Непотрібна рефлексія. Рецензія на психологічний хоррор Антебеллум

20 вересня 2020, 09:50

В український прокат вийшов фільм Антебеллум — психологічний хоррор про минуле США, яке не дає нормально розвиватися сьогоденню.

Плюс до всього перед нами перша головна роль в повнометражній картині талановитої співачки Жанель Моне.

Сюжетно дебютний фільм режисерського дуету Джерарда Буша і Крістофера Ренца (купа стильних короткометражок) вписується в лінійку сучасних рефлексій на тему расизму в Америці. Тут можна згадати і Геть, і Ми Джордана Піла (один з продюсерів Антебеллум над ними якраз і працював), і піднятий на щити, але насправді страшно нудний новий серіал HBO Країна Лавкрафта.

Відео дня

НВ
Фото: НВ

І все б добре, але тільки їхній фільм не дотягує ні до кращих зразків жанру (Піл), ні до навіть середніх (Лавкрафт). На даний момент ним можна вимірювати дно подібних рефлексій.

1. Сюжет

Судячи з антуражу, середина XIX століття. Судячи зі збудженого настрою солдат-конфедератів, розпал Громадянської війни. Судячи з палючих плантацій бавовни і безлічі чорношкірих рабів, Південь США. Якась Луїзіана. Ставлення до рабів тут найжорстокіше з можливих: говорити їм не можна, будь-який прояв особистого карається мало не спалюванням в маленькому крематорії, що стоїть неподалік від маєтку, про регулярні зґвалтування говорити, взагалі, зайве.

Після безглуздо ефектного прологу в центр історії скромно виходить дівчина на ім'я Іден. Вона рабиня, яка вже раз намагалася втекти і поплатилася за це випаленим на боці клеймом.

Поступово з’ясовується, що колись Іден була не Іден, а нескромною докторкою філософії на ім'я Вероніка, авторкою бестселера про сучасні форми расизму, популярною лекторкою, матір'ю, дружиною. І жила вона в 2020-му. Яким чином Іден потрапила на Луїзіанську плантацію деякий час приховується. Головне ж, що їй періодично сниться минуле життя і почасти тому вона готує ще одну втечу.

Кадр з фільму
Фото: Кадр з фільму

2. Сценарій і драматургія

У 2017-му Джордан Пів поставив не те щоб тренд, не те щоб запалив іскру (її запалили, скоріше, білі копи і далі по ланцюжку аж до Білого дому), але додав жанру хоррору про расизм форму і позначив його обмежену тільки розумом автора глибину. А потім трошки відійшов в сторону і надав слово іншим. Проблема в тому, що інші далеко не завжди дотягують до рівня дотепності й точності висловлювань Піла.

І фільм Антебеллум тому яскравий приклад. Його назва перекладається з латини, як «до війни». І у випадку США означає період до Громадянської війни 1861−1865 років: приблизно той час, куди потрапила докторка філософії Вероніка. У разі фільму Буша і Ренцо воно означає, що війна ще не закінчилася.

Режисери не ставлять знак рівності між жахливим минулим своєї країни і її лицемірним сьогоденням. Вони повідомляють, що расизм не зник, а, прикрившись законами, сховався в тіні. Потенційні поневолювачі ж тільки і чекають, коли можна буде вийти з цих тіней і перетворити минуле на майбутнє. Думка не нова, але нагадувати/повідомляти про неї у формі що художнього фільму, що документального справа хороша. Однак, робити це треба тонко і з розумом.

Режисери ж, які тут ще й сценаристи явно звалили на себе більше, ніж змогли вивезти. Їхній фільм — перекошена карикатура на рефлексію про актуальне. І нагадування про те, що перш ніж встати на табуретку і почати говорити про щось серйозне, треба добре подумати і зробити домашню роботу.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Жанр хоррора використовувався тим же Пілом не дарма: його нехитрі, але дохідливі елементи ідеальні для донесення важливого. Але важливо, щоб вони спрацьовували. У фільмі Антебеллум зі страшного: бутафорський місяць над плантацією, карикатурно недобрі погляди парочки акторів третього плану, дитина з мішками під очима і тортури плантаторів. Все це розкидано в картині неживими і незрозумілими авторам елементами далекого їм жанру.

Точно так само непродумано і мертво виглядають також сюжетні елементи фільму. Гіпертрофована жорстокість минулого (всі білі - наволоч, ага) неприємним чином римується з гіпертрофованою правильністю доктора філософії Вероніки і її сім'ї сьогодні. Нехай плантатори приносять муки фізичні, але якась позамежна солодкість її сім'ї, вкрай банальна нісенітниця, яку вона несе зі сцени і поза нею, приносять глядачеві муки вже моральні. Біль поняття конкретне, його можна усвідомити, з ним можна працювати. Що робити з наскрізь банальною Веронікою не зовсім зрозуміло: хіба що заборонити їй говорити.

У підсумку, фільм Антебеллум кусає сам себе за хвіст: обидві його частини схожі на липкий, тривожний сон расиста і активіста руху Black Lives Matter одночасно. Вони змішуються в якійсь безідейний півторагодинний відрізок часу, проведеного біля екрану. Витратити його можна з більшою користю.

Кадр з фільму
Фото: Кадр з фільму

3. Актори і картинка

Джерард Буш і Крістофер Ренц вміють знімати красиво. Це видно одразу ж, у першій сцені з двома рабами, що біжать в рапіді: він ззаду, вона в ста метрах попереду. Видно, що вони закохані одне в одного. Їхня любов швидко обірветься.

Сцена насторожує: з ходу видно, що нас зараз будуть намагатися вразити кадром і нами зараз будуть сильно маніпулювати. Маніпуляція в результаті розіб'ється об невміння режисерів працювати з жанром і об їхній же сирий сценарій. А ось спроби краси залишаться у фільмі до кінця.

Але не те, щоб вони спрацюють в плюс: мертве, по-перше, не оживити, а, по-друге, красу Буш і Ренц трактують дуже вузько, невинахідливого.

Точно так само проносяться повз зусилля Моне (не те, щоб позамежні), її екранної подруги у виконанні Габурі Сідібе (роль-кліше) і двох головних лиходіїв у виконанні Джени Мелоун її обличчям грати зло досить просто) і Джека Х’юстона (йому просто з тієї ж причини).

Кадр з фільму
Фото: Кадр з фільму

Антебеллум — вердикт НВ

3/10

Фільм Антебеллум сильно нагадує вже названий Геть. У Джордана Піла хлопці вкрали провалений в результаті прийом з прологом і ідею про прихований расизм. Зверху вони нашарували свої ідеї, які треба додумувати, та естетику, яка не підкріплена чіткими думками, що більше дратує, ніж ні.

Екзорцизм американського сьогодення, який ось уже кілька років проходить на екранах кінотеатрів і з недавнього минулого на вулицях міст, цього разу провалився. Демони перемогли.


Антебеллум

Antebellum

2020 рік

США

Режисер — Джерард Буш, Крістофер Ренц

У головних ролях: Жанель Моне, Ерік Ланж, Джена Мелоун, Джек Х’юстон, Кирси Клемонс, Габурі Сідібе і інші.

Показати ще новини
Радіо НВ
X