Огонь и ярость: внутри Белого дома Трампа. Отрывок из книги, ставшей сенсацией

7 июня 2018, 15:40

В конце мая издательство #книголав опубликовало бестселлер Огонь и ярость: внутри Белого дома Трампа журналиста Майкла Вулфа в переводе Максима Яковлева и Павла Билака. Книга написана по результатам 200 интервью и раскрывает подробности работы администрации президента США. Огонь и ярость содержит столько потрясающих подробностей, что стала фурором в США и во всем мире в первый же день выхода. Публикуем отрывок из книги.

Розділ 15

«ЗМІ»

Вечерю Асоціації кореспондентів Білого дому було заплановано на 29 квітня, сотий день президентства Трампа. Ця щорічна вечеря, що колись була подією для інсайдерів, перетворилася на можливість для медіаорганізацій прорекламувати себе, запрошуючи до своїх столиків відомих людей, більшість із яких не мали нічого спільного ані з журналістикою, ані з політикою. Це стало причиною гучного приниження Трампа в 2011 році, коли Барак Обама виокремив саме його як об’єкт глузування. За легендою Трампа, саме ця образа спонукала його балотуватися в президенти в 2016 році. Невдовзі після прибуття команди Трампа до Білого дому всі почали сушити собі голову вечерею Асоціації кореспондентів. Одного зимового дня в кабінеті Келліенн Конвей на другому поверсі Західного крила вона та Гоуп Гікс провадили дуже напружену розмову про подальші кроки. Ключова проблема полягала в тому, що президент не був схильний ані жартувати про себе, ані веселити публіку загалом, принаймні не в тому сенсі, що Конвей визначала як «дотепність». Усі знали, що Джорж В. Буш опирався проведенню цих традиційних вечерь і дуже потерпав на них, але він ретельно готувався і щороку успішно проходив це випробування. Та жодна з цих двох жінок, що, сидячи біля маленького стола в кабінеті Конвей звіряли свої переживання журналісту, якого вважали прихильним до адміністрації, не вірила, що Трамп має реалістичні шанси перетворити цю подію на успіх. Конвей сказала, що «він не цінує уїдливого гумору». — Його стиль більш старомодний, — додала Гікс. Вони обидві чітко бачили, що вечеря Асоціації кореспондентів — нерозв’язна проблема, і продовжували називати майбутню подію «несправедливістю». Загалом, так вони характеризували й ставлення ЗМІ до Трампа.

Видео дня

— Вони неправильно трактують його образ. — Вони не дають йому права на помилку. — Із ним просто поводяться інакше, ніж поводилися з іншими президентами. Ситуацію для Конвей і Гікс ускладнювало ще й розуміння, що президент не бачить: брак пошани до нього в ЗМІ — почасти наслідок політичного розколу, внаслідок якого він опинився на одній зі сторін. Натомість він сприймав усе як глибоко особисті нападки. Йому здавалося, що ЗМІ геть несправедливо, упереджено переходили на його особистість, бо просто не любили його. Так жорстоко глузували з нього. Чому? Намагаючись трохи розрадити двох жінок, журналіст переказав чутку про те, що Ґрейдона Картера, редактора журналу Vanity Fair, розпорядника однієї з найбільших вечірок вікенду вечері Асоціації кореспондентів та впродовж десятиліть одного з головних мучителів Трампа в ЗМІ, невдовзі попруть із журналу. — Справді? — спитала Гікс, підстрибуючи. — О боже, я можу сказати йому? Це буде нормально? Йому сподобається. І вона побігла вниз сходами до Овального кабінету.

***

Цікаво, що Конвей та Гікс втілювали різні сторони тієї проблеми, яку президентське альтер еґо мало у відносинах зі ЗМІ. Конвей була запеклим ворогом медіа, транслятором послань, який завжди бачив скалку в чужому оці й гарантовано викликав у ЗМІ пароксизми гніву проти президента. А Гікс була довіреною особою, яка завжди намагалася виграти для президента паузу та домогтися кількох добрих слів у тих ЗМІ, до яких він був справді небайдужий, — тобто в тих, що найдужче його ненавиділи. Проте попри відмінності в їхніх медіафункціях та темпераменті, обидві жінки здобули визначний вплив у адміністрації як ключові службовиці, відповідальні за вирішення найбільш нагальної проблеми президента — його репутації в ЗМІ. Хоча Трамп був класичним мізогіном, йому краще працювалося з жінками, ніж із чоловіками. Першим від довіряв, других — тримав на відстані. Він любив і потребував своїх «офісних дружин», їм він довірявся у своїх найважливіших особистих проблемах. За словами Трампа, жінки просто відданіші й надійніші за чоловіків. Чоловіки, можливо, більш вольові й компетентні, але вони частіше переслідують власні цілі. Жінки за своєю природою — принаймні так її розумів Трамп — більше схильні зосереджувати свої цілі на чоловікові. На такому чоловікові, як Трамп. Те, що донька Іванка стала його найближчою довіреною особою, або що його помічницею-стажеркою була жінка, — не проста випадковість і не вияв гендерної рівності в доборі працівників. Він відчував, що жінки, або принаймні такі жінки, що йому подобалися — позитивні, безвідмовні, віддані, — до того ж гарно виглядають і розуміють його. Усі, хто успішно працював на нього, розуміли, що його потреби та особисті дивацтва, яким належало ретельно приділяти увагу, завжди мали підтекст; у цьому він не надто відрізнявся від інших надзвичайно успішних людей. Він сподівався від інших якнайкращої обізнаності в його дивацтвах, ритмах, забобонах і невисловлених бажаннях, і чекав, що йому постійно догоджатимуть. Він потребував особливого, надзвичайно особливого ставлення. Як він пояснював одному другові — такий собі вияв самоусвідомлення — «жінки загалом розуміють це краще, ніж чоловіки». Власне, це розуміли жінки, які зробили для себе вибір толерувати, не тримати в голові, сприймати як жарт або гартування його повсякденну мізогінію та постійний сексуальний підтекст, що іноді вкрай недоречно поєднувалися з батьківською риторикою.

Читайте также: Олег Сенцов. Рассказ Завещание

Показать ещё новости
Радіо NV
X