Мовчання=смерть. Рецензія на соціальну драму Робена Кампійо 120 ударів на хвилину

29 листопада 2017, 20:00

Спогади часто не тільки причина ностальгії та страждань, а й джерело натхнення і неймовірних історій боротьби. Це цілком підтверджує драма французького режисера Робена Кампійо 120 ударів на хвилину, яка виходить в український прокат до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом

Кампійо, що пройшов в кінематографі шлях від монтажера до режисера, ідею зняти кіно про активістів паризької організації Act Up, яка домагалася більшого інформування суспільства про ВІЛ-інфекцію та поліпшення життя людей, хворих на СНІД, виношував давно. «Деякі сцени я створив 20 років тому», — говорить він.

Відео дня

Режисер приєднався до Act Up в 90-х і був її активним учасником близько п’яти років: відвідував мітинги, конференції та акції, займався вивченням інших небезпечних хвороб (зокрема, туберкульозу). Також писав статті-відповіді на матеріали в ЗМІ, що дискримінували ВІЛ-інфікованих і представників секс-меншин.

120 ударів в хвилину (2017) © Memento Films Distribution

120 ударів в хвилину (2017) © Memento Films Distribution Фото:

«Я згадував свій власний досвід з тієї епохи: про те, як в певний момент ми перестали відчувати себе жертвами цієї хвороби, а відчули, що нам треба брати події у свої руки й активно долучатися до боротьби. Перейти від жертовної позиції до позиції активної участі. Іншого вибору у нас не було — бо йшлося про життя наших близьких», — згадує Кампійо.

При цьому задуманий десятиліття назад фільм сьогодні виявився таким актуальним, що отримав гран-прі Каннського кінофестивалю і схвалення маститих режисерів. Крім того, третя режисерська робота Кампійо була відібрана як картина, яка представить Францію на наступній кінопремії Оскар.

Сюжет

Париж, 90-і роки. У країні набирає обертів епідемія ВІЛ, але це більше турбує громадських активістів, ніж державу. Непоінформованість суспільства і відсутність доступу до засобів захисту породжують все нові й нові випадки інфікування.

Активісти паризької Act Up змушені самі розбиратися в медичних термінах, стежити за дослідженнями, щоб врятувати себе і своїх близьких, а також проводити інформаційні акції, щоб протистояти поширенню хвороби.

«Ми прийшли в цю організацію Act Up після 10 років стриманого мовчання. Ми були жертвами хвороби і не мали сил щось з цим робити. І через 10 років стався певний прорив, і ми почали говорити все, що хотіли: вимагали легалізувати всі наркотики, закрити всі в’язниці, вимагали припинити дискримінацію гомосексуалів. Ми повністю звільнили себе, щоб говорити про все, що завгодно», — згадує про роки активістського життя Кампійо.

120 ударів в хвилину (2017) © Memento Films Distribution

120 ударів в хвилину (2017) © Memento Films Distribution Фото:

Організація — це такий собі живий організм, зі своїми активними і пасивними центрами, протиріччями і конфліктами, але спільною метою. У Act Up постійно приходять нові активісти, як ВІЛ-позитивні, так і здорові, а кожні збори починаються новинами про тих, кого забрала хвороба.

Сценарій і драматургія

Режисер каже, що саме написання сценарію зайняло рік-півтора часу, але до цього він набагато довше створював його в своїй голові. Дописаний Кампійо сценарій постійно змінювався, правки вносилися після першої зустрічі з акторським складом, а також по ходу підготовки до зйомок. «В результаті, коли ми знімали, я практично не дивився в сценарій, настільки він був змінений», — розповідає він і додає, що найменше виправлень було в діалогах.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Сценарій, визнає режисер 120 ударів…, був найбільшою складністю в роботі над картиною. «Я писав сценарій, спираючись на власні спогади, я не користувався іншими документами, а занурювався в себе і щось згадував. І оскільки мова йшла про емоційно важкі моменти, іноді мені було емоційно складно переживати все заново», — каже Кампійо.

120 ударів в хвилину (2017) © Memento Films Distribution
120 ударів в хвилину (2017) © Memento Films Distribution Фото:

Що стосується драматургії, то вона повністю підпорядкована намірам режисера залишити глядача не просто спостерігачем, а повністю занурити його в те середовище. Спочатку Кампійо «приводить» нас в Act Up, знайомить з внутрішньою організацією, але поступово, через численні міні-історії і події, що стирають межі особистого простору, майстерно робить частиною того, що відбувається.

«Друге, чого я хотів добитися цим фільмом — це відчуття емоційного переживання в зв’язку з тими подіями. Не завжди наші емоції йшли в тому руслі, як ми собі планували, представляли, як це має виглядати. Але слід сказати, що наша спільна діяльність несла для нас велику радість», — зазначає він і каже: щоб віддати данину життєствердній ролі перебування в Act Up, доповнив первинну назву Удари на хвилину (BPM) цифрою, що символізує біти клубної музики і прискорене серцебиття.


120 ударів в хвилину (2017) © Memento Films Distribution
120 ударів в хвилину (2017) © Memento Films Distribution Фото:

Картинка

Режисер і команда відтворюють на очах глядача Париж 90-х, який був би звичний сьогоднішньому поколінню. Кампійо зізнається, що навмисне підбиралися костюми, які виглядали б сучасно і сьогодні. Мабуть, так творці хочуть полегшити діалог з молоддю, яка на противагу героям фільму відчуває себе надзахищено: «Молодь у Франції майже не говорить про цю проблему, тому що у Франції її майже подолано. І це має зворотний ефект: адже деякі з них приходять до лікарень вже хворими, бо не відчували необхідності перевірятися».

При цьому сцени звичайного життя активістів розбивають уповільнені кадри зі видовищних акцій протесту, Гей-прайдів і численних нічних тусовок, а також багаторазово збільшене зображення процесів в клітинах людського організму.

120 ударів в хвилину (2017) © Memento Films Distribution
120 ударів в хвилину (2017) © Memento Films Distribution Фото:

Актори

Кастинг акторів, розповідає Кампійо, тривав дев’ять місяців. Героїв шукали у всіх можливих місцях: театрах, в Facebook і навіть сайтах знайомств для геїв. «Актори в моєму фільмі є здебільшого молодими, тому що ми самі були молодими. І здебільшого вони є геями, так сталося не навмисно. І вони мають зовсім інше ставлення до проблеми СНІДу, ніж ми мали тоді, тому що вони не пережили той страх, який пережили ми», — говорить він.

Саме в Facebook вдалося знайти одного з головних персонажів — виконавця ролі Натана Арно Валуа. Він кілька років тому закинув акторську кар'єру і змінив професію, проте Кампійо побачив його фотографії і вмовив приєднатися до проекту. Більш того, саме в уста його героя режисер вклав свою особисту історію втрати.

120 ударів в хвилину (2017) © Memento Films Distribution

120 ударів в хвилину (2017) © Memento Films Distribution Фото:

Переконливу гру Валуа доповнює інший головний герой — активіст-радикал Шон у виконанні аргентинського актора, номінанта премії Люм'єр Науеля Переса Біскаяра. За блискуче перевтілення в ВІЛ-позитивного активіста-гея Біскаяр в листопаді був номінований на отримання премії European Film Awards як Найкращий європейський актор.

120 ударів на хвилину — вердикт НВ

Третій повнометражний фільм Робена Кампійо став надзвичайно актуальним для Франції, де вже встигли «забути» про боротьбу за права і найголовніше з них — право на життя. Відгуки, номінації, нагороди і те, що країна представляє картину на найпрестижнішій кінопремії світу — Оскарі - свідчить про те, що режисер екранізував свої спогади в найактуальніший час.

Кіно, що змушує забути про всі можливі відмінності між людьми і думати про те, що ніхто не заслуговує відчуження або стигматизації, ймовірно, навіть більш актуальне для України, де ситуація з поширенням ВІЛ-інфекції пішла не далеко від того, що для Франції вже спогади.

* Мовчання = смерть — гасло організації Act Up

120 ударів на хвилину

120 battements par minute

драма

2017 рік

Франція

Режисер: Робен Кампійо

Актори: Науель Перес Біскаяр, Арно Валуа, Адель Енель

Слідкуйте за найцікавішими новинами з розділу НВ STYLE в Facebook


Показати ще новини
Радіо НВ
X