#‎ЧитайУкраїнське: які книги читає редакція НВ

25 листопада 2017, 11:59
Співробітники журналу та сайту Новое Время долучилися до флешмобу ‪#‎ЧитайУкраїнське і розповіли про останні прочитані книги

Цей флешмоб стартував у Facebook за ініціативою Українського інституту книги. Користувачі пишуть про останню прочитану книгу українського видавництва та публікують її фото.

Відео дня

Приймаємо естафету від колег із LB.ua і пропонуємо долучатися до ініціативи іншим ЗМІ та нашим читачам.

Ольга Духніч, редактор рубрики Люди, журнал

Читає книгу: Жауме Кабре, Моє каяття (видавництво Фоліо)

©
© Фото:

Книга каталонського письменника Жауме Кабре за складністю сюжету й стилю чимось нагадує книги Вільяма Фолкнера, про які жартують: "Фолкнера читати важко, але яке полегшення отримуєш, коли дочитав до кінця!".

Проте, прочитати Моє каяття українському читачеві важливо, хоча б тому, що цей європейський бестселер нинішнього року – важлива частина того великого європейського діалогу, частиною якого ми намагаємося стати вже 4 роки.

Це книга про природу зла, про покаяння і спокуту провини, про ту систему цінностей, на якій стоїть нинішня Європа, створена в гірких уроках Другої світової війни і нацистської Німеччини. Книга дуже актуальна зараз, коли три покоління потому повернення до декларованих цінностей для самих європейців стає болючим питанням.

Для України історія у великій Європі з її хворими місцями, обраними травмами і гордостями тільки починається і для того, щоб розуміти, куди ж ми все-таки йдемо Моє каяття – прекрасний гід і помічник.




Тетяна Куцовера, керівник відділу інфографіки

Читає книгу: Леся Українка, Листи 1876-1897/ Леся Українка, Листи 1898-1902 (видавництво Комора)

©
© Фото:

Дочитую перший том листів, вже придбала другий. Кореспонденція – можливо, найкращий спосіб водночас пізнати особистість відомої людини та епоху, в якій вона проживала. Завдяки цим збіркам, відкриваю для себе багато побутових деталей того часу, невідомих раніше для мене письменників, які входять у список обов’язкових для перекладу та читання на думку Лесі та її оточення. А ще дуже цікавою є соціально-політична дискусія українських інтелектуалів та громадських діячів того часу, їхні суперечки, проблеми, які їх хвилюють, а саме – як краще підтримувати українську ідентичність в культурі та просвіщати народ. Дуже цікаво, мало що з тих пір змінилося – ті ж проблеми.

Альона Гусєва, керуюча української версії сайту

Читає книги: Волтер Айзексон, Інноватори. Як група хакерів, геніїв та ґіків здійснила цифрову революцію (видавництво Наш Формат)

Маршал Голдсміт, Марк Рейтер, Перемикайся. Стань тим, ким хочеш бути (видавництво Наш Формат)

©

© Фото:

Останніми роками роблю ставку на літературу нон-фікшн, бізнес та науково-популярного формату. Українські видавництва всіляко сприяють мені у цьому, випускаючи дедалі більше книг українською не лише художнього напрямку. Через специфіку роботи не читаю більше однієї книги одночасно. Але наразі, через прикладний характер другої, дозволяю собі вносити у життя думки обох.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Відкрила для себе Айзексона рік тому завдяки книзі російського видавництва МИФ про Джобса. Колишньому журналісту вдається розкривати особистості та звершення без зайвої води і з необхідним багажем, що вельми імпонує. Тому питань, чи читати цю – навіть не виникало. Волтер пише влучно, мітко і з потрібною долею іронії над фактами.

Його книга про Інноваторів – дань цифровій індустрії, історичним закономірностям і ролі жінок у зародженні IT-сфери. А ще однозначно про те, що звершення неможливі без співпраці. Теза "митці не крадуть, а апгрейджують отримане" – тут як ніколи доречна. Волтеру вдалось простежити ледве не кожен крок зародження стосунків людини і машини. При цьому кожен факт – навіть незначний – не просто читається, як історична хроніка, а змушує задуматись. Я б радила її особистостям, що шукають власне розуміння новітніх технологій і прагнуть зробити свій внесок у майбутнє, не відстаючи у гонці поколінь.

©
© Фото:

На противагу вищезгаданій, книгу Голдсміта, відомого бізнес-консультанта, знайомого мені по тому ж видавництву МИФ, я обирала не сама – це подарунок. Вона буде корисною навіть тим, хто не прагне знайти свій шлях або своє покликання. Перемикайся носить прикладний характер, задає багато питань і при цьому не дає відповіді, а конкретні приклади з життя спільноти. Коротко про щоденні рішення і об’єктивно про довготривалі наслідки. Голдсміту вдається описати ледве не всі тригери суспільства і запускати процес мислення знову і знову, наштовхуючись на ті самі тригери у повсякденному житті.

Катерина Богданович, редактор відділу Культура, журнал

Прочитала книгу: Туве Янссон, Літня книжка (Видавництво Старого Лева)

Читає книгу: Еліс Манро, Забагато щастя (Видавництво Старого Лева)

©
© Фото:

Почала читати збірку оповідань канадської письменниці Еліс Манро Забагато щастя. До кінця ще далеко, але мені дуже сподобалися ті її книжки, що читала раніше, і, гадаю, ця також не розчарує. Оповідання Манро – чудовий приклад бездоганної малої прози. Зазвичай, головні героїні – жінки, але при цьому в текстах немає ані сентиментальності, ані надриву. Деякі історії трагічні, деякі – моторошні, але удаваного драматизму або пафосу в них також не знайти. Авторка дуже уважно і дуже обережно досліджує своїх героїв і героїнь, обходячись без оцінок і без моралізаторства та приймаючи всіх такими, якими вони є. Іноді Манро називають "домогосподаркою від літератури", іноді – "канадським Чеховим", але, як на мене, і те, і інше не зовсім вірно. Можливо, найкращою характеристикою послужить Нобелівська премія, присуджена Манро в 2013 році з формулюванням "майстриня сучасної короткої прози".

©
© Фото:

І ще один твір, який хотіла б назвати – повість Туве Янссон Літня книжка. В нас ця фінська письменниця відома, здебільшого, як авторка чудових історій про мумі-тролів, але її дорослі оповідання та повісті теж добрі. Літня книжка розповідає про маленьку Софію, яка разом з батьком і бабусею проводить літні місяці в будиночку на острові. Дівчинці і старій непросто знаходити спільну мову, але вони все одно непогано справляються, а їх пригоди часом нагадують розповіді про мумі-тролів, тільки головні герої - не галаслива компанія казкових істот, а дві досить одиноких людини. У повісті є натяки на трагічні події – одна відбулася до початку оповіді, друга, цілком ймовірно, станеться невдовзі після неї, але сама книга розповідає про період відносного спокою і благополуччя: про морські купання, таємні гроти, загибель ґельґи, норовливого кота, Палац Дожів з коркового дерева і трактат під назвою Дослідження розрізаних хробаків.

Антон Ходоренко, журналіст відділу Наука

Читає книгу: Сергій Жадан, Життя Марії (видавництво Книги - XXI)

©
© Фото:

Я звик говорити, що читаю зовсім мало і зовсім легке. Детективи Андрія Кокотюхи, наприклад, читаю. У нього прекрасно прописана серія про Львів, у якій атмосфери міста більше, ніж атмосфери детектива.

Я згадаю дві книги – одну, яку я читаю, а іншу – якої поки що немає. У рюкзаку в мене збірник Життя Марії. Жадан, 15 рік, про війну і кохання, як і годиться. І про дороги, які доводиться долати – дуже співзвучно моєму листопаду цього року виявилося.

Друга, яку я все ніяк не добуду, називається Звіт за серпень. Її написав Плохиш, там на обкладинці так і написано – Андрій Сова (Плохіш). Вона про Айдар, про Луганський аеропорт, про 14 рік. Плохіша президент тим часом вже нагородив орденом Богдана Хмельницького III ступеня, знайомі вже прочитали і хваляться, а я все ніяк. Треба добути найближчим часом, а то справді...




Марія Кабацій, редактор НВ Style

Прочитала книгу: Маргарет Етвуд, Оповідь служниці (видавництво Клуб Сімейного Дозвілля)

Читає книгу: Оксана Луцишина, Любовне життя (Видавництво Старого Лева)

©
© Фото:

Тільки закінчила читати "свіжий" переклад роману-антиутопії Маргарет Етвуд Оповідь служниці. Книгу купила, оскільки вразив однойменний серіал про життя в тоталітарній державі Гілєад, яка виникла на території США в результаті військового перевороту. Перед покупкою порівнювала український і російський переклади: наш здався трохи багатшим. А суперобкладинка українського перекладу – окрема красива історія! Хоча також варто визнати: незважаючи на те, що головна ідея, персонажі і сюжет – заслуга письменниці, серіал однозначно яскравіший за текст.

Зараз почала книгу Любовні життя української письменниці і поетеси Оксани Луцишиної. Купила її за рекомендацією іншої української письменниці – Оксани Забужко. Відомий автор написала у своєму Facebook, що роман Луцишиної – "книга року", "прекрасний, першокласний, як коньяк VSOP", "радість від тексту". "Любовне життя можна читати просто як історію про власне-любовне-життя, про любовне життя як таке; можна – як психологічно-філософську притчу; а можна – як закриту герметичну структуру, засновану на містичній традиції Таро", – пише автор і наприкінці книги дає читачеві тлумачення своїх "карт".




Ольга Татохіна, редактор НВ Style

Читає книгу: Деніел Кіз, Таємнича історія Біллі Міллігана (видавництво Клуб Сімейного Дозвілля)

©
© Фото:

Зараз я читаю роман Деніела Кіза Таємнича історія Біллі Міллігана, український переклад якого минулого року випустив Клуб сімейного дозвілля. Коли я натрапила на цю книгу в книгарні, вирішила брати навіть без прочитання анотації, бо науково-фантастичне оповідання Квіти для Елджернона цього ж автора – одна з моїх улюблених книг.

Таємнича історія... теж дуже інтригує і затягує, хоча я ще не знаю, чим усе закінчиться. За сюжетом роману, головний герой Біллі Мілліган страждає на множинний розлад особистості, у його свідомості одночасно "живуть" 24 індивіда. Хлопця звинувачують у пограбуванні та зґвалтуванні, проте, яке саме внутрішнє "я" скоїло ці злочини, невідомо.

Цікаво, що роман заснований на реальних подіях, реальному випадку Біллі Міллігана. Під час написання книги, Деніел Кіз спілкувався і з самим Міліганом, і з психіатрами, і з іншими причетними до справи людьми. Я навіть не думала, що в природі існують настільки складні психічні розлади, діагнози, жити з якими вкрай складно.

Сергій Депутат, редактор рубрики LOL

Читає книгу: Софія Андрухович, Фелікс Австрія (Видавництво Старого Лева)

©
© Фото:

Роман української письменниці Софії Андрухович. В центрі сюжету – історія життя та стосунків двох дуже близьких сестер Стефи та Аделі. Дії відбуваються в Станіславові (нині – Івано-Франківськ) на початку ХХ століття, коли місто входило до складу Австро-Угорської імперії. Роман багатий на відсилання до історії, терміни та цікаві галицькі діалектизми (з поясненнями). Яскраво відображає життя городян різних соціальних класів та створює дуже круту атмосферу міста тих часів.

Вікторія Примак, дизайнер

Читає книгу: Стівен Гокінґ, Найкоротша історія часу (видавництво Клуб Сімейного Дозвілля)

©
© Фото:

Давно хотіла почитати Гокінґа, ще довше цікавлюся теоріями Ейнштейна. Весь час відкладала на користь іншої літератури і нарешті зважилася. Я тільки почала і зараз це більше схоже на підручник з фізики, але дещо цікавіше. Здається, я поринаю в цей неосяжний космос історій про всесвіт.

Анастасія Прокопенко, відеоредактор

Читає книгу: Террі Пратчетт, Правда (Видавництво Старого Лева)

©
© Фото:

Романи Пратчетта дуже складно перекласти так, щоб фанати залишилися задоволені. Майже кожне ім'я героя щось означає, в назві місця або події може бути гра слів або посилання на яку-небудь подію, причому далеко не завжди вона очевидна і зрозуміла навіть в оригіналі. Однак перекладачі Правди втрималися на приємній межі між якісним поясненням оригінального колориту "плоского світу" і додаванням дуже точних і добротних жартів, знайомих для українського вуха.

Сама книга теж дуже "дружелюбна" і цікава навіть для тих, хто не особливо цікавиться світом Пратчетта: в ній описуються цілком успішні спроби створити друковану пресу. До гострих повсякденних питань журналістів про те, яка ж інформація цікава людям, як її демонструвати читачеві (і про що варто все-таки промовчати), додаються особисті складності головного героя Вільма де Ворда з гострим питанням "куди себе подіти, якщо дуже хочеться робити щось корисне" і його ж загадковою сім'єю, замішані на гострій політичній ситуації в тихому і непримітному, на перший погляд, місті Анк-Морпорк.

Саме на такі шикарні серії в хорошому перекладі абсолютно не шкода ніяких грошей.




Дар'я Алтуніна, відділ New Media, Digital magazine

Читає книгу: Стівен Кінг, Про письменство. Мемуари про ремесло (видавництво Клуб Сімейного Дозвілля)

©
© Фото:

Книга Мемуари про ремесло – історії з життя Короля Жахів, набір корисних порад, прикладів про письмо та редактуру. Автор ділиться особистим, розповідає про дитинство, сім'ю, любов, перемоги і невдачі. Про першу газету для родичів Промакашка Дейва, колонках в газетах, за які не платили, про перший зароблений гонорар. Коли читаєш, здається, що спілкуєшся з товаришем. Кожен крок у становленні письменника виходить з життєвих ситуацій, про які він розповідає. Стівен Кінг – приклад для всіх, хто помилково вважає, що талант і успіх – це легко і просто. Щоб "все вийшло" – потрібно багато працювати, вчитися, набиратися досвіду, переступати через відмови і невдачі, вірити в себе і свої цілі. Я тільки перейшла до розділу про письмо. Порада, яка постійно з'являється в першій частині: пишіть простою мовою, не ускладнюйте, де не потрібно. Цитата: "Слово лише представляє значення. Навіть найкраще письмо ніколи не передає всього, що мається на увазі. Пам’ятаючи про це, на Бога вам погіршувати ситуацію, вибираючи слово, яке є лише кузеном того, котре ви хотіли використати?"




Катерина Корнієнко, керівник відділу New Media

Прочитала книгу: Філіп К. Дік, Людина у високому замку (видавництво Komubook)

Читає книгу: Майкл Льюїс, Гра на пониження. За кулісами світової фінансової кризи (видавництво Клуб Сімейного Дозвілля)

©
© Фото:

Нещодавно закінчила читати книгу Людина у високому замку. Така-собі фантазія на тему "якщо б Німеччина перемогла у Другій світовій війні". Ця фантазія лякає (німці та японці розділили поміж собою США, Африку просто знищили, а євреїв продовжують винищувати по всьому світу), однак ознайомитися із нею було цікаво. На одній зі сторінок навіть про Україну згадувалося (нічого хорошого на нас у тому майбутньому не чекало). Придбала її ще до прем’єри фільму Той, хто біжить по лезу і до перегляду серіалу Електричні сни Філіпа К. Діка. Тому тепер почуваю себе хоч трохи обізнаною із творчістю цього відомого письменника.

©
© Фото:

Наразі читаю книгу Гра на пониження. Завжди було цікаво, з чого розпочалася світова економічна криза наприкінці 2000-х. Не так давно вийшов однойменний фільм, знятий за цією книгою. Він мені сподобався, однак здалося, що інформації було замало. І, чесно кажучи, я трохи погано його зрозуміла. Отож, коли побачила цю книгу в книгарні, не змогла пройти повз. Читати її трохи важко. Субстандартна іпотека, дефолтні свопи… Всі ці поняття для мене нові. Однак особисто мені саме таких нових знань і бракувало.

Ірина Денисюк, літературний редактор, журнал

Прочитала книги: Хан Канг, Вегетаріанка (видавництво КМ Букс),

Пола Гоукінз: Глибоко під водою (видавництво Клуб Сімейного Дозвілля)

© ladyindress.com.ua
© ladyindress.com.ua Фото:

На обкладинці цього видання можна знайти коротку анотацію, згідно з якою Вегетаріанка – то роман про жінку, яка вирішила перестати їсти м'ясо. У цьому, безумовно, є частка істини, але з таким же успіхом можна на обкладинці Злочину і кари написати, що це роман про хлопця, який вирішив убити бабусю.

На мою скромну думку, роман кореянки Хан Канг – про те, як людина, втомлена намагатися відповідати очікуванням суспільства, раптом відмовляється грати за правилами. Особливо важливо те, що ця людина – жінка, адже в традиційно патріархальному азіатському суспільстві сексизм є звичайною справою. Наприклад, на самому початку книги чоловік головної героїні обурюється тим, що його дружина перестала прасувати сорочки і – увага! – надягати йому шкарпетки. Саме цей факт, а не те, що чоловіка мучать сюрреалістичні кошмари, стає поштовхом до розуміння: з жінкою щось не так.

Книга розділена на три частини, в яких розповідь ведеться від трьох персонажів: чоловіка головної героїні, чоловіка її сестри і, нарешті, самої сестри. Саме вона дає нам ті зачіпки, за якими ми можемо побічно здогадатися про причини того, що відбувається з головною героїнею. Чи не здогадатися – як пощастить.

©
© Фото:

Пола Гоукінз, яка два роки тому увірвалася в літературний світ з Дівчиною у поїзді, 20 тижнів протрималася на верхньому рядку британського книжкового рейтингу, написала другий роман. Він став своєрідною роботою над помилками письменниці, яку звинувачували в убогості мови, погано прописаних персонажах і передбачуваності сюжету.

Прислухавшись до критики, Пола взяла і втюхати в нову історію близько десятка героїв, від імені яких по черзі ведеться розповідь, кілька заплутаних сюжетних ліній, флешбеки в далеке/не надто минуле і навіть трохи містики. І вийшло несподівано їстівно.

Глибоко під водою – більш зрілий, продуманий роман, і в порівнянні з Дівчиною у поїзді це безперечно level up. Проте де в чому Гоукінз не зраджує самій собі – і це те, що її книги залишаються просто цікавими та місцями інтригуючими історіями, але не більше того.




Всеволод Севастьянов, менеджер із реклами

Читає книгу: Іцхокас Мерас, Нічия триває лише мить (видавництво Брайт Стар Паблішинг).

© womo.ua

© womo.ua Фото:

Останні кілька днів читаю роман Іцхокаса Мераса Нічия триває лише мить. Книга розповідає історію життя євреїв у вільнюському гетто під час Другої світової війни. Кохання, дружба та відданність ідеям – не єдине, що автор переживає з читачем на сторінках роману. Чим закінчиться шахова дуєль Ісаака Ліпмана з керівником гетто Шогером, і що саме чекає в фіналі партії, я ще не знаю, але сподіваюся що і далі роман буде мене тримати в напрузі.

Тетяна Войтович, редактор стрічки новин

Читає книгу: Христя Фріланд, Плутократи (видавництво Наш Формат)

©

© Фото:

Мені її порадив всезнаючий лікар, який слідкує за всіма розумними людьми світу. Вона – про новий час і про те, що зараз поглиблюється розрив між тими, хто задає тренди, і тими, хто тримається за старе мислення.

Микола Оліярник, журналіст НВ Техно

Читає книгу: Максим Бутченко, Куркуль (видавництво Клуб Сімейного Дозвілля)

©
© Фото:

Цікаво, яскраво описані події… Ще не дочитав.

Показати ще новини
Радіо НВ
X