23 березня, 10:40
«Починається нова ера України». Командир взводу Карпатська Січ розповів, на що здатна людина на протезах і про мрії танцювати в балеті
26-річний Олександр Будько до лютого 2022 року працював баристою в Києві та мав мрію увійти до топ найкращих дизайнерів. З початком повномасштабного вторгнення пішов добровольцем у батальйон Карпатська Січ.
У серпні на передовій в його окоп прилетів снаряд, Олександр був важко поранений і тепер пересувається на протезах. Проте це не завадило «Терену» жити повноцінним життям і стати незламним прикладом для українців. Ходити Олександру допомагають три види протезів: одні для ходьби, інші для бігу, і є окремо для кросфіту, в яких уже можна давати фізичні навантаження. Хлопець планує брати участь у міжнародних змаганнях «Ігри нескорених» (Invictus Games) для ветеранів, які дістали травм.
Ось буде відбір до збірної України. Цьогоріч Ігри відбуватимуться в німецькому Дюссельдорфі. Всі країни світу боротимуться за першість.
У розмові з Оленою Кравець Олександр розповів, що у США, де він проходив реабілітацію, до військових ставляться з особливою повагою і таке ставлення закладається ще з дитинства.
Там, в Америці, до всіх з повагою ставляться, там ліберальна країна. Але до військових там особлива повага. Для них норма — віддати честь чи висловити подяку військовому. Коли ми проходили вулицею у військовій формі, абсолютно всі люди — хтось кивав головою, хтось дякував за службу...
І таке ставлення має бути і в Україні. На думку Олександра, саме зараз країна змінюється і повага стає важливою.
Здебільшого це молодше покоління — 30−40 років — люди якось переламали себе через цю війну, переламали свій світогляд. І починається вже, сподіваюсь, нова ера України. І так, починається нове взагалі ставлення не тільки до військових, а й до соціуму загалом.
Олександр також розповів, що зараз працює над книгою «Історія впертого чоловіка». Писати він її почав на фронті як щоденник військового.
Я його просто художньо оформив і переніс на текст якийсь свій внутрішній досвід, свої переживання, своє бачення ситуації. Я ніколи не замислювався про написання книг серйозно, бо я ніколи написанням не займався. Здавалося: ну, де книга, а де я? Тепер книжка стає реальністю.
Є у Олександра «Терена» ще одна мрія: він думає про балет.
Я познайомився у Штатах з акторами балету The United Ukrainian Ballet, котрі були в Національній опері України. Тобто це українці, котрі зараз за кордоном, і вони танцюють балет, прославляють українську культуру. І я сказав своєму другу Олексію: давай ми інтегруємо мене в балет. Я хочу спробувати зробити виступ, щоб можна було їздити та своїм прикладом показати, по-перше, незламність як українського народу, так і просто людини, котра не здається, танцює попри все і живе. І друге — це збір коштів від західного світу для допомоги на протезування наших військових.
- «Такі історії надихають». Дмитро Кулеба розповів, як українським військовим встановили біонічні протези у Мексиці
- Автори — українські ветерани. Фільм про російсько-українську війну Життя на межі виходить у широкий прокат у березні
- Швидко освоюють Patriot. Українські військові вразили американських інструкторів — CNN