилатих висловів.

Цитати та крилаті вислови Ліни Костенко

Про життя

• Єдиний, хто не втомлюється, — час. А ми — живі, нам треба поспішати.
• У кожного своя пустеля і свої міражі.
• Проблеми ж — як божевілля. Буйних ще можна вилікувати, а тихопомішані - то вже навік.
• І все на світі треба пережити, бо кожен фініш — це по суті старт.
  І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт…

Читайте також:

92 роки. Десять надихаючих пісень на слова Ліни Костенко

• А секунди летять. Отак можна вмерти й нічого не встигнути. Встигаєш тільки втомитися.
• Огидна річ — наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.
• Страшні слова, коли вони мовчать.
• Все наше життя, це чекання найгіршого і надія на краще.
• Біда сьогодні буть домовичками, у інтер'єрах казка не живе.
• Душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй на світі тепло тільки там.
• Епоха несприятлива — ламає іще в колисці геніям хребти.
• Єдине, що від нас іще залежить, —
  Принаймні вік прожити як належить.
• Життя — це оббирання з реп’яхів, що пазурами уп’ялися в душу.
• Життя як вірш без пунктуації, а смерть поставить крапку і тире.
• Не час минає, а минаєм ми.
• Що є життя? Це — проминання тіней.

Про Україну

• Держава — це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава — це він, то досі у нас вже була б достойна держава…
• Настала якась собача старість ідей. Ніхто нічого не хоче. Ніхто ні за що не бореться. Тільки наші політики за владу над нами.
• А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.
• Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер.
• Ми ушкоджене покоління. Ще від предків щось узяли, а нащадкам вже не маємо що передати.

Читайте також:

День народження Ліни Костенко. Вірші великої поетеси у виконанні відомих українців

• Україна пручається, як Лаокоон, обплутаний зміями. Вона німо кричить, але світ не чує. Або не хоче почути.
• …чому канадський прем'єр-міністр може проїхати до парламенту на ковзанах по замерзлій річці через всю Оттаву, а у нас людей розкидають мало не в кювети, коли їде якесь цабе.
• Люди вимагають правди — їм сервірують брехню.
• Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші. І тоді настає лукава, найпідступніша форма несвободи, одягнута в національну символіку, зацитькала національним пафосом, вдекорована атрибутами демократії.
  
• Поки що я можу з жахом сказати: докотили Україну до прірви і поки не з’явиться ота цивільна відвага в людях, доти вона так і буде ця Україна — декоративна. Незалежність ворушить «вусами уві сні».
• Сиділи колись за залізною завісою, ловили кожну вісточку зі світу, — інформація була нашою здобиччю. Тепер ми — здобич інформації.
• Глобалізація глобалізує всі проблеми, і ні одної не зменшить. Зменшиться тільки роль держав, деякі скотяться по цьому глобусу, як сльоза.
• У кожної нації свої хвороби. У Росії — невиліковна.
• Політичної біжутерії не ношу!

• Бо хто за що, а ми за незалежність. Отож нам так і важко через те.
• Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.
• Манія величі - це хвороба. Комплекс меншовартості - теж хвороба. Тільки ще гірша. Бо від манії величі станеш іспанським королем, як Поприщін у Гоголя. А від комплексу меншовартості відчуєш себе комахаю і побіжиш по стіні, як Грегор у Кафки.
• Кожному поколінню сняться свої кошмари.
• Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер.
• Ми унікальна нація. У нас хліборобів морили голодом. Режисери ставили спектаклі у концтаборах. Поетів закопували у вічну мерзлоту. У кого ще є атомний саркофаг? А у нас є.

Дайджест головних новин

Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV

Підпишись

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Читайте також:

Драмтеатр у Маріуполі і не тільки. Які пам’ятки української культури постраждали через вторгнення Росії та куди повідомляти про них

Про Україну

Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, —

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є - дорога, явори,

усе моє, все зветься — Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори.

Вірш про війну

Тут обелісків ціла рота.

Стрижі над кручею стрижуть.

Високі цвинтарні ворота

високу тишу стережуть.

Звання, і прізвища, і дати.

Печалі бронзове лиття.

Лежать наморені солдати,

а не проживши й півжиття!

Хтось, може, винен перед ними.

Хтось, може, щось колись забув.

Хтось, може, зорями сумними

у снах юнацьких не побув.

Хтось, може, має яку звістку,

які несказані слова… Тут на одному обеліску

є навіть пошта польова.

Ліна Костенко у коли поетів-шістдесятників / Фото: instagram.com/_cerpanok

Про мову

• У всіх народів мова — це засіб спілкування, у нас це — фактор відчуження.
• Ну, от і дожилася наша мова, була-була безсмертною в віках, але прийшли бендюжники від словаі потопили мову в матюках.
• Мова солов'їна, а тьохкають чортзна-що.
• Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.
• Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.
• Слова росли із грунту, мов жита. Добірним зерном колосилась мова. Вона як хліб. Вона свята. І кров’ю предків тяжко пурпурова.
  

Нагадаємо, раніше Святослав Вакарчук зачитав улюблений вірш Ліни Костенко до Дня рідної мови.