Чому людей тягне до морів та річок. Огляд книг від НВ

Людям подобається ритмічний звук хвиль, що розбиваються об берег моря, але чому саме цей звук найкраще заспокоює і розслабляє їх?

У незапам'ятні часи наші пращури вийшли з води та еволюціонували спочатку з водоплавних істот у плазунів, а потім і в прямоходячих. На ранніх стадіях розвитку в людського ембріона є зяброва щілина, дев'ять місяців до народження ми проводимо в рідкому середовищі.

Протягом століть збирачі, які селилися вздовж берегів річок, озер, морів і океанів, вигравали в плані "постачання" і менше залежали від погодних умов. До того ж, як вважає багато біологів і антропологів, саме кислоти омега-3, які містяться в рибі і морепродуктах, сприяли розвитку людського мозку.

В епоху появи перших міст річки служили природними стінами — в доповнення до дерев'яних і потім кам'яних, а також шляхами сполучення. Все це сприяло формуванню позитивних асоціацій, пов'язаних з водоймами, назавжди закарбувалися в нашому сприйнятті.

Тіло людини в цілому має майже таку ж щільність, як вода, що дозволяє нам плавати. І, що найцікавіше, за своїм мінеральним складом вода в клітинах людського організму порівнянна з морської, так що коли ми прагнемо відпочити на морі, це практично "повернення до витоків".

Можливо, саме в цьому полягає секрет жителів острівних держав або країн з довгою береговою лінією, багато з яких навіть при низькому рівні життя, рік за роком лідирують в Міжнародному індексі щастя.

Матеріал опублікований в НВ №41 від 6 листопада 2015 року