Как фальшивые Beatles обманули всю Южную Америку

3 мая 2020, 09:48

В 1964 году американские битломаны с нетерпением ждали приезда легендарной четверки. Однако вместо нее в Буэнос-Айрес прилетели четыре американца — Том, Вик, Билл и Дэйв, пишет Эд Придо для BBC Culture.

На початку 1964 року, коли світ охопила бітломанія, в газетах з’явилася новина, що «Ліверпульська четвірка» вирушає до Південної Америки.

Затамувавши подих, мільйони фанатів чекали на їхній приїзд. Коли в липні чотири бітли спустилися з літака в аеропорту Буенос-Айреса, мрія підлітків мала ось-ось здійснитись.

The Beatles насправді у той момент були дуже далеко від Аргентини. Легендарний британський гурт, який розпався 50 років тому, повернувся додому в Лондон, щоби трохи відпочити від концертів і записів.

Утім, без їхнього відома четверо молодиків із Флориди на ім'я Том, Вік, Білл та Дейв зайняли місце славетної четвірки.

Сталася помилка, як мала дуже несподівані наслідки.

Один американський гурт під назвою The Ardells, квартет, який грав у ресторанах і барах, вирішив змінити своє ім'я на The American Beetles або коротко The Beetles.

Як розповідає менеджер гурту Боб Йорей у документальному фільмі 2017 року The Day The Beatles Came to Argentina («День, коли The Beatles приїхали до Аргентини») режисера Фернандо Переса, історія була такою.

«Я сказав їм: «Знаєте, що? Вони — англійські «Бітлз». А я зберу свій гурт. Вас четверо. Відростіть собі волосся і назвемо вас «Американські Бітлз».

Хлопці були не проти. «Ми мали такі самі зачіски і такі самі костюми. Виглядало геть непогано», — розповідає гітарист гурту Білл Енд у телефонному інтерв'ю BBC Culture.

Утім, рішення виявилося надзвичайно вдалим і як жарт, і як комерційний проєкт. Ребрендинг приніс їм популярність фанатів і увагу промоутерів.

Одного разу в клубі Маямі їх помітив аргентинський імпресаріо на ім'я Руді Дюкло і вирішив негайно привезти гурт до Південної Америки.

Але продаючи гурт місцевим менеджерам, Дюкло не став вдаватися у подробиці про «американську» частину «Бітлз» і видав їх за справжніх. Контракти було підписано, преса була готова, підлітки із завмиранням серця очікували на своїх кумирів.

Карлос Сантіно був ще маленьким у 1964 році.

«Я пам’ятаю мить, коли оголосили, що The Beatles приїдуть до Аргентини, завдяки моїй двоюрідній сестрі», — згадує Сантіно у фільмі Переса.

«Вона просто збожеволіла від щастя».

Перуанські газета La Crónica і La Prensa заявили, що «Славетні The Beatles приїдуть у травні», і що «контракт на трансляцію з „4 каналом“ вже підписано».

Дюкло незабаром протягнув гурт на аргентинське телебачення.

«Я працював у відеовідділі, і ми вухам своїм не вірили, що The Beatles їдуть до нас. Алехандро Ромай [медіамагнат]… стверджував, що домігся казкової угоди», — згадував Роберто Монфор, який у той час працював на «9 каналі».

poster
Дайджест главных новостей
Бесплатная email-рассылка только лучших материалов от редакторов НВ
Рассылка отправляется с понедельника по пятницу

Комусь було смішно, а комусь і ні

Боротьба за The American Beetles була такою запеклою, що аргентинські телеканали «13» і «9» забронювали їх виступ на один вечір. Щоби розв’язати суперечку, під час прибуття гурту до аеропорту Буенос-Айреса запросили посередників.

Спочатку «9 канал» намагався побороти суперників в юридичному полі, посилаючись на укладений контракт, але «13 канал» звернувся до своїх зв’язків у владі.

Тоді президент «9 каналу» Алехандро Ромай, відкинувши будь-які пристойності, зателефонував аргентинській зірці реслінгу Мартину Карадагяну і попросив його застосувати «важку артилерію».

«Вишибали підійшли прямо до хлопців і буквально закинули їх собі на плечі», — розповідав Ромай в інтерв'ю 1998 року для Zoo TV.

«Їх переслідувала поліція, люди з „13 каналу“ та медіатори, — розповідав Ромай. — Але в Палермо [район в Буенос-Айресі] нас очікували вантажівки і все було готово. Ми відвезли музикантів до готелю в передмісті Сан-Тельмо, який ніхто не знав, і зачинили їх там».

Понад 50 років потому, однак, подробиці можуть трохи не збігатися. Попри блискавичні дії Ромая, «13 каналу», схоже, вдалося тимчасово викрасти барабанщика гурту.

Як розповідає Білл Енд, «коли ми вийшли з літака, нас привезли на телестудію, де наш барабанщик несподівано зник, його викрав інший канал, нам довелося докласти чималих зусиль, щоби повернути його».

Хай там як, незабаром гурт таки потрапив на «9 канал». Вони були головним номером у програмі «Фестиваль сміху». Студія була переповнена схвильованими підлітками.

The American Beetles чекали позаду камери, поки на сцені налаштовували інструменти, а ведучий оголошував гурт.

Двоюрідна сестра Карлоса Сантіно раділа до нестями. А потім камери і світло повернулися до четвірки в тіні. «Коли вона побачила, що на сцену виходить не Пол Маккартні, вона заридала», — розповідає Сантіно.

Працівник «9 каналу» згадує, як глядачів охопило розчарування. «Коли вони вийшли в ефір, люди зрозуміли, що це не справжні The Beatles».

«Комусь було смішно, а комусь і ні. Люди чекали на справжніх бітлів і почувалися ошуканими».

«Я не хотів брати участь у цій брехні, — згадував пізніше бос телеканалу Алехандро Ромай. — Збирався взяти літак і полетіти на курорт Пунта-дель-Есте».

Однак докори сумління не завадили йому пожинати плоди, які принесли каналу американські The Beetles. «Наш рейтинг злетів до найвищого рівня в історії каналу».

Натхнення для контркультури

Країну обманули. І хоча виступ на «9 каналі» обійшовся без відвертої ворожнечі, подальші концерти The American Beetles були менш мирними.

«Пам’ятаю, як на футбольних стадіонах в нас кидали монетами або камінням», — каже менеджер гурту Боб.

«Загалом наша музика і те, що ми робили, подобалось слухачам. Це просто був певний тип хлопців… ну ви знаєте, заздрісники», — згадує Білл.

Утім, преса Південної Америки була не така поблажлива.

«У них волосся замість голосових зв’язок! Вони жахливо співають, а поводяться на сцені ще гірше!» — писали одні.

«The Beetles показали, що весь їхній талант у зачісках!» — додавали інші.

Газета Crónica назвала тур «фарсом, більшим за суперечливу чоловічу харизму цих музикантів» і атакувала четвірку протягом всього місяця.

The American Beetles були «амелодійними», їхні пісні - це «просто завивання», а самі вони схожі на «пелуконів», чилійських консерваторів XIX століття, які носили перуки.

Щодо співу гурту, журналісти називали його «відверто жахливим».

Утім, така реакція преси була спричинена не стільки музикою, скільки гострою політичною ситуацією на континенті. Аргентиною і Бразилією керували ультраправі хунти, які домагалися тотального контролю.

Усі аспекти суспільного життя — від музики до політики і освіти — зазнавали чисток від лібералізму.

Радіо «Свобода» в Буенос-Айресі заборонило музику The American Beetles через її «сексуальну неоднозначність», як сформулювала Адміністративна комісія, орвельський орган цензури.

Критика The American Beetles державними ЗМІ була насправді такою активною, що вже до кінця 1964 року гурт згадували в пресі не менш, ніж самих The Beatles.

В Іспанії, яка перебувала в той час під владою франкістів, четвірку навіть звинуватили в антидержавній пропаганді.

Консервативна газета Pueblo написала про спалах вандалізму після виступу гурту в Мадриді, оскільки їхня музика начебто підбурювала фанатів до жорстокості і насильства.

Хоча лід-гітарист The American Beetles такого випадку не пригадує.

Напруга наростала. На кожну заборонену цензурою пісню, контркультура реагувала все активніше.

А оскільки справжні The Beatles так ніколи і не приїхали до Південної Америки, їхні американські alter ego зіграли величезну роль для розвитку молодіжної контркультури в Латинській Америці.

Вони надихнули створення багатьох власних наслідувачів The Beatles, як-от аргентинський гурт Los Buhos («Сови»), який здобув популярність вже того ж літа.

«Сови», у складі яких були чотири музиканти з пародійними іменами Хуан, Юсті, Хорхе і Ранго, заявили журналу Antena, що вони «більш схожі на The Beatles, ніж The Beetles».

А телевізійний виступ американської четвірки в Уругваї надихнув на створення гурту, який зробив справжній переворот у музиці континенту.

Бенд Los Shakers на чолі з фронтменом Х’ю Фатторузо пізніше опинився в авангарді культурного руху в Аргентині, який отримав назву «Уругвайське вторгнення», і сприяв народженню нової музичної рок-сцени в країні.

В інтерв'ю журналу Página 30 1993 року Фатторузо розповів, «перші хлопці з довгим волоссям і гітарами, яких ми побачили на телебаченні, були The American Beetles».

«Через тиждень після цього у Монтевідео з’явилась новина, що в Англії є такий гурт, і жінки божеволіють від нього, а коли про них говорять по радіо, життя зупиняється».

Як тисячі інших молодих людей, Фатторузо і його брати незабаром подивляться в кінотеатрі «Вечір важкого дня» і їхнє життя зміниться назавжди.

Афера з неоднозначним результатом

Навіть сьогодні популярність The Beatles в Латинській Америці є чималою. Відео на YouTube про легендарну четвірку збирають в Аргентині, Мексиці та Уругваї не менше переглядів, ніж у Великій Британії.

Але чому в такому разі справжні The Beatles так ніколи і не приїхали до Південної Америки?

Крім того, що латиноамериканські бітломани були одними з найпристрасніших у світі, афера «Американських жуків» підготувала чудовий ґрунт для того, щоби правда нарешті взяла гору.

The Beatles миттєво відреагували.

Лейбл видав екстрений пресреліз про те, що The American Beetles не мають нічого спільного з «Ліверпульською четвіркою», атрибутику гурту змінили, щоб підкреслити його англійське походження, і перевипустили всі символи, афіші та обкладинки альбомів.

Але навіщо відмовлятися від туру, в якому можна було заробити такі гроші?

Якщо одним словом — причина в бідності. У 1964 році ринок Південної Америки складав лише маленьку частку ринків США, Австралії та Європи.

Перу, одна з країн туру The American Beetles, мала економіку на рівні Британії після Першої світової війни. Річний дохід бразильця був у середньому в 13 разів менший, ніж в американця.

Місцевим промоутерам, агентам і клубам The Beatles були просто не по кишені. В результаті виник дефіцит пропозиції, який The American Beetles могли з радістю заповнити.

Утім, The American Beetles — це не лише історія про бідність, а й історія про обман. Гурт, який створили радше із жартівливими намірами, опинився втягнутим в аферу з доволі неоднозначними наслідками.

Щойно тур завершився, присутність у назві двох слів «американський» і «Бітлз» зробили отримання будь-якого радіоефіру неможливим.

Ді-джеї надавали перевагу британським гуртам, а пародійний елемент в іміджі The American Beetles заважав сприймати їх як серйозних артистів.

Вони знову змінили свою назву на The Razor’s Edge і 1966 року записали сингл на студії Pow! Records. Однак успіх до них так і не прийшов, і кожен з учасників гурту до кінця десятиліття займався власною кар'єрою.

Після нещодавньої смерті Тома Кондра та Дейва Ієронімуса, барабанщика та ритм-гітариста гурту, спадщина The American Beetles залишається Біллу Енду, Віку Грею та їхньому менеджеру Бобу Йорею.

Однак у серцях тисяч тепер уже немолодих бітломанів «Американські Бітлз» без сумніву залишили свій слід, хоча, можливо, і дещо суперечливий.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу questions. ukrainian@bbc.co.uk, і наші журналісти з вами зв’яжуться.

Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

--

Редактор: Юлия МакГаффи
Радіо НВ
X