Що б з нами не відбувалось, зрештою має значення те, як ми з цим обходимось. Криза може зламати людину, а може вивести на новий рівень. Це стосується будь-чого — вікової кризи, професійної чи кризи у стосунках.
Часто криза являє собою руйнування ілюзій та очікувань або попереднього життя:
— зрада — партнер виявився не таким, яким ви його знали;
— банкрутство — ви не змогли впоратися, вам чогось не вистачило;
— втрата чи смерть дорогої людини — ви не були готові й хотіли прожити ще багато років разом;
— війна — ви відчули свої кордони та безсилля перед обставинами непереборної сили.
Навіть коли криза приходить зсередини, без особливих зовнішніх потрясінь, вона завжди супроводжується руйнуванням — сенсів, надій, мрій, переконань тощо.
Криза — це втрата. Те, що було раніше, вже не працює або зруйноване. Це період умовної порожнечі всередині (хоч ви й можете бути оточені рідними людьми), коли старе вже знищене, а нового ще немає. Цей період може лякати, викликати розчарування у собі, у житті або спричинювати втрату сенсів і навіть доводити до депресії.
Як ми реагуємо на кризу? Люди інтуїтивно діють різними способами:
1. Одні намагаються швидше знайти собі нові сенси: це може бути нове кохання, дорогі покупки чи несподівані рішення. Наприклад, чоловік поважних років може піти від дружини, з якою прожив все життя, та оженитись із молодою дівчиною, чи жінка може раптово радикально змінити стиль, захоплення та переїхати в іншу країну.
Цей період може лякати, викликати розчарування у собі або навіть доводити до депресії
2. Інші всіляко намагаються зберегти старий спосіб життя, щоб не порушити стабільність, і приховати (навіть від себе!) свої стани та емоції, — тобто біжать від кризи, заперечують її або захищаються від неї. Таки люди «живуть минулим» і мало цікавляться тим, що відбувається довкола, або поводяться так, наче кризи немає — як ті, хто після початку війни намагається жити, як раніше, наче нічого й не сталось. Такий самообман та стримування може мати досить сумні наслідки, від депресивних станів до хвороб. Хоча це може бути й захисним механізмом, бо інколи психіка не здатна прийняти та опрацювати нові обставини з новими викликами.
Як ми бачимо, обидві стратегії не є дуже ефективними. Тож як можна проходити кризи краще?
Кризи по суті — це потреба у змінах, у собі та у житті. Якщо усвідомити та прийняти свій стан, то стоячи серед умовної внутрішньої розрухи, ви зможете знайти в цьому ресурс для нового життя. Головна умова — дати собі час на горювання, оплакування минулого або просто паузу.
Облиште супротив, дозвольте всьому відбутися і визнайте реальність, якою вона є сьогодні. Що б не сталося — це вже відбулось, і повернути назад не можна. Все не буде так, як раніше, але й ви не будете колишніми. Водночас ви можете пробувати знайти нові сили та сенси. Етап прийняття часто найскладніший. Він нелінійний, потребує часу, бувають відкати, заперечення та «торги» з реальністю, але він і найважливіший. Бо часто буває так, що люди зупиняють повністю життя на своєму горі або втраті, або на стані «все могло б бути інакше» (тоді, коли вже точно не могло б).
Під час кризи люди часто питають: «Чому я? Чому це сталося зі мною? За що це мені?» Ці питання мають глибинну цінність, бо можуть підштовхнути до роздумів про своє життя, але, на жаль, частіше вводять у стан жертви, заціпеніння, зневіри та самокритики та пошуку власної провини. А хто шукає — той знайде. Водночас не факт, що ви дійсно могли щось змінити, або що причина того, що відбулося, лише в вас. Краще, коли з’являться сили, спитайте себе: «Для чого це мені?» і «Який мій наступний крок?» З ваших відповідей почнеться шлях до виходу. Навіть коли особистісна криза, яка часто приходить без жодних зовнішніх причин, може виявитися можливістю щось переосмислити та почати жити по-іншому.
Дуальність сприйняття. Нам дуже важко, особливо у складні періоди, побачити життя серед смерті, любов у ненависті чи опору в хаосі. Саме це усвідомлення того, що можуть існувати відразу два протилежні почуття і можна їх сприймати одночасно й ставити між ними знак «+», а не «або одне, або інше», дуже розширює нашу здатність жити взагалі. Так, сталося щось велике та жахливе — війна, втрата, смерть, — але життя нікуди не пішло, воно теж тут, поруч. Так само і з почуттями: радість може існувати разом із жалем, а любов — разом із ненавистю. У вас можуть бути одночасно і втрати, і біль, і здобутки та радість. Щось постійно вмирає і народжується знову. Пробуйте давати місце в душі усьому, це робить нас живими. Це дає можливість бачити ресурси навіть у важкі часи.
Не зупинятись і підтримувати себе. Навіть якщо у вас період горювання і час оплакування, це теж певна дія — ми обробляємо своє горе, навіть якщо ззовні здається, що нічого не відбувається. Згадуючи про втрату, проговорюючи свої почуття, із криками та сльозами ми проходимо певний важливий етап. Як то кажуть, «якщо ви йдете через пекло, головне — не зупиняйтесь». Будь-яка криза минає, вона має свої фази та завжди нам щось пропонує, хай навіть через біль чи розпач. Будь-яка криза може принести серйозні втрати, але й життя в цілому — це історія втрат та нових вимірів. Разом із тим, доки життя триває, ми можемо використовувати кризи як джерело росту та змін, як можливість зробити своє серце ширшим, побачити щось нове, переосмислити власні цінності та потреби й створити нові сенси для наступної життєвої глави.
Криза перемішує у нас все зсередини, як у дитячому калейдоскопі, і врешті-решт все може скластися новим, неймовірним візерунком. Звичайно, є такі втрати, які назавжди забирають частину нашого серця. Але намагайтеся жити далі, заглядати у себе, у світ навколо, та сприймати реальність як простір для розвитку — це ледь не найцінніша навичка, що може провести вас через біль та втрати до росту й великих позитивних змін у житті.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
Більше блогів тут