Відразу ж стало зрозуміло, що це щось варте уваги. Інтерв'ю з Джаредом Гаррісом, що зіграв Легасова в серіалі Чорнобиль

25 червня 2019, 06:54

В Україні показали гучний серіал телеканалу НВО Чорнобиль. Актор, який зіграв у серіалі роль вченого Валерія Легасова, Джаред Гарріс поділився своїми враженнями від роботи над фільмом.

Вихід мінісеріалу Чорнобиль телеканалу НВО став однією з головних подій кіносвіту 2019 року, викликавши величезний резонанс не тільки в країнах, які безпосередньо постраждали від аварії — Україні та Білорусі, де Чорнобиль — це незагойна рана, а й в усьому світі. Ще до закінчення показу фільму на НВО серіал став найрейтинговішим за версією бази даних imdb.

Відео дня

Британський актор Джаред Гарріс, номінант на премію Еммі, добре відомий глядачам за роллю Лейна Прайса в серіалі Божевільні, а також за роллю професора Моріарті в фільмі Шерлок Холмс: Війна тіней.

У серіалі Чорнобиль йому довірили роль вченого, хіміка-неорганіка, члена урядової комісії з розслідування причин і ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Вчений прибув в зону аварії одним з перших і провів там 60 діб, намагаючись зрозуміти, що ж сталося і знайти причину. Валерій Легасов не тільки розслідував причини аварії, але й приймав найважливіші рішення, що стосуються запобігання можливій небезпеці, яку ніс в собі реактор, він є автором рішень, які допомогли мінімізувати наслідки, наполіг на евакуації жителів з ураженої зони. Вчений отримав дозу радіації, що в чотири рази перевищує максимально допустиму норму. У серпні на конференції експертів МАГАТЕ у Відні він представив п’ятигодинну доповідь з результатами розслідування катастрофи, яка зайняла 400 сторінок. 27 квітня 1988 року, на наступний день після другої річниці аварії на ЧАЕС Валерій Легасов наклав на себе руки.

У своєму інтерв'ю для видання Deadline Джаред Харріс розповів про те, що знав про Чорнобильську аварію до того, як отримав пропозицію зіграти одну з ролей в серіалі, перше враження від сценарію, роботу над роллю Валерія Легасова і стосунки з партнером по знімальному майданчику, виконавцем ролі Бориса Щербини, Стелланом Скарсгардом.

— Чи є у вас власні спогади, пов’язані з Чорнобильською аварією?

Я жив тоді у Лондоні, і пам’ятаю новини в пресі. Пам’ятаю, що всіх турбувала радіоактивна хмара, яка повільно просувалася на захід через Європу. Був навіть певний період, коли жителів Лондона попереджали менше бувати на вулиці, а також уникати потрапляння під дощ.

Пам’ятаю, що багато хто побоювався купувати молоко. Мені здається, британське молоко взагалі припинили тоді продавати і вважали за краще імпортувати. Пам’ятаю, що впав ринок продажів вельського ягняти. А коли хмара попрямувала в Атлантику, подія зникла зі свідомості людей.

Кадр з фільму Чорнобиль (Фото: @HBO)
Кадр з фільму Чорнобиль / Фото: @HBO

— Розкажіть про вашу першу реакцію на сценарій Крейга Мазіна?

Відразу ж стало зрозуміло, що це щось варте уваги і його захочеться дочитати до кінця. Перший показник того, що сценарій хороший — про нього заговорили в акторському середовищі, і кожен хотів його отримати.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Прочитавши сценарій, я зрозумів, що аварія в Чорнобилі потенційно набагато більш небезпечна, ніж ми припускали. Ніхто в той час не чув про величезні жертви і героїзм людей, які намагалися запобігти подальшій загрозі. Крейг Мазін виконав незвичайну роботу, щоб укласти всі події у п’ять годин.

— Фільм об'єднав у собі відразу кілька жанрів: романтична драма, фільм-катастрофа, детективний трилер.

А ще історія холодної війни і елементи політичного трилера. А перший епізод — це практично фільм жахів. Крейг продумав все до дрібниць. До речі, він викладає майстерність написання сценарію, і прекрасно відчуває всі жанри. Крейг знає, як поєднувати ці жанри, занурюючи глядачів у сюжет з головою. Він дуже розумний.

Що стосується мого персонажа, Легасова, то епізод, поміщений в самому початку, залишає у глядача відчуття таємниці. Мій герой вчиняє самогубство. Це відкладається у глядача в свідомості, а подальший розвиток сюжету приводить його до відповіді на запитання, чому він це зробив.

Валерій Легасов і Уляна Хомюк. Кадр з фільму Чорнобиль (Фото: @HBO)
Валерій Легасов і Уляна Хомюк. Кадр з фільму Чорнобиль / Фото: @HBO

— Історія розповідає про відтінки сірого в людях, відповідальних за керівництво такими подіями. І помилки, які були допущені.

В основному так. Перші герої — абсолютно невинні люди. Це героїня актриси Джессі Баклі, Людмила. Ви бачите закохану пару, яка очікує дитину, а в наступний момент ви розумієте, що їх історія вирішена.

До цієї ж категорії невинних я відношу персонажа Емілі Вотсон, Уляну Хомюк. На інших же героях лежить певний ступінь провини, оскільки вони є частиною системи, і несуть відповідальність за її роботу. Хоча насправді немає механізму, який тримає владу у відповідальності. Ніхто не намагається протистояти, тому що розуміють, що це безглуздо, і навіть жартують над цим.

— Чи було корисно вийти за рамки сценарію, і познайомитися з реальною біографією свого героя.

Будь-які дослідження корисні, навіть якщо ви ними не скористаєтеся. Працюючи над будь-якою історією, намагаєшся зрозуміти мислення людей, які населяють світ, в який вам належить зануритися, його правила, будь то фантастичний світ, історичні події або наші дні.

Якщо належить зіграти реальну особистість, то про неї є література, фотографії, аудіо і відео. Але при цьому ви повинні розуміти, що автори сценарію це все вже давно вивчили, і взяли все те, що корисно для їх історії, а щось навмисно упустили. І ви не можете прийти на зйомки і заявити: «Я знаю, як насправді було, у мене є ідея трохи краща».

Проте, ваше дослідження буде корисним для вас. Коли я грав Енді Ворхола стріляв в Енді Уорхола, режисер Мері Геррон), я цілих три тижні читав і дивився про нього. А коли я повернувся до сценарію, то в ньому було тільки 10% від реального персонажа. І я навіть подумав, чи не піти до Мері Геррон з пропозицією поліпшити сценарій. Але потім я сказав собі стоп. Це не моя справа. А вся інформація, яку я зібрав, допоможе мені правильно поводитися на знімальному майданчику.

Валерій Легасов. Кадр з фільму Чорнобиль (Фото: @HBO)
Валерій Легасов. Кадр з фільму Чорнобиль / Фото: @HBO

— Як ви вчинили з Легасовим?

Про нього бракує доступної інформації (англійською мовою — nv.ua), але тієї, що є, вистачило, щоб зробити певні висновки: він здавався дуже впевненою в собі людиною, йому подобалося бути відповідальним і він, ймовірно, вважав себе гідною в таких ситуаціях людиною. У ньому була певна доля російської чванливості.

Це те, що я зрозумів під час свого дослідження. Також я зрозумів, що це не зовсім те, чого хоче Крейг. Я обговорив це з Крейгом, і він пояснив, що він шукав контраст для початкового протистояння між Щербиною і Легасовим. У міру розвитку сюжету вони починають поважати один одного, а потім стають друзями. Але щоб це підкреслити йому на самому початку був необхідний контраст.

У фільмі Щербина був піковим тузом. Він був головним, і Легасов повинен був переконати Щербину вчинити так чи інакше. Підозрюю, що в реальному житті все могло бути по-іншому. Думаю, що у реального Легасова було більше волі, ніж в нашій версії.

Ідея про те, що в той час вчені, які володіють спеціальними знаннями, і їхня думка і рекомендації ігнорувалися, була однією з ліній сценарію Крейга. Справа в тому, що бюрократичний процес в тій країні домінував, і це завдавало величезної шкоди всьому.

Борис Щербина та Валерій Легасов. Кадр з фільму Чорнобиль (Фото: @HBO)
Борис Щербина та Валерій Легасов. Кадр з фільму Чорнобиль / Фото: @HBO

— Відносини між Легасовим і Щербиною Стеллана Скарсгарда прекрасно розкриваються в фінальному епізоді, коли Легасов розуміє, що його тепер уже друг хворий, і вони обговорюють їх відносну важливість в системі. Розкажіть, про побудову цих відносин зі Стелланом.

Я прихильник Стеллана, і ми відразу ж порозумілися. Ми обидва розуміли історію, яку розповідали, і те, яким чином кожна з них доповнювала іншу. Буває, що між акторами виникає невпевненість, коли починає здаватися, що в іншого роль краща. Зі Стелланом нічого такого не було. Ми грали в парі. Наші відносини перетворилися на щось на кшталт броману (тут Джаред Гарріс об'єднав два слова — братерство і роман — nv.ua). Але є певний шлях, який наші персонажі проходять до моменту, коли вони назвуть один одного на ім'я — Валерій і Борис.

— Серіал породив багато суперечок про те, що в ньому є правдою, а що вигадкою. Але цей факт викликав швидше не гнів, а цікавість. Всі визнали, що дослівний переказ подій був би не до кінця доречний.

Звичайно. І я б сказав, що вони ставлять не те запитання. Це все одно що дивитися на картину і говорити: «Ну, мені не подобається, як вона звучить».

Ви працюєте в іншому середовищі, відмінному від документального. Оповідь вигадана. Ми приймаємо це і розуміємо, що нам розповідають історію. За п’ять годин ми почуємо історію, яка насправді сталася за два роки. Звичайно, багато чого буде опущено, а розповідь телескоповано. Звичайно, можна було б прочитати 400-сторінкову доповідь про Чорнобиль, а потім пропустити все, тому що занадто багато деталей.

Підхід Крейга Мазіна і Йохана Ренк і всіх відділів до дизайну, костюмів, макіяжу, реквізиту, пильна увага до деталей і їх автентичності — гідні поваги. Це було важливо, щоб, подивившись фільм, глядачі не сказали, що їм щось здається недоречним.

— У підсумку серіал став справжньою культурною точкою дотику. Як ви гадаєте, чому він так сильно вплинув на людей, і що ви думаєте про сьогоднішній день?

Люди разюче відреагували на серіал, він немов зачепив якийсь нерв. Це зовсім не проповідь і він не намагається провести очевидні паралелі, але будь-хто, хто захоче, зможе їх побачити.

Думаю, справедливо буде сказати, що у Крейга було розуміння резонансу, який викличе серіал. Ідея говорити про брехню і руйнівний вплив брехні на суспільство простежується від самого початку шоу. Це завжди було частиною наших розмов, що стосуються сценарію, напряму та оповіді. У цьому полягає ДНК серіалу.

Я думаю, що цей серіал зачіпає нерв в потрібний момент, коли у людей виникає ця стурбованість щодо природи держави, в якій ми живемо. Звичайно, це діалог, який триває весь час, не тільки у Великій Британії або США, але і в Європі, і в усьому іншому світі. І це, я думаю, головна тема цих п’яти епізодів.

Редактор: Юлія Найденко
Показати ще новини
Радіо НВ
X