«Допомога іншим — шлях зберегти душу». Павло Алдошин, який зіграв снайпера, а після 24 лютого став ним, — про свою роль і майбутню перемогу

18 вересня, 10:00
Головну роль у стрічці Снайпер. Білий ворон зіграв Павло Алдошин, який наразі боронить Україну (Фото:Кадр з фільму)

Головну роль у стрічці Снайпер. Білий ворон зіграв Павло Алдошин, який наразі боронить Україну (Фото:Кадр з фільму)

У День Незалежності в український широкий прокат символічно вийшла воєнна драма Снайпер. Білий ворон режисера Мар’яна Бушана. Головну роль у заснованій на реальних подіях стрічці, яку ще можна подивитися в кінотеатрах, зіграв актор Павло Алдошин, який зараз захищає нашу державу від окупантів.

Дебютна стрічка Бушана, що її почали знімати ще в 2020 році, розповідає про родину вчителя із Горлівки Миколи (його й зіграв Павло Алдошин), яка через пацифістські та екосвідомі погляди обирає для себе життя у власноруч створеному поселенні подалі від людей. Дружина Миколи — мисткиня, художниця, яка теж щиро вірить у дбайливе ставлення до світу (її втілила акторка Марина Кошкіна). За збігом обставин, під час заходу на Донбас російських військових екопоселення Миколи трапляється їм на шляху, і вони спалюють його, а вагітну дружину вбивають. Тож герою доводиться ставати на захист своєї землі та світлої пам’яті про дружину.

Відео дня

Втілене на постері гасло фільму «Геть з моєї землі» для Павла Алдошина набуло реального виміру з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого. Тоді він приєднався до лав українських захисників, і, подібно до свого героя, наразі служить снайпером. Також захищає Україну від окупантів колега Алдошина по фільму Снайпер. Білий ворон Роман Семисал, відомий шанувальникам українського кіно за потужною роллю капітана у фільмі Черкаси.

Кадр із фільму
Фото: Кадр із фільму

У важкі для України часи, коли щирість та правдивість стають на передньому фланзі нашої боротьби, Павло Алдошин під звуки вибухів і шум цвіркунів розповів про те, як ставиться до свого екранного прототипа сьогодні, те, як допомагаючи іншим врятувати свою душу, про красу Донбасу та святкування майбутнього дня перемоги.

Нещодавно ваш колега, актор Володимир Ращук розповів, що за день до війни зустрічався з військовим, якого мав грати в театрі. Наступного дня почалося повномасштабне вторгнення і він записався до добровольчого батальйону. Розкажіть свою історію, адже ви теж зіграли снайпера в кіно, а зараз захищаєте країну. Як ви прийняли це рішення і наскільки складним/легким воно було?

Для мене початок вторгнення не був несподіванкою. Звісно, було сумно й тривожно, але аж ніяк не раптово. Я розумів, що це станеться: сьогодні, завтра… Впевнившись, що мої рідні в безпеці, тримаючи зв’язок зі своїми дітьми, я розумів, що мені треба робити чоловічу справу зараз, і моя країна, моя земля, моя сім'я потребує цього. Це рішення було прийняте заздалегідь. Внутрішньо — я просто чекав, мені не було складно.

Павло Алдошин з дітьми (Фото: @paldoshyn / Instagram)
Павло Алдошин з дітьми / Фото: @paldoshyn / Instagram

Багатьох вражає, що в Україні актори, музиканти, режисери одразу ж приєдналися до лав захисників, будучи далекими від військової справи. На вашу думку, що найважче для людини творчої, яка взула солдатські чоботи, а що, навпаки, допомагає?

Чесно кажучи, я майже не спілкуюся з людьми творчості, які опинилися на війні, у моєму оточенні таких немає. Зараз це тільки військові, люди, які були військовими або незадовго до цього чи вже під час вторгнення стали військовими. Я не знаю, як себе зараз почувають актори, співаки, художники…

Можу сказати, що мені, як людині зі світу творчості, дуже допомагає моя уява, фантазія, те, що всередині себе я можу створити особливу атмосферу, яка допомагає мені пережити великі навантаження, зокрема психологічні та емоційні. Ти завжди створюєш собі обставини, у які ти потрапляєш, кажеш собі: «це не кров», або «це зараз припиниться, це тимчасово». Або коли тобі треба 20 кілометрів пішки пройти кажеш: «та ти вже 8 пройшов, то що, будеш зупинятися і повертатися назад, 8 — це ж цифра безкінечності» і починаєш це в голові крутити, поки ти собі уявляєш, міркуєш на ці теми — бачиш, а позаду вже 12 кілометрів, поки ще подумав про 12, то вже й 18.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Давайте поговоримо про фільм Снайпер. Білий ворон. Він заснований на реальній історії людини, якій довелося захищати власну землю та стати снайпером-добровольцем. Чи змінилося ваше ставлення до свого персонажа після 24 лютого? Чи поглянули ви на нього іншими очима?

Нічого не змінилося. Я абсолютно точно пізнав та зрозумів свого персонажа ще на моменті, коли ми готувалися до зйомок фільму. Для мене все, що відбулося після 24 лютого, лише підтвердило мої переживання, мої думки, мої спрямування щодо цієї ролі, мене як виконавця цієї ролі.

Кадр зі зйомок
Фото: Кадр зі зйомок

Вашою партнеркою по фільму Снайпер. Білий ворон є акторка Марина Кошкіна. Раніше вона знялася в головній ролі у фільмі Із зав’язаними очима, де зіграла героїню, яка шукає новий шлях після втрати, якої вона зазнала через війну. Ваш герой фактично теж долає втрату, стаючи на захист. Як вам здається, як українцям зберегти себе ментально, проходячи через ці часи?

Я не знаю, це абсолютно суб'єктивна моя думка, що допомогти собі можна через допомогу іншим. Це найправильніший, найправдивіший, найорганічніший шлях до того, щоб зберегти себе і свою душу.

За останні вісім років в Україні виходило досить багато фільмів про війну на Донбасі: Кіборги, Черкаси, Позивний Бандерас, Наші котики. Які історії вам, як актору, який опинився на передовій, захочеться розповідати після нашої перемоги?

Я думаю, що це будуть такі моменти, дуже інтимні, які не нестимуть якогось героїчного характеру. Це будуть моменти про те, як війна змінює людей, як вона гуртує, показує на певних прикладах їхнє надбання, їхні вразливі місця, показує їх як особистості або що вони й зовсім не особистості, а просто утриманці. Думаю, що буду більше розповідати про те, яка красива наша земля. Буду розповідати, як під час такого лиха й такої негоди мені самому та моїм побратимам вдавалося зберігати бойовий дух, бути в тонусі, радіти, помічати красу навколо себе. Я буду розповідати про це.

Алдошин на фронті (Фото: @paldoshyn / Instagram)
Алдошин на фронті / Фото: @paldoshyn / Instagram

В день, коли у прокат вийшов ваш фільм Снайпер. Білий ворон, виповнилося пів року повномасштабній війні. Який ваш найяскравіший спогад за ці дні?

Думаю, це не спогад, а це враження, найяскравіше враження. Це краса Донбасу. Це моє найяскравіше враження, моє найяскравіше відкриття, моє натхнення, мій антидепресант.

Одна з найвідоміших акторок України Ада Роговцева каже, що святкуватиме день нашої перемоги, п’ючи шампанське на своєму балконі. Як ви відсвяткуєте нашу перемогу?

Я думаю, що в той день, коли він настане, буду просто мовчати, можливо, буду «рюмсати» трошки, буду згадувати своїх побратимів. Спробую до кожного з них звернутися, до кожного, хто лишився в моїй пам’яті, щоб у своєму монолозі передати їм свої переживання цього моменту, цієї миті. Для мене це дуже важливо.

Кадр із фільму
Фото: Кадр із фільму
Показати ще новини
Радіо НВ
X