Квітка Надії: Нова сторінка в історії легендарного фестивалю Червона Рута
У 1989 році в Україні прогримів нечуваний захід — молоді українські ентузіасти організували масштабний фестиваль нової національної музики — Червона Рута-1989.
Тоді молодь України заявила про себе з новою силою, давши початок незалежній музичній культурі. 32 роки по тому легендарний фестиваль оживає в експозиції з елементами віртуальної реальності Квітка Надії.
Проект, в рамках якого під відкритим небом прокладені маршрути, що з'єднують знакові місця заходу 1989 року, реалізований в Чернівцях - місті, в якому вперше пройшла Червона Рута. Якою вона була три десятиліття тому і який вигляд має сьогодні - в нашому матеріалі.
1989 рік. Червона Рута як музична революція
Чернівці - старовинне невелике місто на Прикарпатті. Саме тут в 1970-му році завдяки композитору Володимиру Івасюку народилася пісня, яка стала символом незалежної культури України - Червона Рута. 19 років по тому ця пісня дала назву визначній події - фестивалю нової української музики.
Ідея про проведення такого заходу визрівала довго - у 80-х роках минулого століття українці все більше опиралися радянській ідеології, проявляючи свою ідентичність. Не стала винятком і музика - почали з'являтися колективи різних напрямків, що співають українською мовою. Звісно, здобути всесоюзну популярність їм було не під силу, адже цензура тоді була досить жорсткою. Але в 1989 році кілька діячів з УРСР вирішили вивести українську музику з підпілля. Так з'явилася необхідність створення великого заходу - музичного конкурсу.
Ініціаторами такого івенту виступили представники молодої інтелігенції, журналісти, ведучі теле- і радіопрограм, музиканти та письменники. Основою креативної групи були Тарас Мельник, Ігор Калиниченко, Іван Малкович, Олександр Горностаєв і Кирило Стеценко. Вони ж і вмовляли партійну верхівку провести захід, шукали спонсорів і вибирали місце для фестивалю. Після недовгих роздумів вибір припав на Чернівці, як на батьківщину Володимира Івасюка. Варіант назви був тільки один - Червона Рута. Основна ідея фестивалю - конкурс серед молодих виконавців українських пісень в трьох категоріях: поп-музика, рок і українська співоча поезія - кобзарство.
Амбіцій організаторам було не позичати - для проведення конкурсу на високому рівні була зібрана космічна сума в 280 тисяч карбованців. Захід був масштабним і проходив на трьох основних локаціях: в парку Жовтневий, Літньому театрі та на стадіоні Буковина. Крім цього, по місту проводилися майстер-класи українського прикладного мистецтва, вечори української поезії й покази мод. Чернівці буквально тріщали по швах від величезної кількості гостей: тільки з числа музикантів сюди прибули 50 вокально-інструментальних ансамблів, 40 поп-музикантів, 30 рок-гуртів, і ще майже 50 бардів - всього близько 500 виконавців з України та шести інших країн, включаючи США і Канаду.
Контролювати величезні натовпи було доручено міліції, яка вдень і вночі стояла в оточенні на входах на фестиваль. Учасників та гостей ретельно обшукували, а будь-які предмети, пов'язані з національною ідентичністю, вилучалися. У відвідувачів відбирали блакитно-жовті прапори і рвали вишиванки. Це ані на секунду не зупиняло українців, які вже відчули запах свободи. Конкурсанти Віка Врадій, Марічка Бурмака, Андрій Миколайчук, Василь Жданкін, Андрій Панчишин, ВВ, Брати Гадюкіни та багато інших запалювали народ жвавими і зухвалими піснями на вірші поетів-націоналістів і власного виконання. Немов результат загального екстазу, на одній з головних сцен під час фестивалю прозвучав неофіційний гімн Ще не вмерла Україна.
Організація була продумана до дрібниць. Творці фестивалю навіть придумали свій прапор з кольорами, що символізують три напрямки музики. Для поп-музики обрали червоний колір, що ототожнює романтику і спокусу, рок-пісні асоціювали з чорним кольором мужності, боротьби і протесту. Третім став білий колір, як символ ніжності й чистоти пісень кобзарів. Також на заході поширювалася символіка фестивалю з такими зухвалими слоганами, як «Червона рута проти рутини», «Українці всех країв, кохайтеся» і «Кроком руш - роком круш». Всі головні події фестивалю висвітлювалися в спеціальному Віснику - газеті, яка оновлювалася і поширювалася кожного дня.
Можна з упевненістю сказати, що подія такого рівня була нововведенням для радянської України, і вона відіграла свою головну роль - звернула увагу на молоду українську музику і стала поштовхом до майбутньої культурної і політичної незалежності.
1991 рік - наш час. Сучасна історія Червоної Рути і Квітка Надії
Після приголомшливого успіху організатори вирішили проводити фестиваль кожні два роки. Наступні пройшли вже в незалежній Україні, подорожуючи великими містами країни і відкриваючи нові зірки вітчизняної сцени. Вперше на Червоній Руті виступили такі культові колективи і виконавці, як ТНМК, Тартак, Наталя Могилевська, Плач Єремії, Олександр Пономарьов, Піккардійська терція та The ВЙО. Спочатку вдавалося знаходити спонсорів і забезпечувати хороший звук, світло і освітлення в ЗМІ. Але поступово популярність і значущість фестивалю пішла на спад.
Однак вже перша ж Рута стала легендарною і виконала свою роль у формуванні нового культурного співтовариства. Саме події 1989 року вирішили воскресити і нагадати українцям організатори проекту Квітка Надії. Ініціаторами виступили Український культурний фонд, ГО Культурна платформа Закарпаття і керівництво парку Жовтневий - безпосереднього учасника тих днів. Завдяки проекту Квітка Надії будь-який бажаючий зможе відкрити для себе таємниці й маловідомі факти про створення та проведення фестивалю.
Основна ідея проекту - експозиція, що з'єднує минуле і сьогодення завдяки віртуальній реальності. У парку Жовтневий розміщені архівні фотографії - репортаж з Червоної Рути 1989 року. Для взаємодії з ними Sensorama Lab спеціально розробили додаток RUTA, яке у вільному доступі можна скачати на сайті. Алгоритм такий: відкриваєте в додатку камеру, наводите на архівне фото і у вашому смартфоні оживає анімація і з'являється нова інформація про Руту. AR-елементи розташовані по всьому парку і впорядковані в трьох маршрутах, позначених кольорами прапора Червоної Рути: червоний, чорний і білий. Кожен маршрут розповідає про інший напрям, а потім всі шляхи з'єднуються в одній точці - на галявині, де 32 роки тому на сцені звучали пісні українських кобзарів.
Експозиція Квітка Надії відкрилася в Чернівцях в річницю Червоної Рути, 24 вересня, і дозволяє сьогодні доторкнутися до легендарних подій.
Олена Побочій
