«Манхэттен среди пустыни». Каково это — жить в средневековых йеменских небоскребах
Некоторые дома Старой Саны достигают высоты 30 метров — это примерная высота первых небоскребов Чикаго. Древним йеменским высоткам — 300−500 лет, они сверхпрочные и экологичные. Для жаркого и сухого климата это идеальное жилье. Но кому нужны небоскребы посреди пустыни, где, казалось бы, полно места?
Величезні ворота Баб аль-Яман, за якими лежить стара частина столиці Ємену Сани — як портал в інший світ.
Височезні, але вузькі будинки, тісні вулички, невеликі, але пишні фруктові сади й городи… На базарі, як в давнину, продають ослів.
Слюсар просто на вулиці майструє чималих розмірів ключ — мабуть, до одних з цих великих дерев’яних дверей. Крамар продає з воза колючі, як кактуси, груші. Пекар випікає свіжий хліб у земляній ямі. Втомлений верблюд ходить по колу, приводячи в рух кам’яні жорна, що розтирають кунжутне насіння.
- Марокканське місто всіх відтінків лазурі
- Годинник, який змінив наше розуміння часу
- Дерев’яний рай для книголюбів
Але найдивовижніше тут — архітектура.
Таких будинків, як у Старій Сані, немає більше ніде у світі (крім самого Ємену). На перших поверхах немає вікон — одноманітність глухих стін з глиняних цеглин порушують лише великі двері. Але якщо підняти очі, там є на що подивитись.
Будівлі витягнуті у висоту. Іноді на кожному поверсі лише одна-дві кімнати. Але, коли стоїш поруч, здається, ніби вони йдуть в небо.
Будинки одночасно гарні й практичні. Перші поверхи займають стійла для тварин або майстерні. Деякі вікна верхніх поверхів мають кольорове скло або машрабії - візерункові дерев’яні решітки. Це означає, там живуть жінки.
Обрамлення вікон й горизонтальні фризи, що розділяють поверхи, майстерно зроблені з білого вапняку, що у поєднанні з жовтими стінами створює ефект пряникового будиночка. На пласких дахах облаштовані відкриті тераси, де господарі сплять у спекотну погоду.
З вулиці складно оцінити висоту будинків, але, коли я відійшла трохи далі, то нарахувала в деяких по сім поверхів.
Коли хмарочосу п’ять століть
Підіймаюсь на дах одного з таких велетнів, де працює кафе. З усіх боків височіють так ж високі будинки, і я відчула себе в Нью-Йорку чи Дубаї.
Різниця в тому, що цим хмарочосах — від 300 до 500 років і побудовані вони не з залізобетону за сучасними технологіями, а з випаленої глини.
Деякі будинки старої Сани заввишки до 30 метрів — приблизно як перші хмарочоси Чикаго.
Такі споруди розкидані по всьому Ємену — наприклад, у місті Шибам, яке англійська мандрівниця Фрея Старк у 1930-х роках назвала «Мангеттеном пустелі», або у Дар-аль-Хаджарі («Палаці на скелі»), де жили правителі країни — імами.
Архітектура ця така унікальна, що ЮНЕСКО внесла Шибам, Забід і Стару Сану до свого списку об'єктів Всесвітньої спадщини.
Висотні споруди в Ємені будували вже у VIII-IX століттях, стверджує Тревор Мерченд, професор Лондонської школи східних і африканських досліджень та автор книги «Архітектурна спадщина Ємену — будинки, що притягують погляд».
"Як свідчать середньовічні джерела, збудований у III столітті до нашої ери палац Чумдам у Сані, де мешкали правителі Сабейського царства, мав 20 поверхів і був пишно прикрашений", — каже він.
Щоправда, експерт зауважив, що перевірити це майже неможливо, як і визначити за допомогою вуглецевого аналізу вік матеріалів, з яких збудовані єменські хмарочоси: річ у тім, що глинобитні стіни тріскалися під впливом сонця й вітру, і їх постійно відновлювали.
Унікальними ці будівлі робить те, що їх продовжують використовувати за призначенням. У Старій Сані деякі з них перетворили на готелі й кафе, але переважно в них просто живуть люди.
«Дітьми ми ганяли м’яча вузенькими вулицями, юнаками потягували каву за різнобарвними вітражними вікнами», — каже Арва Мокдад, представниця єменського Фонду охорони і відновлення старих будівель.
Але навіщо?
Подорожуючи країною й милуючись хмарочосами, я ніяк не могла зрозуміти, навіщо пращури єменців будували їх, якщо кругом пустеля і місця скільки завгодно.
Авторка книги «Архітектура Ємену і її реставрація» Салма Самар Дамлуджі пояснила мені, що насправді місця для будівництва тут завжди гостро не вистачало, тому що жити в пустелі неможливо, а будь-який клаптик землі, придатний для сільського господарства, цінувався на вагу золота.
Міста росли вгору, оскільки мали бути компактними — зокрема, заради безпеки. Для захисту від ворогів навколо кожного з них споруджували високу стіну під назвою «сур». Вночі міські ворота замикали.
Міжплемінні конфлікти завжди були у Ємені звичайною справою, підтверджує професор Мерченд.
Побудовані з природних матеріалів єменські будинки чудово підходять для клімату аравійської пустелі. Екрановані вікна захищають приміщення від прямих сонячних променів, але пропускають навіть найслабший вітерець і дають достатньо світла.
Цеглу не випалювали на вогні, а сушили на сонці.
«Невипалена глина повільно поглинає і віддає тепло, — пояснює професор архітектури Каліфорнійського університету в Берклі Рональд Рід. — Вдень в таких будинках прохолодніше, а вночі тепліше, ніж зовні»
Глиняна архітектура — головний предмет наукового інтересу професора Ріда. Він сам живе на півдні штату Колорадо у просторому будинку з невипаленої цегли, який побудував ще його прадід.
Метод поперечникового ряду
Старовинні єменські майстри майже не користувалися лісами, а клали цеглу зсередини. Спершу споруджувався кам’яний фундамент до двох метрів завглибшки. Стоячи на ньому, каменярі зводили стіни першого поверху, настилали дерев’яну стелю, піднімались на неї, і так далі.
Використовували метод поперечникового ряду, коли цеглини повертали до зовнішнього боку стіни поперековою гранню, і межа між двома верхніми цеглинами проходить в центрі нижньої. Конструкцію зміцнювали дерев’яними кроквами.
Риштування застосовували лише для ремонту верхніх поверхів вже споруджених будинків.
За словами Салми Дамлуджі, ця техніка майже втрачена. «Ми бачимо шести-семиповерхові будинки з глини, що простояли три століття й більше. Сучасний архітектор такого не побудує», — каже вона.
«Гірко дивитися»
Джалуджі й архітектурний фонд «Даван» намагаються врятувати старовинні навички. Вони проєктують будинки з натуральних матеріалів за традиційними технологіями, але з сучасними зручностями.
Історичним будівлям загрожує вітряна ерозія. Через багаторічні війни між урядом Ємену і повстанцями-хуситами та через масову бідність багато власників не мають можливості утримувати їх належним чином.
У 2020 році ЮНЕСКО обстежила близько 8 тисяч єменських будинків і своїм коштом відреставрувала 87 з них, що майже обвалилися. ООН й місцеві ентузіасти роблять все можливе, але ресурсів недостатньо.
«Гірко дивитися на те, як історія перетворюється на руїни. Це велика втрата для всього людства», — журиться Арва Мокдад.
Але є і привід для гордості.
«У будь-якому іншому місці такі будівлі були б музейними експонатами, а тут в них живуть! Важко описати словами гордість, живучи в будинку, що бачив покоління твоїх пращурів й відчуваючи живий зв’язок з минулим», — підкреслює вона.
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!
