Вонючие штаны. Носить джинсы год без стирки — почему люди отказываются стирать вещи
Вместо стирки сторонники необработанного денима используют другие способы ухода за своей одеждой (Фото:АЛАМИ)
Люди со всего мира в течение года носят джинсы (и не стирают их) из необработанного материала (raw denim), и соревнуются за лучшие узоры, образовавшиеся на них во время носки.
Браян Шабо та його команда годинами розглядають фотографії поношених джинсів й оцінюють візерунки на них. А потім — оголошують переможців.
Це — спільнота Indigo Invitational, де люди з усього світу протягом року носять джинси з необробленого матеріалу (raw denim), і змагаються за найкращі візерунки, що утворилися на них під час носіння. А оскільки від мийних засобів та води джинсова тканина стає м’якшою, один із ключів до досягнення висококонтрастних візерунків — уникати прання.
Цієї стратегії дотримуються всі - від членів клубу «без прання» до генерального директора Levi’s.
Шабо виробив звичку якомога менше прати, коли купив свою першу пару необроблених джинсів у 2010 році. Коли він на пів року поїхав з рідної Канади до Європи, він взяв із собою ці джинси.
- Чому одяг треба прати менше або не прати взагалі. Пояснює відома модельєрка
- Як часто треба митися, міняти білизну і прати рушники
- «Я — лікар, і я не миюся вже п’ять років»
«Це була моя фішка — ці смердючі джинси, — розповідає він BBC Culture. — Вони жахливо пахли».
У Будапешті він зустрів свою майбутню дружину, і джинси стали частиною початку їхніх стосунків.
«Мої джинси валялися на підлозі біля ліжка, — згадує він. — Коли ти заходив у кімнату, то відчував їхній запах… Мені дуже пощастило, що моя дружина була дуже сильно в мені зацікавлена».
За підрахунками Шабо, серед учасників конкурсу Indigo Invitational, який у січні наступного року розпочнеться вчетверте, понад 90% учасників не перуть джинси, поки не одягнуть їх 150−200 разів.
Під кінець року я б не дуже хотів розглядати деякі з них надто близько, — каже він. — Вони, мабуть, не дуже добре пахнуть".
Кілька його друзів-поціновувачів необробленого деніму йдуть іще далі - вони дотримуються так званої «філософії ніколи не прати».
«У замкненому просторі, як-от маленькому ліфті, якщо чувак носить такі джинси, то можна відчути цей запах, — каже він. — Деякі з найкращих зразків також демонструють на виставках джинсів. Вони мають свій аромат… Це не неприємний запах як такий, але специфічний».
Замість прання прихильники необробленого деніму використовують інші способи догляду за своїм одягом — наприклад, ультрафіолет («Я називаю це сонячною ванною», — каже Шабо) або просто провітрюють одяг на ніч.
Сам Шабо все ж іноді користується пральною машиною.
«Щойно моя дружина відчуває запах моїх джинсів, одразу каже мені, й вони негайно йдуть у прання», — каже він.
Любителі джинсів — не єдині, хто потроху відмовляються від прання. У 2019 році у заголовки газет потрапила дизайнерка Стелла Маккартні, яка розповіла Guardian про свої звички щодо прання.
«Загалом, у житті діє емпіричне правило: якщо вам не треба щось почистити, то це не треба чистити. Я не міняю бюстгальтер щодня, і не кидаю речі до пральної машини лише тому, що раз їх одягнула. Я дотримуюся гігієни, але насправді я не прихильниця хімчисток чи будь-якого прибирання».
Інші переглядають свої звички прання через турботу про довкілля або зростання вартості електроенергії. Мак Бішоп, засновник компанії одягу Wool & Prince, розповів Fast Company, що він змінив свій акцент на «зручності й мінімалізмі», який добре відгукувався споживачам-чоловікам — «особливо тим, хто вже не любив прати білизну», каже він — коли розпочав просувати свій жіночий бренд Wool&.
На його думку, після сторіччя сексистської реклами прання жінки будуть гірше реагувати на ідею не прати свій одяг — і дослідження підтвердили такий підхід, коли показали, що для жінок більш ефективною причиною відмовлятися від прання є захист довкілля.
Сьогодні бренд Wool& продає сукні з мериносової вовни й рекламує їх за допомогою «челленджу» — клієнтки носять одну й ту саму сукню щодня протягом 100 днів. За словами Ребекки Ебі з Wool&, його учасниці зазначають, що завдяки носінню одягу з вовни мериносів (яка не вбирає в себе неприємні запахи) стали менше прати.
Однією із клієнток Wool& є Челсі Гаррі з Коннектикуту, США.
«Я виросла в будинку, де все перуть після одного використання, — розповіла вона BBC Culture. — Рушник після одного використання, піжаму після одного використання».
Одного літа Челсі жила зі своєю бабусею, яка навчила її вранці класти піжаму під подушку та одягати її наступного вечора. Пізніше вона познайомилася зі своїм чоловіком, який, за її словами, «майже не пере».
Потім, під час пандемії, Челсі почала ходити в походи. І саме тоді все дійсно змінилося.
«Очевидно, що ви не можете прийняти душ після того, як ходили цілий день і спали в гамаку чи наметі», — каже вона.
Інші члени туристичної спільноти рекомендували спідню білизну Ex Officio, яку можна носити кілька днів або швидко випрати та висушити.
Використовуючи цей та інший вовняний одяг, Челсі виявила, що може ходити в походи цілими днями і при цьому почуватися комфортно.
«Тоді, — каже вона, — я почала думати: чому б мені не робити цього в повсякденному житті?» Саме так і сталося.
Челсі не турбує запах. «Я довіряю своєму носу», — каже вона.
Як і Шабо, вона використовує хитрощі, щоб уникнути частого прання: провітрює одяг на ніч або бризкає оцтом чи горілкою під пахви.
«Я вішаю одяг біля вікна, я приймаю душ, у мене є спідня білизна Ex Officio, а вранці я просто одягаю все це знову», — каже вона.
«Одна з найгірших речей, які ви можете зробити з одягом з точки зору його довговічності - це випрати його», — каже Марк Самнер, викладач стійкої моди в Університеті Лідса.
За його словами, під час прання одяг може порватися, сісти і втратити колір. Разом зі своїм колегою Марком Тейлором Самнер вивчає, як мікроволокна з прання потрапляють до морських тварин. Але хоча він каже, що зменшення частоти прання одягу — правильний вибір для довкілля, він не виступає за повний мораторій на пральні машини.
«Ми не хочемо, щоб люди думали, що вони не можуть прати речі, бо таким чином вони руйнують планету», — розповів Самнер BBC Culture. — Йдеться про те, щоб спробувати знайти правильний баланс".
За його словами, прання одягу є важливим з медичних та гігієнічних причин, наприклад, для людей, які страждають на екзему, які намагаються уникнути подразнення, викликаного розмноженням природних шкірних бактерій на одязі.
Для самооцінки людей також важливо «не соромитися свого одягу через те, що він брудний або смердючий».
Самнер і Тейлор кажуть, що не існує «середніх показників» щодо частоти прання: ми всі використовуємо різні температури прання, цикли та комбінації кольорів і тканин. І самі вчені стикаються з тими ж головоломками, що й усі ми.
«Здається, я займаюся текстилем уже 30 років, — каже Самнер. — І я маю знати, що я повинен відокремити свою бавовну від синтетики, білу білизну від кольорової… Але, чесно кажучи, у мене немає часу».
Здається, найкращий підхід — бути гнучким.
«Якщо ваш одяг не пахне, не варто його прати, — радить Самнер.
Також він пропонує прати речі за нижчих температур або обирати дуже короткий цикл без прального порошку взагалі.
Крім того, занадто часте прання одягу з'їдає час вашого життя. А в кого він зайвий?
«Мене справді цікавлять питання стійкості, довкілля та управління природними ресурсами, — каже Челсі. — Але мене також турбує мій власний час».
Шабо також піклується про екологічність, але має й інші причини відмовитися від надмірного прання.
«У мене є інші справи, — каже він. — Я маю собаку вигулювати».
