«І я залишаюсь. І буду. Сильна». Дівчина загиблого героя Да Вінчі Аліна Михайлова поділилась щемливими спогадами про нього

Аліна Михайлова розповіла, що не писатиме в соціальних мережах про свій біль, і що, попри загибель Да Вінчі, вона залишається Аліною Да Вінчі, як її більшість називали з 2017 року. Вона зазначила, що їхнє коротке спільне життя — шість років «під час/на війні», сповнене емоціями і відчуттями, «які люди іноді не проживають за все своє подружнє довге 20−30−40 річне життя».

«Зі сварками і криками, і з мандрами, довгими розмовами про наші великі плани, фразами «ти єдина в батальйоні, хто не підпорядковується моїм наказам! переводься куди хочеш!» та фразами «нам головне пережити цю війну, і далі будемо з тобою жити нормально, давай просто протримаємося».

І пообіцяла, що залишиться сильною.

«Дмитро завжди лишав у нас дома або відправляв мені записки з написами „Будь сильна“. І я залишаюсь. І буду. Сильна. Я вже зробила те, щоб ти міг сказати там: „Зай, охриніти, та ти змогла і це!“. Я пишу тобі щодня звіти в телефон про мій проведений день, в якому зі звітів це — скільки раз я була у тебе на могилі і кого я сьогодні бачила з наших друзів та знайомих там. Я залишаюсь, попри певну лють на тебе, сильною. Хоча кожного цього клятого безтолкового дня, ввечері, у нас дома — я розбиваюсь на друзки. І щоранку я знову збираюсь. Заради тебе і того, щоб тобі за мене не було соромно. Щоб я ні в кого не викликала жалості. Щоб ти не помилився в тому, що я твоя сильна Аліна», — написала вона.

Вона нагадала, що для Да Вінчі все життя було на війні.

«Попри це. Мені пощастило стати для нього опорою, підтримкою, іноді страшним нервотрьопом, але й великим шаленим коханням, в якому я ніколи не мала сумніву.

Для мене велика гордість знати цю велику людину дійсно краще за всіх у цьому світі.

Не тільки як командира Да Вінчі. Але і як того самого мого Діму. Я кохаю тебе. Назавжди. Тільки зараз я розумію, наскільки мені тебе не вистачає. Тільки зараз я вию тим самим вовком з кожним днем все більше і більше через відсутність твоїх постійних, просто постійних дзвінків та смс. Я ніколи не повірю і не прийму того, що ми більше не зустрінемося".

Після похорону Дмитра Коцюбайла фотографи Ліберови, що документують війну, опублікували фото з прощання, де в кадрі згорьована Аліна Михайлова. Ці фото викликали гарячу дискусію в Мережі щодо етичності публікації таких знімків.