«Маніпуляції з бабою загрожують Лаврі». Як правильно вчинити з Батьківщиною-Матір'ю — думки експертів

Монумент Батьківщина-Мати у Києві вважається найвищою скульптурою у Європі. Його висота становить разом з п'єдесталом 102 метри і вага 500 тонн. Розмір щита 12×8 метрів, а довжина меча 16 метрів. Автор монумента скульптор Василь Бородай. Спорудження монумента завершилося 1981 року.

Через 40 років після його встановлення та 30 років після здобуття Незалежності України, та після початку повномасштабної війни Росії проти України знову розпочалися розмови про декомунізацію пам’ятника. Для цього у застосунку Дія запустили опитування про декомунізацію пам’ятки, а саме долю герба, що добре видно на щиті Батьківщини-Матері. Станом на вечір 12 липня, у опитуванні взяло участь вже понад півмільйона українців. І це третє за популярністю опитування у Дії, як повідомив в коментарі Радіо НВ один із ініціаторів опитування, діючий голова Інституту національної пам’яті Антон Дробович.

Користувачам Дії задали варіанти відповіді на запитання Як бути з гербом СРСР на щиті Батьківщини-Матері у Києві: залишити все, як є, зняти герб СРСР або замінити його на тризуб. В українському сегменті Facebook опитування викликало гарячі дискусії.

Радіо НВ звернулося до трьох експертів, власне Антона Дробовича, який запросив усіх бажаючих взяти участь у опитуванні, мистецтвознавицю, історикиню архітектури та старшу наукову співробітницю музею історії міста Києва Катерину Липу та народного депутата та ексголову Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича з проханням прокоментувати опитування і дати свою відповіді на питання, що робити із монументом.

Фото: @Національний музей історії України у Другій світовій війні/Facebook

Усіх запрошую взяти участь у опитуванні. Адже воно наближається до статусу найрейтинговішого опитування у Дії. Це надскладний випадок декомунізації. Оскільки така ганьба як радянські герби давно мали б бути прибрані з українського культурного простору. Проте в тому ж пакеті законів, що і закон про декомунізацію, був прийнятий закон, який захищає монументи, присвячені Другій світовій війні. Відповідно Батьківщина-Мати одночасно потрапляє під захист декількох законів, і під дію закону про декомунізацію, який вимагає герб прибрати.

В усіх складних випадках треба керуватися двома принципами. По-перше, бути цивілізованими громадянами і виконувати закон. І, по-друге, включати голову, креативність і думати, що з цим робити. І ми вирішили запустити опитування, щоб показати, що ідею прибирати герб підтримують всі громадяни. І якщо опитування це покаже, то вже під таким впливом суспільства можна змінити статус пам’ятки, демонтувати герб і нарешті передати в музей.

Другий холівар у Мережі — це демонтувати саму статую Батьківщини. Я провів невеличке опитування серед тих, хто найгучніше кричав позбутися монумента. І виявилося, що 8 з 10 опитуваних поняття не мають, що статуя — це частина музейного комплексу, куди можна підніматися, де є зал, де є ліфт. Люди поняття зеленого не мали, що це частина меморіального комплексу Другої світової війни. Після цих роз’яснень частина критиків ставала спокійніша. Люди уявлення не мають, скільки це роботи і скільки це коштує. А коштує це десятки мільйонів гривень. Деякі абсолютно безумні люди писали: «А давайте тоді її віддамо на металобрухт і це нічого не буде коштувати».

Дайджест головних новин

Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV

Підпишись

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Очевидно, що ці десятки мільйонів гривень під час війни ми не можемо направити на цю роботу. А без проєкту це взагалі неможливо. Крім того, що в Києві є недобудовані Музей революції гідності, Музей Голодомору, Архів національної пам’яті, Мистецький арсенал. І ми маємо вгатити десятки мільйонів, щоб демонтувати монумент?! Ті, що таке говорять — це безвідповідальні популісти, які мабуть не мають уявлення, про що говорять.

Дискусія про цей монумент не нова. Коли його ставили, кияни були незадоволені ним, бо він зіпсував пагорби. Вони навіть прізвиська їй всілякі вигадували. А туристи насправді захоплюються статуєю. Особливо ті, хто піднімається на неї. Тому це дуже серйозна тема для дискусії, і нам треба розібратись, чи розуміємо ми її як частину меморіального комплексу про Другу світову війну, чи можливо її переназначити як Батьківщину-Мати для сучасної незалежної України, що багато людей вважає за нонсенс.

Але скоріше за все нам треба осмислювати її в прив’язці до музею війни, який у ній розташований. Бо музей нікуди не дінеться. Друга світова війна — це величезна частина пам’яті про ХХ століття. І це не можна так просто викреслити. Тому що це дискусія дуже складна. І простим демонтажем тут не обійтись.

Мене взагалі страшенно дивує некомпетентність нашого Міністерства культури. Можна було спочатку поцікавитися, чи не було спроб зробити оте, що вони пропонують зараз. І думають, що це так просто. Мені також дивно, що це одоробло досі називають Батьківщина-Мати. Тому що у киян, коли вона була збудована, вона викликала страшенний спротив.

Попри те, що це були радянські часи, і висловлювати якісь «фе» було трохи небезпечно, її не називали ніякою матір'ю. Її називала просто баба. Напевно так змінився склад населення Києва, що ніхто про це не пам’ятає.

Щойно Україна отримала Незалежність, одразу почалися не розмови і голосування, а розрахунки: як це можна зробити і чи це можливо взагалі. Я маю абсолютно чітке уявлення про цей процес із перших рук, тому що це обговорювала професійна спільнота, а в мене батьки були архітектори. На той момент статуї було ще років десять. Тоді на поверхні були ще всі документи, і інженери розпочали розрахунки. З’ясувалося, що нічого не можна зробити. Тобто це будівництво наробило такого кошмару із ділянкою забудови, що будь-які маніпуляції з бабою загрожують Лаврі.

Також завдяки розрахункам з’ясували, що герб теж неможливо демонтувати, хоча дуже хотілось. Одного разу ми все це проходили. Навіщо зараз морочити людям голову і робити вигляд, що вони можуть на щось вплинути?!

Підхід до цієї проблеми має бути геть іншим. Перед усім має бути постійний і консолідований, і державними структурами, і будь-якими приватними, туристичними, інформаційними організаціями, підхід. До людей має доноситися, що це поганий зразок радянського мистецтва. Я кажу як мистецтвознавець. Є соцреалізм потужний, а це слабенький.

Я пропоную роз’яснювальну роботу. Жодної назви Батьківщина чи мати. Хай бог милує з такою мамою. Роз’яснювальна робота, широка, постійна, тривала. Всюди мають бути щонайменше роз’яснювальні таблички. Що це, по-перше, зразок тоталітарного мистецтва, суто пропагандистського. Адже закінчиться війна і знову поїдуть туристи, я знаю, що багато людей їхало подивитись найбільшу у Європі статую.

А в ширших роз’ясненнях має бути те, що радянська влада з 1930-х років, відтоді як Київ став столицею радянської України, весь час намагалася спаплюжити ландшафт, в якому, як вважали комуністи, забагато церков. І все якось не вдавалося, а тут нарешті вдалося. Тобто зіпсований історичний ландшафт, бо геть інший предмет домінує. Раніше домінантою була Лаврська дзвіниця. Абсолютне насадження людиноненависницької радянської ідеології. Це все треба постійно пояснювати, отак у нас стирчить посеред міста страшне. Мені здається це єдиний вихід. Я б сама була щаслива, якби цього не було. Але воно вже є. Можливо треба не людей опитувати, а замовляти інженерні дослідження, наскільки можливо колупати радянський герб. А тоді уже проводити роз’яснювальну роботу.

«Це найгірше, що можна вигадати», — відповіла Катерина Липа на ідею замінити радянський герб на український тризуб. «Не можна змішувати із тоталітарним символом символіку модерної України. Ми таким чином підключаємо до сьогоднішньої антикомуністичної ідеології комуністичний символ. Хоча герб дуже муляє очі, і якщо б можна було його прибрати, було б дуже непогано».

Як на мене опитування не потрібне. І дане конкретне опитування є звичайною маніпуляцією. Починаючи з того, яким чином це опитування представляє міністр Ткаченко, говорячи про «всім дорогу нам Батьківщину-Матір», таким чином нав’язуючи нам позитивне ставлення до цього монументу. Закінчуючи тим, що останнім пунктом у цьому опитуванні є абсолютно незаконний пункт — залишити все, як є.

Залишите все, як є — це пряме порушення закону про декомунізацію і такий варіант просто не має розглядатися. І дуже дивно, коли такий варіант пропонує міністр культури. Мені це нагадує, коли я був головою Інституту національної пам’яті, керівники місцевого самоврядування, які знають, що мають виноситися на обговорення, перейменування тих чи інших населених пунктів, першим пунктом вносили стару назву, ніби нічого не сталося. Давайте перейменуємо Дніпропетровськ, і один із тих варіантів був Дніпропетровськ. Це дуже неправильна насправді маніпуляція.

Ще одне важливе, про що йдеться у цьому опитуванні, якщо вже справді хотіли почути громадську думку, то одним із варіантів має бути демонтаж цього монумента. Принаймні я знаю велику кількість людей, які б підтримали саме такий варіант.

Моя особиста думка, що як мінімум має бути усунуто радянський герб з цього монумента. Яким чином, очевидно це питання до техніків і треба розглядати технічний бік цього питання. Я не підтримую ідею, щоб замінити його тризубом, тому що для мене цей пам’ятник у будь-якому вигляді буде радянської монументальної пропаганди. І будь-які спроби його українізації будуть просто зайвими. І абсолютно непотрібними. Він від цього не стане більш українським.